Інтернет-платформи вже не один рік служать «Обріям Ізюмщини» вірою і правдою. Ще задовго до широкомасштабного вторгнення російського агресора в Україну головний редактор видання, секретар НСЖУ Костянтин Григоренко говорив: «Якщо раніше газета годувала наші інтернет-ресурси, то тепер – навпаки – інтернет дає кошти на друковану газету».
Під час вебінару «Рекламні проєкти за межами друкованої площі» він поділився досвідом, як можна отримати дохід за межами паперової газети.
Без інтернету немає друкованого видання
Коли ворог прийшов у Ізюм і Костянтин Григоренко вимушений був виїхати в евакуацію у Львівську область, саме завдяки присутності на інтернет-платформах він не втрачав зв’язку з рідним містом і читачами, інформуючи широкий загал про події в Україні і в окупованому Ізюмі.
І тепер, повернувшись у зруйнований війною Ізюм, де замість обладнаної добротною апаратурою редакції – невеличка кімната і мінімальний штат співробітників, Костянтин Григоренко поряд з відновленням друкованої газети наполегливо відновлює спілкування з земляками через інтернет-ресурси. Він упевнений: якщо газета не представлена в інтернеті, її не фіксують пошукові системи, то про неї майже ніхто не знатиме.
До всього, керівник «Обріїв Ізюмщини» знає з власної практики, що останнім часом фінансові установи та страхові компанії все більше віддають перевагу сайту і сторінці в соціальних мережах. Він заперечує всі твердження, що цифрові платформи поки що не можуть бути ефективними через неякісний інтернет, через те, що старше покоління не володіє навичками користувачів.
Костянтин Григоренко каже:
– Наведу приклад Ізюма. Відразу після визволення, коли в місті було зруйновано практично все, нічого не залишається живого, я бачу, як люди старшого віку, коли приходять в банки, в ЦНАПи, ще кудись у справах, вони вже майже всі зі смартфонами. А коли я в них запитую: «Де ви читаєте новини?», вони кажуть: «На вашій сторінці у фейсбуці». Отже, ми недооцінюємо сьогоднішніх людей старшого віку, їхньої спроможності бути з інтернетом «на ти».
Поєднавчим містком між друкованою газетою і її інтернет-ресурсами стає QR-код
Використання QR-коду значно розширює можливості газети. За його допомогою, акцентує Костянтин Григоренко, можна розмістити в статті код з посиланням на певну документацію, відео, фотоальбом, опитування, рекламні акції, геолокацію, посилання на сайт тощо.
Він розповідає:
– У нас практично в кожному номері є QR-код. Користуючись QR-кодом, житель сільської місцевості, який має смартфон, може, наприклад, подивиться відеорепортажі, отримати іншу цікаву відео інформацію.
Ми багато видаємо відеоконтенту: на сайті, на сторінках у фейсбуці, в інстаграмі, телеграмі, в ютубі виставляємо три-чотири відео щотижня.
В «Обріях Ізюмщини» ми започаткували QR-коди в 2017 році, а відразу після мого стажування в Америці почали їх використовувати дуже активно. Наша менеджерка з реклами і з продажу, коли помітно збільшилися продажі газети, звернула увагу на те, що з появою на сторінках QR-коду газету почала активно купувати молодь.
Для друку в газеті нам дають матеріали про спортивні змагання, про виступи і роботу танцювальних колективів, а разом з тим, вони надавали і відеоматеріали. Ці відеоматеріали ми запаковували в QR-коди, і це спрацьовувало на збільшення продажу газети.
Раніше з сесій місцевої влади ми писали сухі звіти. А потім почали робити короткі відео, фіксуючи яскраві моменти, якісь емоційні сплески на сесіях, запаковували ці відео в QR-код і виставляли. І це також спрацьовує на імідж газети.
Одного разу, коли зайшов до районної ради в справах, я побачив, що працівники зібралися навколо столу і щось обговорюють. Підійшов до них і бачу, що вони на смартфоні дивляться відео, яке сканували через QR-код з нашої газети. На сесіях бувають не всі співробітники, а тут у них з’явилася можливість побачити, що там відбувається.
Обговорення побаченого («Ти дивись – як він виступає! Як він нашого голову і депутата критикує…») засвідчило, що відео дає свій резонанс. На відео, як то кажуть, слів з пісні не викинеш, і ніяким текстом усі емоції, що там часом вирують, передати не вдасться.
Так само завдяки QR-коду можуть дивитися відео з сесій, отримувати найоб’єктивнішу, не перекручену інформацію всі громадяни. Судячи з відгуків, їм це цікаво.
Існує багато сервісів із створення QR-коду
У пошуковику набираєте: «Створити QR-код», і вас ведуть маршрутом його створення. Наприклад, вас просять: «Додайте файл, додайте відео файл, додайте посилання». Коли додаєте посилання, на екрані вам видають потрібний QR-код. Ви цей QR-код копіюєте і виставляєте в газеті, на сайті, у будь- яких інших ваших сторінках.
Хотілося б, щоб колеги використовували ці технології, адже це розширює можливості друкованого видання. Ми – не тимчасові люди на медійному ринку, тому ми повинні пропонувати своїм споживачам широкий спектр можливостей. Якщо людина отримала газету, вона повинна отримати і якісь додаткові сервіси. По-перше, це притягує молодь. По-друге, навіть і літні люди користуються смартфонами, і, якщо їм хтось покаже, як користуватися QR-кодом, вони обов’язково будуть дивитися відео.
А поряд з цим підніматимуться рейтинги вашого друкованого видання.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
