Аби мати стійкість, багато медіа опановують нові інструменти для подачі інформації, трансформуються, збільшуючи онлайн-аудиторії. Натомість локальним друкованим виданням потрібна грантова допомога. Про це йшлося під час окремої сесії організованої НСЖУ конференції «Уроки 2024». Загалом на заході за участю 30 спікерів були присутні більше 120 журналістів і редакторів.
Трансформація медіа – це про великі виклики сьогодення і про можливості їх подолання. Спікери сесії говорили про цінний досвід, набутий за складних обставин та агресивного фактору – повномасштабного вторгнення. Голова Національної спілки журналістів України, модератор заходу Сергій Томіленко наголосив, що нова дійсність спонукає до змін. Стають іншими реалії споживання та поширення інформації. Трансформуючись, медіа збільшують свої шанси присутності на медіаринку. Саме завдяки трансформаціям багато медійних колективів упевнено закінчують 2024 рік і впевненіше дивляться у прийдешній.
Завдання медіа на прийдешній рік: не лише вижити, а стати сильнішими, переконаний директор програм Інституту регіональної преси та інформації IRMI Олексій Солдатенко
Директор програм Інституту регіональної преси та інформації IRMI Олексій Солдатенко переконаний, що з медійниками у них не лише партнерство, а радше співпраця. Такою вона є і з Національною спілкою журналістів України, цінно, що будується робота на умовах взаєморозуміння.
– Ми підтримували більше 20 медіа з прифронтових та прикордонних територій, – каже Олексій Солдатенко. – IRMI зацікавлений у тому, аби якомога більше медіа змогли справитися з проблемами і зберегли себе.
Важливими є Програми фінансової та інституційної підтримки, менторські консультації, технічна допомога, тренінги, на яких йдеться про розвиток і опановуються нові навики. На думку спікера, акцент варто робити на мобільній журналістиці. У нинішньому році вперше вивчалися цільові аудиторії. Медіа не можуть працювати так, як працювали раніше, бо у житті людей сталося багато змін, у частини змінилося і місце проживання. Отримані дані дали розуміння стосовно питань, які хвилюють, що болить людям.
– На жаль, донори зараз не надто надають фінансову та інституційну підтримку медіа, – пояснює Олексій Солдатенко. – Медіа не можуть повноцінно функціонувати без підтримки закордонних донорів, а якщо можуть, то це дуже важке існування. Ми зі свого боку, як і багато наших партнерських та громадських організацій, робимо все необхідне, аби лобіювати зміну політики донорів з тим, що підтримка медіа важлива. Коли проводимо роботу, то обов’язково вказуємо приклади тих медіа, які завдяки донорській підтримці стали сильнішими, розвивають нові форми роботи, подачі інформації. Медійники не кажуть, що зараз не на часі братися за нове, бо йде війна. Навпаки, вони будують плани, розробляють стратегії розвитку і опановують нові механізми, бо завжди є чому вчитися. Один з пріоритетних напрямків нашої програми – мобільна журналістика. Можливо хтось був скептично налаштований щодо цього, але, отримавши знання і обладнання для мобільної журналістики, зараз має гарні результати.
Олексій Солдатенко як приклад назвав роботу чернігівського медіа «Вісник Ч», який має багато тисячний тираж друкованого видання, а один відеосюжет може набирати до півмільйона переглядів.
– Це – яскравий приклад того, як редакція трансформувалась, навчилася залучати нові аудиторії, впроваджувати сучасні механізми. Для місцевих газет вони є важливими, – наголошує спікер. – Якщо ми кажемо про незалежність медіа і функції у суспільстві, я б не дивився на допомогу від держави. Не думаю, що держава буде допомагати місцевим медіа, чи робитиме це ефективно. А можливо й робитиме, але за рахунок їх незалежності. Якщо ми кажемо про стратегію розвитку, то я б дивився у бік рекламодавців або донорських організацій. Хоча, на жаль, поки рекламні ринки не працюють. Але саме донорські організації, нові інструменти більше сприяють незалежності медіа, аніж допомога від держави.
