Повномасштабна війна з росією триває в Україні майже два роки. Через це багато медіа з окупованих територій взагалі припинили свою діяльність, а інші намагаються пристосовуватися до умов праці.
Як це позначилось на журналістиці загалом, як тримаємо інформаційний фронт на дев’ятому році війни, йшлося в інтерв’ю на Громадському інтерактивному телебаченні. Разом з першою секретарем НСЖУ Ліною Кущ на запитання журналіста ГІТу відповідав журналіст та письменник, оглядач газети «Урядовий кур’єр» Павло Кущ.
Зокрема, Ліна Кущ наголошує: «Неможливо говорити про відновлення України, не говорячи про відновлення медіа. Якщо ми говоримо про те, що нам допомагають європейські друзі відновити області, які постраждали від російської агресії то, де в цій програмі відновлення міцевих медіа в тих областях? Вони також постраждали і перебувать в хиткому становищі. Члени Національної спілки журналістів України переконані, що саме такою повинна бути держполітика стосовно медіа, які постраждали в умовах війни».
Павло Кущ на конкретному прикладі двох провідних газет України – «Урядовий кур’єр» та «Голос України» показує, як під час широкомасштабної війни, коли дуже важливо тримати інформаційний фронт, ми певним чином згортаємо інформаційну роботу.
Зокрема він говорив про таке:
«Чому Донбас програв в 2014-му? В тому числі й тому, що тоді перемогла ворожа пропаганда. І, на жаль, ми так і не засвоїли урок 2014 року. А вже тоді було зрозуміло те, що тепер стало очевидним.
Українські журналісти на Донбасі в 2014 року не тільки були в меншості, а в них узагалі не було умов для роботи. Коли в березні-квітні почалися мітингові події, влада «захищала» журналістів тим, що нам повидавали яскраві, як у даішників, жилети з написом «Преса». В цих жилетах ми відразу перетворилися на мішені для бойовиків, і за кілька днів їх ніхто з журналістів уже не одягав.
Далі на підконтрольній українському уряду території постали проблеми з висвітленням подій АТО і ООС. Були акредитації для журналістів, ми їздили на лінію зіткнення, у прифронтові зони, але було дуже багато заборонених тем для висвітлення. Влада чомусь вирішила, що чим менше ми про все писатимемо, тим швидше АТО-ООС закінчиться.
Насправді, як ми в цьому швидко пересвідчились, це було не так. Ми спостерігали, як ворожа пропаганда з початком АТО стала розвиватися і діяти значно швидше. Пам’ятаю, як ще в 2016 році я казав, що російські пропагандисти воюють проти нас сучасними технологіями, а ми – як оті первісні люди – з палицею та каменюкою.
Вже коли ми вибралися з Донецька, і я став оглядачем у газеті «Урядовий кур’єр», я започаткував авторську колонку «Інформаційний фронт». Щомісяця або й два рази на місяць виходила моя шпальта, де розвінчувались міфи на тимчасово окупованій території. Це було дієво, але це була крапля в морі ворожої дезінформації. Вважаю що в цій справі потрібен набагато суттєвіший, системний підхід.
А тепер виходить, що знову наступаємо на ті само граблі. Не буду повторюватися і говорити про локальну пресу, що перебуває в дуже складному становищі. Сьогодні в непривабливій ситуації опинилися навіть центральні видання, як от газета «Урядовий кур’єр», у якій я працюю, і газета «Голос України». Це ж рупори нашої державної влади – газета Кабінету Міністрів і газета Верховної Ради України!
«Урядовий кур’єр» від 1 жовтня 2023 року працює без журналістів. Наразі газета на всіх 16 або й 24 сторінках друкує тільки документи, оголошення, власну інформацію від Кабінету міністрів України та Офісу Президента України. Як результат – наприкінці минулого року в редакцію йшла злива обурення від передплатників, котрі від жовтня стали отримувати «Урядовий кур’єр» не в звичному форматі, а заповнений тільки офіційними документами.
Журналістський колектив видання перебуває у вимушеному простої. Думаю, що фактично це звільнення, і вже немає шансів, що газета відновить свою повноцінну роботу. Мої колеги – власні кореспонденти в кількох областях також залишилися без роботи, бо в штаті журналістські посади нині не передбачаються.
«Голос України» також працюватиме, здається, до березня, а що буде далі – невідомо.
Навіть у жахливому сні не могло наснитися, що на дев’ятому році війни, коли нас атакує ворожа пропаганда, потужні видання замість того, щоб розвиватися і збільшувати тиражі, мати державну підтримку, згортають роботу. Не можу цього зрозуміти.
Були сподівання, що все-таки здоровий глузд переможе. Адже під час широкомасштабної війни дуже важливо тримати інформаційний фронт і контрпропаганда особливо потрібна, об’єктивна інформація має розвінчувати ворожу пропаганду. А виходить так, що ми взагалі згортаємо інформаційну роботу. Це дуже важко пояснити, цього не можуть зрозуміти ні журналісти, ні читачі».
“Урядовий кур’єр” 
“Голос України”
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України».
