Про безпеку жінок-журналісток, котрі сьогодні тримають інформаційний фронт на місцевому рівні, в тилу і на передовій, говорили у Дніпровському Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
За «круглим столом» зустрілись досвідчені медійники, студенти профільних факультетів та військові експерти. Спеціалісти навели кілька прикладів, коли журналістам дійсно загрожувала смертельна небезпека, і дали головну пораду: «До роботи в зоні конфлікту журналіст має підготуватися і морально, і психологічно, і фізично. Ворогу все одно, хлопець ви чи дівчина. Для нього ви – ціль. Тому саме журналіст повинен подбати про своє життя. Це ваша відповідальність. Пам’ятайте, що жоден журналістський матеріал не вартує життя».
«Сучасна українська журналістика має переважно жіноче обличчя. Саме жінки значною мірою тримають інформаційний фронт на локальному та гіперлокальному рівнях, в тилу і у зонах конфлікту. Сьогодні професія журналіста не лише важлива, а й небезпечна. Тому до Дніпровського Центру журналістської солідарності НСЖУ ми запросили експертів, щоб говорили про те, як журналісткам готуватись до відрядження, як мінімізувати ризики під час роботи в небезпечній зоні, а також як відновлюватися після цього», – підкреслила координаторка Дніпровського Центру Наталя Назарова.
Вона зазначила, що Національна спілка журналістів України ініціювала роботу першої в Україні цілодобової «гарячої лінії» для медійників. Будь-який представник ЗМІ може звернутися на «гарячу лінію» за номером 0800 501 594 (або через Viber/Whatsapp +38067 861 97 92) і отримати допомогу від психологів. Сервіс є безплатним. Головне – не соромитися говорити про наболіле і ділитися зі спеціалістами своїми хвилюваннями.
«Для висвітлення конфліктів потрібно бути морально готовими. Окрім загрози життю, журналіст може зіткнутися з погрозами від звичайних людей. На нас ворог не лише запускає ракети, а й веде інформаційну війну. Тому усвідомте – чи готові ви висвітлювати збройний конфлікт, чи все ж залишаєтесь працювати у безпечних місцях і пишете локальні новини, – зауважила речниця повітряного командування «Схід» Ірина Баранова. – Що стосується гендерного аспекту, то жінці-журналістці буде фізично складніше перенести це відрядження. Тому колежанкам раджу тренуватися і фізично готуватися».
Пам’ятайте, журналісти можуть побачити не ту картинку, яку малюють у своїй уяві. Наприклад, інколи медійників місцеве населення сприймає вороже. Адже тривалий час люди піддавалися пропаганді.
«Військові чудово розуміють, наскільки робота журналіста важлива. Саме ви висвітлюєте тему війни, доносите правду про нинішню ситуацію в Україні, а не фейки. Беззаперечно, чоловіки й жінки рівні у своїх правах. Але як би там не було, військові на рівні підсвідомості думають, як уберегти жінку від небезпеки, – зазначила начальник групи контролю бойового стресу Дніпровської зенітної ракетної бригади капітан Марія Ткаченко. – Крім того прошу звернути увагу, що робота журналістів у зоні конфлікту може бути різною. Раз відрядження пройшло спокійно. Матеріал заходить аудиторії, його активно читають, репостять у соціальних мережах. У іншому випадку – команда потрапляє під обстріл, може на власні очі побачити смерть. Тому готуйтесь до відрядження, користуйтесь порадами, але найголовніше – відновлюйте свій ресурс після. Людина може триматися психологічно. Але в один момент, навіть через дрібницю, станеться зрив. Радимо проговорювати наболіле з професіоналами, з психологами. Це не соромно. Усвідомте, вас насильно ніхто не змушуватиме до діалогу. Психолог не вкаже, якою йти дорогою, але підштовхне і направить».
За словами спеціального кореспондента Інформаційного агентства МОУ «АрміяInform» полковника Тараса Греня, моральний аспект – це лише один бік висвітлення збройного конфлікту.
«Інший бік – нерозуміння журналістом, що він потрапляє саме до військових, у досить замкнуту сферу роботи. Військові живуть у своєму колективі. Вам потрібно зрозуміти військових, а не їм вас. Що я раджу: відвідуйте страйкбольні, пейнтбольні імпровізовані ігри. Це не війна, але з’являється хоч якесь розуміння про обстріл, про те, як надається допомога. Пам’ятайте: є офіційні речі, а є неофіційні. Хай ваш матеріал чи фото в жодному разі не зашкодять. Під час діалогу з військовими ви дуже обмежені у часі. У вас є 10-20-30 хвилин. І за цей проміжок маєте швидко зрозуміти, яка людина перед вами, як з нею працювати, який має статус, які питання доречні. Журналіст має знати елементарні речі: з чого складаються Збройні сили України, чим відрізняються один вид зброї від іншої, у чому різниця між ЗСУ, Національною Гвардією, поліцією чи СБУ та інше», – підкреслив Тарас Грень.
Цього дня до розмови були запрошені й представники ЗМІ, які вже побували у гарячих точках і мають унікальний досвід. Це редакторка тижневика «Степова зоря» та сайту Petropavlivka.city Ірина Ситнік. Як відомо, Петропавлівка – прифронтовий населений пункт. У містечку пані Ірину добре знають і поважають. Їй довіряють і волонтери, і військові, діляться своїми історіями. Одного разу наша колега вирішила на власні очі побачити те, про що пише. Так з’явилися матеріали про Святогірськ після деокупації, про пані Аллу – сержанта медичної служби та інші.
«Я дякую Дніпровському центру журналістської солідарності за те, що тут мені надали для відрядження бронежилет і шолом. Медіа завжди хочуть записати унікальний матеріал, зробити особливий кадр. Але безпека – понад усе», – підкреслила Ірина Ситнік.
Отже, при підготовці до висвітлення конфлікту, скористайтесь такими порадами:
– Дайте відповідь на запитання: чи готові ви психологічно до такого відрядження.
– Готуйтесь фізично. Бронежилет, каска не лише захищають вас, а й впливають на організм, можуть спричинити травми хребта та інше. Підбирайте засоби захисту за розміром.
– Подбайте про зручний нейтральний у кольоровій гамі одяг.
– Вивчіть військову термінологію. Зважте, що військові мають свої забобони і перестороги.
– Питання мають бути компетентними. Якщо журналіст спілкується з рядовим військовим, то питання, чому сталася Іловайська трагедія, – тут є недоречним.
– Під час візиту до зони конфлікту готуйте кілька матеріалів. Через різку зміну ситуації на фронті, одну з публікацій можуть заборонити до оприлюднення.
– Зважайте, що військові витрачають свій час на спілкування зі ЗМІ. Тому підготуйтесь відповідально, не запитуйте інформацію, яка всім відома і яку легко знайти в мережі Інтернет.
Наприкінці зустрічі учасники круглого столу сказали ключову тезу: повага здобувається своїм професіоналізмом, поведінкою, ставленням до роботи, а не одягом чи якимись матеріальними речами. Потрібно готуватися, потрібно бути професіоналом і в таких випадках стираються всі гендерні питання і стереотипи.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності в Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Центр журналістської солідарності в Дніпрі