Олексій Солдатенко висловив сподівання на продовження співпраці як з медіа, так і з НСЖУ. Завдання медіа у прийдешньому році не тільки вижити, а стати сильнішими та більш стійкими.
Цінний досвід дніпровських медійників: гнучкість команди реагувати на зміни, навчання співробітників, міжнародна співпраця, колаборація проєктів
Олексій Ковальчук, керівник дніпровського медіа «Вісті Придніпров’я», наголосив, що колективу допомогли вистояти партнерство і гранти, бажання опановувати нове.
– Участь у проєкті від IRMI навчила постійно змінюватися і адаптуватися, спонукала навчатися на тренінгах та семінарах. Наше медіа розробило Стратегію розвитку до 2034 року. Стратегія розділена на три категорії – короткострокову, середньострокову та довгострокову. Це є дорожня карта, і проміжні маячки, на які орієнтуємося. Ми переключилися на розвиток цифрових платформ, – зазначає промовець. – Але маємо намір зберегти і друковане видання. Проводимо певну зміну, реструктуризацію контенту відповідно до потреб аудиторії. Навчилися проводити різні опитування. Зосереджуємося на охопленні аудиторії у цифрових мережах, зокрема tiktok, instagram, YouTube. Активно пишемо заявки на участь у грантових програмах.
Олексій Ковальчук розповів про цікавий досвід роботи по гранту, а саме – освітницький проєкт. «Вісті Придніпров’я» у партнерстві з іншими виданнями, долучивши Центр журналістської солідарності у Дніпрі проводили тренінги стосовно підвищення кваліфікації медійників. Здійснювали обмін контентом з колегами. Творча, консультаційна і технічна підтримка додавали впевненості. Дніпровські медійники мають бажання розширити таку співпрацю у 2025 році.
– Завдячуючи донорам та НСЖУ, оновили технічну базу: отримали обладнання для безперебійної подачі світла та ноутбуки, – розповідає спікер. – Ми навчилися працювати в умовах блекаутів, стали енергонезалежними. А ноутбуки допомогли налагодили ефективну дистанційну роботу. Завдяки СЕО аудиту провели оптимізацію двох сайтів, тепер збільшуються рекламні замовлення.
– Якщо резюмувати, що нам допомогло вистояти, то це – наше бажання трансформуватися, – продовжив Олексій Ковальчук, – командна згуртованість, обмін досвідом з колегами. Які винесли уроки? Це – гнучкість нашої команди реагувати на зміни, навчання співробітників і комунікація між собою, міжнародна співпраця, колаборація проєктів.
Віра Ільїна, заступниця головного редактора газети “Технополіс”, каже, що колектив видання, долаючи виклики, опановує нові можливості
Віра Ільїна, заступниця головного редактора газети «Технополіс» (м.Краматорськ, Донецька обл.) розповіла, що до повномасштабного вторгнення видання працювало як друковане медіа, сайт мав другорядне значення.
– Але через військові дії не змогли видавати друковану версію газети і мусили перейти в онлайн, – розповіла пані Віра. – При цьому зіштовхнулися з багатьма проблемами. Як друковане медіа, мали чітке уявлення про нашу цільову аудиторію. А тут постало питання: як визначити, хто є цільовою аудиторією, коли ми працюємо онлайн на цифровій платформі? Як розширити нашу нову читацьку аудиторію? Наголошу, що у цьому році нам дуже пощастило. Ми взяли участь у двох проєктах. Нас підтримала Національна спілка журналістів України. Ми зробили проєкт «Пригадати все», також зробили великий проєкт з організації «Гарячої лінії» з читачами «Технополіса». Таким чином змогли розширити свою онлайн-аудиторію.
