Підвищена небезпека, ризик нарватися на агресію та фізичну розправу стали незмінними супутниками професійної діяльності журналістів. Їм іноді надто дорого обходиться прагнення бути першими у висвітленні резонансних подій. Таку думку висловив засновник популярного новинного Telegram-каналу «Pavlovsky News» Андрій Павловський. Він підтвердив, що напади на репортерів, і не лише очолюваного ним медіа-ресурсу, почастішали останнім часом.
Зокрема, у жовтні представники охорони столичного торговельно-розважального центру розбили телефон журналісту «Pavlovsky News» Дмитру Ключку. У листопаді на журналістку NEWSONE напали і вибили мікрофон під час вшанування жертв Голодоморів. Перелік інцидентів можна продовжувати й продовжувати.
– Такі речі відбуваються, коли ти прагнеш бути в епіцентрі подій, – пояснює Андрій Павловський. – Ти приїздиш не тоді, коли вже все скінчилося, або коли поліція перекрила всі входи й виходи, – а прибуваєш перед тим, як це станеться. Звісно, журналіст стає дуже вразливим у таких ситуаціях. Він опиняється першими там, де відбувається обмін полоненими чи оголосили про мінування будівлі. І всі ми розуміємо, що ризикуємо.
Андрій зазначає: рівень суспільної агресії щодо журналістів високий, але він створений штучно.
– Мені здається, така поляризація виникла після подій на Майдані, коли одна частина суспільства виступала за євроінтеграцію, інша ж підтримувала ідею дружніх стосунків із Росією, – пояснює він. – Як розділився народ, так і політики поділили журналістів. Виявилося, що займатися журналістикою, де представлені різні точки зору, вже неможливо. Натомість журналіст має брати участь у пропаганді, якою керує держава. Така була ідеологія попередньої влади. Нинішня влада цього не має, вона пустила все на самоплив. Та радикалізація стосовно «правильних» і «неправильних» медіа залишилась у головах людей. І вона породила ганебні речі, коли, наприклад, на журналістку відомого телеканалу нападають у прямому ефірі під час вшанування пам’яті жертв Голодоморів… Це все – історія попередніх п’яти років, коли політики публічно заявляли: «ці журналісти працюють на ворога».
– Чи можна добитися справедливості?
– Я вважаю, що можна. Питання лише в тому, щоб історія мала резонанс і підтримку з боку інших журналістів. Бо, як правило, частина з них ніколи не підтримає своїх колег, котрі, на їхнє переконання, не є патріотами.
– Що зробити, аби зменшити рівень небезпеки для журналістів у суспільстві?
– Думаю, це можливо лише після того, як з’явиться порозуміння на рівні держави. Коли люди почнуть поважати тих, хто має іншу точку зору, навчаться дискутувати, а не доводити правоту за допомогою палиць чи каміння. Поки що ситуація виглядає так: якщо ти не поділяєш мою думку – я можу тебе обізвати, вдарити, переслідувати, погрожувати. Доки не зникне мова ворожнечі, цей конфлікт існуватиме. Імовірно, з часом журналісти зрозуміють, що їхня роль – не повторювати ідеологію, яка часто буває надто радикальною, а продукувати мирну ідею та філософію порозуміння.