Теледискусія про важливість професії журналіста та виклики, які переживають медіа Прикарпаття під час повномасштабної війни, відбулась у програмі «Сила слова» в етері телерадіокомпанії «РАІ». Проведення заходу зініціював Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ за сприяння ТРК «РАІ». Гостями студії були працівники Центру журналістської солідарності, керівники провідних медіа Прикарпаття, журналісти-ВПО та викладачі профільних кафедр закладів вищої освіти Івано-Франківська.
У режимі онлайн до розмови долучився голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, який із робочим візитом перебуває в Женеві на заходах Ради ООН з прав людини, присвячених захисту журналістів у зонах збройних конфліктів. Модерував теледискусію генеральний директор телерадіокомпанії «РАІ» Андрій Русиняк. Телезустріч відбулася завдяки проєкту «Підвищення стійкості українських медіа», який реалізують спільно Інститут регіональної преси та інформації спільно зі швейцарською організацією Fondation Hirondelle.
–Пишаюся, як голова НСЖУ, тим, наскільки потужними є прикарпатські журналісти. Ви розглядаєте, зокрема, питання стійкості та виживання медіа в умовах викликів війни. На мою думку, лише на волонтерстві та власній ініціативі ваша діяльність не буде сталою. Саме про це я говорив і в штаб-квартирі ООН у Женеві, наголосивши на проблемі існування в Україні друкованих медіа, питанні виживання медіа та роботі журналістів. Ці питання стосуються не лише медійної спільноти. Ці питання глобальні. Ми хочемо, щоби в Україні була відповідна політика підтримки українських медіа, особливо – регіональних. Вона має бути забезпечена безпосередньо на місцевих рівнях, тому ми закликаємо місцеві й обласні ради впроваджувати соціальні програми доступу українців до верифікованої інформації. Підтримую кожного з вас, підтримую Івано-Франківський Центр журналістської солідарності, який є осередком єднання журналістів, підтримки евакуйованих журналістів, які тимчасово мешкають на Прикарпатті, та загалом об’єднання журналістської спільноти, – зазначив Сергій Томіленко, звертаючись до учасників теледискусії.
Під час півторагодинного обговорення основної теми дискусії учасники наголосили, зокрема, на важливості професії журналіста в Україні, особливо в умовах сучасних викликів. Медійники забезпечують свободу слова, розвивають критичне мислення серед громадян та допомагають формувати об’єктивну картину подій, що відбуваються в нашій країні, у непоодиноких випадках, і ризикуючи життям. У період повномасштабної війни журналісти залишаються не лише свідками подій, але й носіями інформації для своїх співвітчизників та світової спільноти. Локальні медіа Прикарпаття, як і інших регіонів, зіткнулися з проблемами, які суттєво впливають на їхню роботу. Зважаючи на ситуацію, що склалась, Івано-Франківська обласна спілка журналістів нещодавно звернулася до керівництва обласної ради з проханням фінансово підтримати діяльність регіональних медіа. Проте влада не виявила намірів допомоги.
Учасники теледискусії запевнили, що, попри труднощі, вони продовжують виконувати свою важливу роль. Під час обговорень ішлося також про роботу релокованих медіа, які тимчасово знайшли прихисток на Івано-Франківщині, та про підготовку майбутніх журналістів.
З цього приводу пропонуємо декілька вмсловлювань учасників теледискусії.
–Сьогодні в нашій державі питання номер один – це питання підтримки фронту, ЗСУ. Але ще один, не менш важливий фронт – інформаційний, який тримають журналісти й медіа. Вони не лише об’єктивно інформують своїх читачів, глядачів і слухачів, але й чинять супротив російській пропаганді. На жаль, у державі загалом, і в нашій області зокрема, чомусь немає розуміння важливості цього питання. Складається враження, що інформаційний фронт нищать, а не підтримують. Обласна спілка журналістів нещодавно надіслала лист до голови Івано-Франківської обласної ради з проханням надати фінансову підтримку локальним медіа області у межах програми розвитку місцевого самоврядування. Однак отримали відповідь про неможливість вирішення питання через брак коштів. Хочеться сподіватися, що наша обласна рада, її депутатський корпус зрозуміють важливість питання і повернуться обличчям до медіа, – зазначила Вікторія Плахта, координаторка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності, секретар НСЖУ, відповідальний секретар Івано-Франківської обласної спілки журналістів.
–Чомусь зараз така формується тенденція, що друковані медіа не потрібні. Америка читає, Європа читає. Може і нам варто виховувати читача? Ми творимо інформаційну політику, ми пишемо історію своєї країни та свого регіону, фіксуємо цей зріз часу – це те, що залишиться в історії. Наш з вами досвіду колись використовуватимуть під час написання історичних дослідженяь книг. Це накладає на нас додаткову відповідальність. У своїй газеті «Вільний голос» я відповідаю за кожне слово, за кожну інформацію, на наших сторінках немає фейків. Так, нині популярними стали соціальні мережі. Проте варто розуміти, що це не медіа, адже вони створені для спілкування. Медіа – це преса, радіо, телебачення, онлайн-видання. Ми маємо про це говорити владі на всіх рівнях і влада має нас підтримувати, має розуміти значення медіа в житті суспільства. Адже з початку повномасштабного вторгнення держава певною мірою відвернулася від нас: скасовані програми фінансування медіа, підтримки медіа, – наголосила Валентина Близнюк, директорка ТОВ «Редакція газети «Вільний голос»», головна редакторка газети.