За словами Віри Ільїної, торік у серпні завдяки НСЖУ редакція відновила друковану версію. Вирішили газету продавати, якість не втратили, але зменшили обсяг, зрозуміло, що зменшився і тираж. Але всі знають ситуацію на Донеччині. Це – знищені населені пункти, обов’язкова евакуація населення. Коли дійшли висновку продавати газету, то знайшли розуміння з боку читачів. Уклали договір з «Укрпоштою», без її послуг обійтися на теренах Донеччини неможливо, адже на активній прифронтовій зоні самостійно доставляти газету дуже непросто. У цьому році випустили 23 номери. Є плани друкувати газету і у 2025 році. У нинішньому році, як і у попередніх, писали заявки і отримали стипендію у рамках проєкту «Голоси України». Участь у стипендіальних програмах видання дуже підтримує.
– Ми зробили власний великий проєкт щодо протидії дезінформації – гайд. Надрукували і розповсюдили. Цей проєкт підвищив упізнаваність медіа, ми отримали підтримку читачів, – зазначила Віра Ільїна.
Вона подякувала своєму колективу, в якому працює вже 15 років.
– Попри всі негаразди вдалося зберегти команду. Це – величезне надбання нинішнього року. Ми дуже багато вчилися. Наші медійники зрозуміли, що великі виклики, це і великі можливості. Зараз ми їх маємо – тренінги, вебінари тощо. Особливо цінуємо навчання, які дозволяють оволодіти новими інструментами, застосовувати їх на практиці. Коли ми робили проєкт «Гаряча лінія», то без сторонньої допомоги створили чат-бот у телеграмі. Ми можемо! Було дуже приємно, – підсумувала Віра Ільїна.
Сергій Народенко, головний редактор газети «Вісник Ч», прихильник друкованої преси. Але реалії життя спонукали до роботи в інтернеті
Свого часу Сергій Народенко, головний редактор газети «Вісник Ч» (м.Чернігів), не був прихильником онлайн-видань, маючи у пріоритеті друковану версію газети. Але реалії життя спонукали до роботи в інтернеті. Сприяли цьому і консультації з головою НСЖУ Сергієм Томіленком, який наголошував, оперуючи фактами, що паралельно з друком газети варто освоювати й інтернет-простір. Зараз у чернігівських медійників спрямовані зусилля на розвиток мультимедіа. І результати, можна сказати, вражають.
– У інтернеті маємо 60000 оригінальних читачів, – зазначає Сергій Народенко. – А реальний тираж друкованого “Вісника Ч” зараз – 24500 примірників. З початку війни у нас відбувся “мінус” 10000 примірників. На моє переконання, немає найбільш монетизованого напрямку у медіа, як друковані газети. І втрата 10000 передплатників означає, що у рік втрачено три мільйони реальних коштів. З інтернету ми теж почали уже заробляти гроші, але не у таких розмірах.
І хоч “Вісник Ч” має тверді позиції і впевнено почувається на медіа ринку, але Сергія Народенка хвилює доля колег з редакцій колишніх районок, як і доля самих газет. Багатьом із них важко дається трансформування, і без зовнішньої підтримки не всім вдається вижити.
Сергій Народенко звернувся з пропозицією до Національної спілки журналістів України, аби організувати велике зібрання журналістів з одного боку, особливо представників районних медіа, а з другого – представників від основних грантодавців.
– Більше надаються гранти газетам на прифронтових територіях і релокованим, – ділиться своїми спостереженнями Сергій Народенко. – Але районні газети, скажімо, у центральному регіоні країни залишаються сам на сам із проблемами. Знаю, що у грудні збільшилася кількість звернень від редакторів локальних медіа до поштовиків з проханням дати алгоритм дій, якщо газета не буде виходити. Цікавлять питання, приміром, які і кому писати звернення з приводу повернення грошей передплатникам. Звісно, це не означає, що всі вони можуть припинити існування, але когось чекає й таке. Якщо грантодавцями буде надаватися певна підтримка медіа, то це збереже 80% місцевої преси.
