Свій 92-й день народження богодухівська газета «Маяк» мала відзначити святковим номером. Він був готовий 23 лютого, а надрукувати його мали наступного дня. Але він побачив світ зі змінами аж у травні. Та керівниця газети Тетяна Лучинська не залишила свого читача без новин і взялася сама видавати фронтову газету у форматі бойового листка. Так на кілька місяців газета «Маяк» перетворилася на самвидав.
Бойовий листок
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну на Богодухівщині було так само гаряче, як і по всій лінії фронту. Та попри небезпеку, складну фінансову ситуацію й брак робочої сили пані Тетяна фактично самотужки 4 березня випустила перший номер фронтової газети. Назву не змінила – це був добре усім знайомий «Маяк».
– Вона була кольорова, формат А4. Я її в сестри друкувала. Фронтова газета виходила зовсім невеликим накладом – 200-300 примірників, найбільший був – 400. Це було до Великодня. Розносила її де тільки могла, усіх просила: почитали – передайте іншим. Газету сестра друкувала безкоштовно на звичайному принтері. Кошти на папір були. Більше не потрібно було. Розносила теж безкоштовно, – почала розповідь журналістка.
Вдень Тетяна волонтерила, а ввечері писала новини і статті для бойового листка.
– Фронтова газета надавала офіційну інформацію, поради місцевим жителям і переселенцям, корисні телефони. Брала інтерв’ю у працівників ЦНАПів. Старалася якомога більше розповідати про волонтерів і взагалі про людей. А ще ми влаштували наші «Маяківські аукціони» – в такий спосіб почали збирати кошти на допомогу ЗСУ. У нас весь час були популярні рубрики: «Твої люди, Богодухівщина», «Світ захоплень». Розповідала про людей, які створюють картини, виготовляють всілякі вироби з дерева. Вони й почали пропонувати свої роботи для «Маяківського аукціону». Читачі дуже активно долучилися до цього, багато коштів у такий спосіб було передано ЗСУ, – каже пані Лучинська.
Відновлений «Маяк»
У травні богодухівський «Маяк» отримав друге дихання. «Укрпошта» взялася за розповсюдження газети. Перший номер оновленого «Маяка» вийшов на восьми сторінках.
– Перший номер я намагалася зробити, як мікс фронтової газети. Я ж розуміла, що в нас було 2500 передплатників, а тираж з початку війни був 200-300-400 примірників. Тому я взяла звідти теми, які цікаві до читача, розширила їх, додала кілька матеріалів до 92-річчя нашої газети. Це був справді маячок для передплатників, які чекали на газету. Вони були раді. Я спеціально замовила більший тираж. Люди були неймовірно раді тримати в руках справжню газету. Це всіх надихало, і я розуміла, що це справді потрібно, бо вселяє в людей надію, – розповідає наша співрозмовниця.
Зараз «Маяк» виходить на чотирьох шпальтах. Над газетою Тетяна працює разом із верстальником. Видання тепер стало значно оптимістичнішим.
– Якщо раніше ми ставили акцент на проблемах, то тепер більше розповідаю про чудових людей, які живуть поруч з нами, про волонтерів, про тих, хто зміг знайти себе в цей неймовірно складний час, про переселенців, які зуміли влаштуватися на новому місці, почати життя з чистого аркуша. Розповідаю про дітей – юних патріотів. Майже в кожному матеріалі бажаю миру й перемоги. Люди беруть до рук районну газету – і читають позитивні статті про людей, які поруч, які вірять у перемогу і надихають інших. Буде перемога – буде все в нас. Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє: вірю, що все буде добре, – завершила розповідь Тетяна Лучинська.
“ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни” – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