–Із початку повномасштабного вторгнення наша редакція релокувалася на Івано-Франківщину. Ми продовжували працювати на сайті, а згодом, завдяки підтримці Національної спілки журналістів України, відновили друк. Виходимо українською мовою. Продовжуємо інформувати читачів Донеччини про ситуацію в регіоні, країні. Проте проблемою часу є втрата колективів. Стало складно втримати журналістів у професії. Не секрет, що редакції ледь виживають. Без донорської допомоги, грантових проєктів ми не спроможні існувати. Люди ідуть із професії, тому що вона не оплачується гідно, а молодь через це не хоче йти працювати в медіа, – поділилася думками Віра Ільїна, журналістка-ВПО з Краматорська Донецької області, заступниця редактора газети «Технополіс».
–Повномасштабне вторгнення окупантів в Україну показало, що робота журналіста спрямована не лише на те, щоб надавати людям інформацію, а й допомагтиє вижити. Добре пам’ятаю перші місяці повномасштабної війни, коли довелося жити в окупації і саме завдяки колегам ми мали інформацію про те, що відбувається на Херсонщині, отримали поради як виїхати з небезпечної зони, як спілкуватися з окупантами, аби не нашкодити собі й рідним. Пишаюся тим, що належу до спільноти херсонських журналістів, – зазначив Олег Батурін, херсонський журналіст Центру журналістських розслідувань, документатор воєнних злочинів Проєкту «Розплата: Україна свідчить, який перебував у російському полоні.
–Сьогоднішня розмова підтверджує важливість і потрібність професії журналіста. Представляючи вже понад сорок років друковане видання «Народна воля» на Надвірнянщині, я переконаний, що таке видання потрібне. Вважаю, що на Прикарпатті є великий потенціал в особі нас – журналістів-практиків та викладачів профільних кафедр. Звичайно, є проблеми, але ми не повинні опускати руки. На жаль, на Прикарпатті майже десяток друкованих видань припинили свою діяльність. Ми ще тримаємося. Тиражі впали, реклами поменшало, але переконаний, що друковані видання вкрай потрібні, особливо старшому поколінню. Маємо виробити конкретні пропозиції, зокрема, до обласної ради, обласної адміністрації щодо відновлення програми підтримки медіа. Це питання дуже важливе, – зазначив Іван Гриджук, директор, головний редактор ПП «Медіацентр «Народна воля»».
–Я взагалі не уявляю діяльність громади без нашого друкованого медіа. На шпальтах «Лисецької громади» – все наше життя, традиції, знакові події, проблеми, досягнення тощо. Ми пишемо літопис своєї громади. Видання виходить друком уже майже два десятки років. Спочатку газета виходила у світ щоквартально, згодом – щомісячно, а зараз – двічі на місяць. Переконаний, наше друковане медіа «Лисецька громада» – це місток, який об’єднує владу з громадою», – наголосив Анатолій Лущак, голова Лисецької громади.
–Ми живемо у час трансформації, коли все змінюється і змінюється дуже швидко. Постає питання довіри до тієї платформи, з якої ми черпаємо різну інформацію. Тому журналіст повинен знати: якщо він назвав себе журналістом, то це означає, що він бере на себе відповідальність за своє слово, за своє відео, за свій матеріал. Професія журналіста – це, передусім, відповідальність, – зауважила Олена Третяк, директорка ТРК «Вежа».
–Професія журналіста надважлива нині не лише в нашій країні, а й у світі. Ми бачимо події на міжнародній арені: коли кожне слово важливе, кожне слово має значення. Без журналістів люди взагалі не розумітимуть, що відбувається. Місцева, регіональна чи центральна влада має бути зацікавлена у підтримці медіа, – зазначила Оксана Камінська, засновниця, директорка онлайн-медіа «ПІК. Прикарпатська інформаційна корпорація».
–Кількість студентів, які навчаються на спеціальності «Журналістика» у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, свідчить, що професія журналіста затребувана. Ми намагаємося зацікавити студентів, щоб вони здобували фах і йшли працювати в професію. Війна внесла свої корективи в навчальні плани, в навчальний процес. Ми переорієнтовуємо наших студентів і навчаємо їх працювати в сучасних умовах, – зазначила Ганна Марчук, професорка кафедри журналістики ПНУ ім. Василя Стефаника.
–Більшість наших випускників працюють за обраним фахом. Важливо, щоб студенти вміли володіти словом, вміли візуалізуватись. Зараз йде тенденція до того, щоб журналіст був універсальним: умів написати, записати аудіо, зняти відео та змонтувати його. Така універсальність і конвергентність цікава нинішнім студентам, – зауважила Галина Держипільська, викладачка кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Богдана Засідко,
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