Добре, якби до цієї теми підключилася IRMI, організація, яка має унікальний досвід підтримки локальних медіа. На Черкащині, Полтавщині, Київщині районних газет практично не залишилися. Якщо редакція, маючи тираж 500 примірників, ще намагається триматися, хоч про перспективи говорити вже не доводиться, то при грантовій підтримці такі газети ще можуть розкрити свій потенціал.
Хоча грантодавцями зараз робиться акцент саме на онлайн-виданнях, деякі із них і не прагнуть до заробляння коштів, сподіваючись на грантову допомогу. Окремі новостворені медіа, які більше позиціонують себе як активістські медіа, продовження певних рухів, намагаються часом “затіняти” реальний медіасектор, тому ми маємо привертати увагу до проблем друкованих медіа, – підкреслив у підсумок Сергій Народенко.
Тезу про необхідність збереження друкованої преси, продовжив Геннадій Дерибас, генеральний директор газети «МИГ» (м.Запоріжжя), наголошував і на розвитку сайту та сторінок у соцмережах
– Окрім Укрпошти, яка доставляє читачам 10000 тисяч примірників нашої газети, ми, створивши хаби по розповсюдженню, самостійно доставляємо ще 5000 екземплярів. Раніше, коли пропонували свої газети, то майже всі відмовлялися від їхньої реалізації, вважали, що матимуть зайвий клопіт. Але зараз ситуація кардинально змінилася, бо люди охоче беруть газету, чекають свіжий випуск. Вважаю, що думка про те, що газети помруть і вони нікому не потрібні, абсолютно не вірна, – підкреслює Геннадій Дерибас, генеральний директор газети «МИГ» (м.Запоріжжя). – Треба підтримувати друковані видання. Протягом останніх майже трьох років, від початку повномасштабного вторгнення, ми розвиваємо і сайт, але перше наше завдання було – зберегти друковану версію газети. Газетярі мають кілька проблем, на яких би хотів акцентувати. Перше: Укрпошта збільшує вартість доставки. Ми йдемо не як за передплатою, а як рекламний продукт. І торік для нас Укрпошта на 100% підняла розцінки, у нинішньому році ще на 20%. Немає впевненості, що знову не станеться підвищення. Друга проблема – донори в основному підтримують онлайн-медіа, ГО. У нас засновник газети – громадська організація. Ми маємо донорську підтримку, і дякуємо донорам, бо без їхнього проєкту вижити не вдалося б. Стараємося розвивати і сайт. Запорізькі новини, які подаємо, читають люди із статусом ВПО, але треба визнати, вони асимілювалися в інших регіонах, і їх може уже менше цікавлять наші інформації. І все ж є зрушення у соціальних мережах, зростає відвідуваність сайту.
А це означає, що медійники на вірному шляху, орієнтуються на вимоги сучасності.
Геннадій Дерибас подякував донорам, Національній спілці журналістів України, Асоціації незалежних регіональних видавців України, іншим організаціям, які підтримували видання “МИГ”. Спікер наголосив, що у них відбулося технічне переоснащення, у всіх є ноутбуки, медіа – енергетично незалежне. Медійники вірять, що зможуть вистояти, їхня область буде звільненою від окупантів.
Шукають фінансування, навчають студентів: як розвивається і працює молоде медіа «SODA.ua» (м.Запоріжжя)
Медійному проєкту “SODA.ua” (м.Запоріжжя) на початку грудня 2024 року виповнився рік від початку діяльності, сайт з’явився у перших числах літа, розповіла керівниця сайту Катерина Рождественська. Якщо у відвідувачів сайту виникне питання, чому SODA, то у розділі Про нас знайдеться пояснення: «Це речовина, яка має дуже різноманітний спектр дії. Головне, вона є у кожного вдома, а головна її функція – очищення. Так само і ми своїми журналістськими матеріалами прагнемо очищувати темні плями поінформованості суспільства».
Отак запорізькі медійники говорять про себе – досить сміливо і багатообіцяюче.
Пані Катерина зазначає, що діяльність вони розпочали і зараз здійснюють завдяки підтримці Media Development Foundation. Їм надається фінансова, менторська підтримка, проводиться навчання по відповідних програмах.
– У журналістиці ми вже давно працюємо, – пояснює Катерина Рождественська, – а ось як громадська організація – молода, медіа теж молоде. Зважаючи на «молодість», немає грантової історії, А, на жаль, грантодавці не дуже охоче розглядають такі запити. Тому ми намагаємося співпрацювати з іншими громадськими організаціями, бути інформаційними партнерами у різних проєктах.
Їхнє медіа готове розвиватися, але для цього потрібне більш потужне фінансування. Саме проблему з коштами керівниця проєкту поставила на перший план. Для реалізації будь-яких ідей потрібні виконавці, і тут медіа має другу проблему – кадрову. Аби її розв’язати, у колектив запрошують студентів-журналістів. Спочатку робота проводилася на волонтерських засадах, але завдяки одній із програм Інституту масової інформації, вдалося отримати кошти для виплати їм гонорарів. Але перш ніж поставити статтю від студента чи студентки на сайт, потрібен додатковий час для опрацювання.
– Студенти хочуть працювати, готують матеріали, – каже пані Катерина, – але їх потрібно вчити, пояснювати незрозуміле, робити правки, показувати як писати запити, подавати коментарі. Для студентів така робота дає більше, ніж літня чи зимова практика, коли вони приходять у редакцію на кілька тижнів. У нас зовсім інший підхід – розвиваємо якісну журналістику, готуємо молодих спеціалістів, які можливо згодом знайдуть роботу в інших медіа чи залишаться з нами. У будь-якому разі вкладаємо частку своїх зусиль у майбутнє журналістики Запоріжжя, і це не може не радувати. Фінансування та кадри – такі маємо дві основні проблеми. Але їх можна трансформувати і у наші перемоги: фінансування шукаємо, студентів вчимо.
Газети в онлайн стають брендом. Вони унікальні, їх хочеться читати. Ключова трансформація друкованих видань – перехід в інтернет простір. З повагою до газетярів резюмує Кирило Передрій
Кирила Передрія на конференції було представлено як наймолодшого, популярного і професійного журналіста. З прифронтового Покровська Кирило релокувався у Дніпро. Молодий медійник з власного досвіду розповів про трансформацію: жив і працював у звичайному режимі у Покровську, не думав про евакуацію, але змушений був виїхати. Журналістика сучасності – це мобільність, швидка адаптація до нових умов задля того, аби забезпечувати людям доступ до інформації, якої вони потребують.
– Вже звучали приклади як журналісти виживають на лінії фронту, і навіть, як вони розвивають газету. Це все про одну велику мобільність, навіть цілу екосистему, – назвав цікаве порівняння медійник, продовжуючи думку. – Без швидкості реакції я би не зміг щось робити, якби не було нових мобільних платформ. Ми почали сприймати більш серйозно нові форми контенту, тобто не як короткі відео YouTube, а як можливість бути у медіапросторі 24/7. Завдяки цьому подаються прямі включення з будь-якого місця. Думаю, що мобільний зв’язок і взагалі зв’язок –трансформується у медіа. Говорячи про мобільність, беремо до уваги й інтелектуальну складову медіа: боротися, як завжди, за якість та правду. За це любимо газети, вони унікальні. Газети в онлайн стають брендом. Вважаю, що ключова трансформація медіа з початку війни – це перехід видань в інтернет простір.
– Я дуже поважаю газетярів і справу, яку вони роблять, – зауважує Кирило, – зараз багато різнопланових медіа. Вони інформативні, емоційні, гнучкі, зі збереженням основної ідеї видань. Хтось робить акцент на сучасності, хтось на принципах і цінностях. Але головне – різноманітність. У нас з’являються нові обличчя, нові формати і нові платформи. І все це – завдяки саме трансформуванню.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: