Ранок 24 лютого 2022 року став переломним в роботі багатьох редакцій, зламав звичний ритм життя, зруйнував плани, але не зламав віри в потрібність преси, у необхідність продовження виходу друкованих видань у світ. Тому Національна спідкою журналістів України організувала вебінар з головного питання на сьогодні – «Виживання локального медіабізнесу в умовах війни».
Цікавості до вебінару додав і той факт, що головним спікером виступив секретар НСЖУ, головний редактор видання «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко.
Велика війна зруйнувала плани, але не віру в потрібність газет
Григоренко очолив газету «Обрії Ізюмщини» двадцять років тому. І тоді ж він уперше відвідав семінар для локальних медіа, що проводили американські тренери в Харкові.
– Тоді семінар був для мене – космос, – визнає сьогодні секретар НСЖУ і досвідчений керівник медіа холдингу «Обрії 1919», у який переросла газета, Костянтин Григоренко. – Згодом на семінари і тренінги стали їздити і співробітники редакції, усе нове і цікаве старалися впровадити в нашу діяльність. Тим, хто ще сумнівається в користі тренінгів і семінарів, виходячи з досвіду нашої редакції можу сказати: завдяки тренінгам ми познайомилися з інноваційними технологіями, які принесли нам популярність і додаткові кошти.
З часом Костянтин уже сам почав проводити такі семінари, ділитися досвідом з колегами, а до Ізюма потяглися редактори і журналісти з усієї України. І, як неодноразово вони самі відзначали, досвід «Обріїв Ізюмщини» багатьом став у пригоді.
Усе те було до війни, до широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну.
До війни редакція цієї газети займала площу 150 обладнаних сучасною технікою квадратних метрів, і це була одна з найкращих редакцій локальних медіа на Харківщині. Сьогодні все те зруйновано і розграбовано, «Обрії Ізюмщини» почали з нуля, з чистого аркуша у маленькому дев’ятиметровому приміщенні, наданому місцевою владою.
Про те, як починає заповнюватися чистий аркуш, як додаються на ньому записи про перші досягнення на шляху відродження – розповідь Костянтина Григоренка. Ця розповідь може допомогти багатьом редакціям, вимушеним також починати з нуля.
Рятівна і активна евакуація
На десятий день вторгнення рашистів на Харківщину, 5 березня 2022 року, Костянтин Григоренко з дружиною виїхали з Ізюма. А 6 березня частина міста була вже окупована, в ніч проти 7 березня були підірвані всі мости, і виїхати стало практично неможливо.
Цей крок евакуації не лише допоміг редактору зберегти життя (не важко уявити, що могли зробити з сім’єю відомого журналіста окупанти, на рахунку яких тисячі замордованих мирних жителів), а дав можливість продовжити журналістську діяльність і – найголовніше – інформувати ізюмську громаду на тимчасово окупованій території про те, що відбувається Україні.
Костянтин каже:
– Навіть сьогодні, через півроку після деокупації Ізюма, люди через наші цифрові платформи і нашу друковану газету дізнаються про те, що відбувалося під час окупації. Ми зібрали публікації, що виходили під час тимчасової окупації, відеоматеріали (їх запаковуємо в QR-код), і тепер усі вони увійдуть у альманах «Ізюм у період тимчасової окупації». Думаю, що це буде історичний, популярний спецвипуск.
Далі Костянтин Григоренко розповів про таке.
Рятує міжнародна донорська підтримка. Але…
Ні для кого не секрет, що доходи медіа (особливо на деокупованих територіях) впали до нуля: передплата, реклама і всі інші доходи, які мали до 24 лютого 2022 року, – усього цього сьогодні немає.
Що рятує сьогодні? Це – міжнародна донорська підтримка. Зараз із 27 районних газет у Харківській області виходять лише 12. А якби не було підтримки міжнародних донорських організацій, думаю, що й цього могло б не бути, тільки дві-три редакції спроможні були б випускати друковані видання, утримувати колектив.
Вдячні за таку підтримку і в нашій редакції «Обріїв Ізюмщини». Я навіть не знав раніше про ті фонди й організації, які знайшли наші електронні адреси, писали повідомлення, що готові надати одноразову допомогу. Ця підтримка була дуже важлива!
Хочу відзначити велику роль Національної спілки журналістів України, яка об’єднала і залучила до підтримки українських журналістів низку міжнародних організацій. Особливо важливо, на мою думку, що найперше допомога була спрямована саме на локальні медіа. Ніколи друковані видання не відчували до себе такої уваги, як це сталося протягом 2022 і 2023 років.
Втім, я ніколи не був на боці того, що треба жити лише за рахунок донорів, і, чесно кажучи, завжди скептично ставився до тих медіа організацій, які живуть в основному за рахунок донорських коштів. Так, вони навчилися писати класні проекти, їм довіряють донори, але немає головного – існуючи за рахунок тільки грантів, вони не можуть заробляти самостійно.
Вважаю, що це хибний шлях, і, думаю, не треба звикати до грантових коштів, які ми сьогодні отримуємо. Зрозуміло, що зараз Україна перебуває в центрі світової уваги, що нині міжнародні організації спрямовують фінансування саме в Україну. Але треба розуміти, що рано чи пізно це фінансування зменшиться, а згодом і закінчиться.
Така звична і рідна друкована газета: роздріб, редакційна передплата, безкоштовне поширення
Відновили друковану версію газети відразу після звільнення Ізюма: 10 вересня 2023 року місто було звільнено, а 16 вересня вже було надруковано перший післяокупаційний номер.
Цей історичний номер ми верстали на Львівщині, допомагали нам колеги з Буської районної газети «Воля народу», яку очолює Микола Іванців. Я щиро вдячний цьому колективу – справжнім друзям – за підтримку протягом усього часу вимушеної евакуації. Сьогодні, як ніколи, всім нам потрібна солідарність і згуртованість, і про це я пересвідчився, раптово опинившись у дуже критичній ситуації.
Два перших місяці поширювали газету безкоштовно через волонтерів, через центр гуманітарної допомоги. Але я розумів, що ми – бізнес і повинні заробляти, треба шукати шляхи отримання доходів.
Певні кошти отримали завдяки підтримці Державного комітету телебачення і радіомовлення України і особисто Олега Наливайка, який сприяв у випуску першого номера. За сприяння Сергія Томіленка одноразовий випуск газети профінансувала Національна спілка журналістів України.
Використали залишок перехідних коштів, які були в нас у 2022 році і почали випускати «Обрії Ізюмщини» двічі на місяць, а з грудня перейшли у звичний режим – на щотижневик. Також з грудня газету не роздаємо безкоштовно, а продаємо в роздріб.
Світовий та й мій власний досвід засвідчують: приблизно на тисячу населення повинна бути одна точка продажу преси. До широкомасштабної війни при населенні Ізюма 50 000 осіб у нас було 45 пунктів продажу газети. На кінець березня 2023 року при населенні 20 000 осіб, дякуючи нашому бізнесу, маємо 35 пунктів продажу газети. Поки що реалізуємо 2000 примірників, але продаж активізується, і поступово ми виходимо за межі міста: вже є попередня домовленість про точки реалізації з сільськими громадами – в основному це продовольчі крамниці, хлібні кіоски, до яких доєднуються дві АЗС.
Передплату поки що не відкриваємо. Зараз у місті фактично відкрились 50 відсотків поштових відділень, а в сільській місцевості – ще менше. Працюємо через пересувні відділення, які реалізовують нашу газету в роздріб.
А газети з повернення продовжуємо розповсюджувати безкоштовно, і це дуже гарна історія для просування бренду. До війни ми приїздили на автовокзал і роздавали газету біля автобусів, сьогодні не продані газети передаємо до лікарні, військовим волонтерам.
З 2000 року практикували власну редакційну доставку. Приймали передплату від корпоративних клієнтів – великих установ та організацій, а потім щотижня власним транспортом завозили передплачені примірники в ці організації. Було з десяток організацій, куди доставляли до 200 екземплярів газет.
Якщо ситуація з «Укрпоштою» не буде змінюватися на краще, думаю, що майбутнє локальних газет – за роздрібним продажем, а також за редакційною передплатою і доставкою, що разом з рекламою стануть основним джерелом доходів редакцій.
Не варто нехтувати й аутсорсингом, особливо у великих містах.
Звідки черпаємо додаткову інформацію
Одна з переваг роздрібної торгівлі – можливість спілкуватися з реалізатором, від якого можна почути багато цікавого, який може підказати злободенну тему. Зараз я сам розвожу газети по точках, і по дорозі часто спостерігаю цікаві події, що відбуваються в місті, і завжди зі мною фото і відеокамера, які можуть стати у пригоді в будь-який момент. Є у нас активна добровільна помічниця, яка класно збирає інформацію буквально з вулиць і передає її нам.
Цифрова платформа – запорука виживання друкованої газети
Наша редакція вже не один рік писала грантові проєкти і, зокрема, з 2017 року отримали чотири гранти. Ці гранти ставали підтримкою, але не впливали на загальний обсяг доходів нашого колективу: їхня сума становила близько десяти відсотків наших доходів.
Протягом п’яти років перед великою війною ми кардинально змінили структуру доходів, і головним джерелом були доходи від реклами. Також динамічно зростали доходи від цифрових платформ – нашого сайту, сторінок у Фейсбуці, Інстаграмі: наприклад, у 2021 році на цифрових платформах ми заробили 200 000 гривень. При цьому варто зауважити, що отримували доходи не за рахунок реклами на цих ресурсах, а за рахунок продажу нашої аудиторії підписників.
Неодноразово доводилося почути, що цифрові платформи заважають розвивати основний продукт – друковану версію медіа. Насправді це не зовсім так, адже коли в 2017 році створили відеостудію, саме вона стала для нас основним джерелом доходів.
І вже під час тимчасової окупації Ізюма та вимушеної евакуації, коли шість місяців наша друкована газета не виходила, якби не було нашого сайту, сторінок у соціальних мережах, ми втратили б комунікацію з аудиторією, ми не могли б отримувати зворотний зв’язок.
Коли в мене беруть інтерв’ю зарубіжні колеги, або коли правоохоронні органи з наших ресурсів черпають інформацію про зрадників і колаборантів, вони часто запитують про джерело інформації. Це не секрет: навіть в умовах, коли в Ізюмі не було ні світла, ні телебачення, ні радіо, майже не було зв’язку, мені дзвонили і писали люди, яких часто раніше я навіть не знав. Через різні контакти вони знаходили мій номер телефону, електронну адресу і передавали інформацію. Якби в нас не було цифрових платформ, то й такого зв’язку не було б.
Наш сайт працює практично весь рік війни. За цей час були моменти, коли нас блокували, ми пережили DoS-атаки і відновили роботу завдяки знову ж таки журналістській солідарності.
Я наполягаю, що існування лише друкованої версії газети сьогодні не можливе. В період шаленого розвитку комунікації інформаційних технологій ви просто не витримаєте конкуренції, вашу нішу займуть інші ЗМІ.
Відновлюємо прямі ефіри. Модернізуємо сайт
Ми пропонуємо аудиторії такі послуги, як написання рекламних текстів, про розробку окремої сторінки на сайті з наступним просуванням їх у Фейсбуці та в Інстаграмі. Практикували таке до війни, відновлюємо сьогодні.
У лютому відродили прямі ефіри, де спілкуємось з представниками військових адміністрацій місцевих громад, керівниками комунальних підприємств, спеціалістами з різних питань. Зараз у нас вже утворилася черга на участь в цих передачах.
Від 2009 року, коли створили сайт, модернізували його вже тричі. Але бачу, що зараз він уже не відповідає сучасним вимогам, тому знову будемо його оновлювати. Якщо у ваших планах стоїть модернізація сайту, то раджу звернути увагу на те, що дуже важливо зберегти архів фотографій і текстів. Тож варто закласти кошти на перенесення всієї цієї інформації на оновлений ресурс.
Сайт допоможе привести рекламу
Хочу ще раз сказати скептикам, які не вірять в ефективність сайтів, що вони неправі, і наведу приклад. В Україні йдуть жорстокі бої з російським агресором і здається, що люди ні про що інше, як війна, не думають. А на нашу електронну адресу ще в квітні минулого року раптом почали надходити листи з проханням розмістити рекламу. Як правило, це була реклама, пов’язана з онлайн-бізнесом, а була й реклама… казино, яку ми відмовилися розміщувати.
Зареєструвалися на українській біржі прямої реклами Collaborator, де головною умовою було, щоб сайт мав не менше 500 переглядів на добу. Підкреслюю: біржа працює тільки з сайтами, сторінки в соціальних мережах, якісь інші платформи Collaborator не цікавлять.
Коли ви потрапляєте в базу цієї біржі прямої реклами, біржа надсилатиме пропозиції. А краще – щоб ви відслідковували самостійно, що ви можете розмістити і пропонували свої послуги. Так буде ефективніше. Є дві опції: перша Collaborator дає для розміщення готову публікацію, друга опція – вам замовляють написати рекламний матеріал.
Ми користувались обома опціями, заробили в 2021 році 30 000 гривень, які на дорозі не валяються. Якщо співпрацювати активніше, можна заробляти і до 100 000 гривень.
Collaborator – не єдина рекламна біржа, отже заробляти на рекламі навіть в умовах війни можна. І я готовий поділитися власним досвідом, як це зробити краще.
Плюси і мінуси соцмереж
Як ніколи, сьогодні на першу лінію інформаційної оборони вийшли соціальні мережі, і їх треба використовувати на повну силу. Перед початком широкомасштабної війни у нас, крім офіційної сторінки у Фейсбуці, була створена група «Ізюмський навігатор». Якщо до війни в нас у групі було 8000 підписників, за час тимчасової окупації і до сьогоднішнього часу наша група збільшилась до 19000 підписників.
Але тут же відчули негатив, з яким, думаю, може стикнутися будь-який редакційний колектив. Особливо це може стосуватися деокупованих територій, де люди, переживши окупацію, отримали величезну психологічну травму.
Коли я повернувся з евакуації в Ізюм, поступово повернув до роботи своїх співробітників, ми відновили роботу редакції, і разом з тим, набирала популярності наша група «Ізюмський навігатор». Група була відкрита, наші підписники могли виставляти в ній будь-яку інформацію. І от тоді в цій інформації обрушилося стільки негативу, скільки ніколи раніше я не бачив за всю свою роботу.
Були образи в грубій формі, була недостовірна інформація, особливо коли йшлося про владні структури. Як тільки ми давали якусь публікацію з посиланням на інформацію від влади, відразу починав литися бруд. Зрештою ми були вимушені поінформувати, що група «Ізюмський навігатор» припиняє свою активну дію на період воєнного часу і працюватиме в форматі перегляду.
Тепер тільки іноді виставляємо в цій групі інформацію для поширення, але активно групу не відновлюємо. Як ніхто інший і особливо під час війни, ми повинні дотримуватись інформаційної гігієни, бути прикладом для всіх інших джерел – наприклад, для блогерів, різних груп, яких сьогодні з’явилося дуже багато.
Хотів би сказати про наш Телеграм канал, де число підписників, коли ми стали туди виставляти мало інформації, зменшилося з 2000 до 700. До зменшення подачі інформації спонукала ситуація, коли недоброчесні люди почали просто затирати наші логотипи і переставляти нашу інформацію на інші місцеві пабліки. На жаль, Телеграм абсолютно не зважає на законодавство про авторське право, дотримання журналістських стандартів, і працювати в таких умовах складно.
Мені не подобається, що в місцевих Телеграм каналах доволі часто подається недостовірна, не перевірена інформація, якій я не довіряю. Це моя особиста думка і, напевно, у кожного є свій бекграунд в цьому питанні.
Як нам медіакіт допомагає
Останнім часом ми дуже часто використовуємо наші презентації: є окрема презентація по сайту, окрема – по Фейсбуку, окрема – по Інстаграму. А ще у нас працює медіакіт – презентація бренду «Обрії Ізюмщни», де в короткій і наочній формі інформуємо про те, що ми робимо, як ми робимо, яка вартість цих послуг.
Наш медіакіт не приховує показники, ми говорили і говоримо тільки правду про аудиторію друкованої газети, сайту, соціальних мереж. Підказуємо потенційному рекламодавцю, що йому зручніше – обрати якийсь один ресурс для реклами чи комплексний варіант.
Не зосереджуємося тільки на друкованому виданні, часто пропонуємо комплекс: газета, сайт, Фейсбук і ще на вибір пропонуємо Інстаграм плюс Ютуб. Повідомляємо про аудиторію споживача інформації в газеті і на цифрових платформах (наприклад, наш підписник у соцмережах – це здебільшого жіноча аудиторія, отже і рекламу туди спрямовуємо на жіночу аудиторію).
Тут же інформуємо про вартість реклами на всіх ресурсах (до речі, вартість реклами залишається в довоєнних цінах). Практика показала: якщо рекламодавець один раз обирає пакет, як правило, він і надалі замовлятиме рекламний пакет, бо відчує його дієвість.
Медіакіт спрацьовує. Наприклад, зателефонував рекламодавець з Лозової, запитав про вартість реклами. Ми скинули йому медіакіт, і не минуло й десяти хвилин, як підприємець швидко в усьому розібрався і замовив рекламу на два місяці.
Важливо чітко зазначати адресу редакції з прив’язкою на Google карті. де ви показуєте місцезнаходження редакції. У людини немає часу шукати, де ви розташовані, а така прив’язка дає можливість визначитися з вашим розташуванням в один клік, приїхати до редакції привести вам кошти.
Про календарі, плакати, магніти
Ми давно займаємося поліграфічною продукцією. У нас була вітрина зразків книжок, календарів, плакатів, яка демонструвала наші пропозиції і можливості, але яку, на жаль, розграбували під час окупації. Якщо говорити у відсотках, поліграфія складала десь п’ять відсотків доходів від нашого загального бюджету. Можливо, це не такий великий прибуток, але це завжди було стабільне джерело доходів.
І зараз, попри всі проблеми і труднощі воєнного часу, друкована продукція користується попитом. Заробляємо на тому, що продаємо магніти, план-схеми територій Ізюма, Оскільської, Кунівської та інших громад у форматі настінного плаката, які залишилися ще з довоєнного часу.
Зараз відновлюємо проєкт – плакат «Старі – нові назви вулиць». До широкомасштабного вторгнення ми робили поліграфічний проєкт, де було п’ятдесят назв перейменованих вулиць Ізюма. Сьогодні уже перейменовано сто вулиць, і ми готуємо новий плакат, щоб задовільнити попит ізюмчан і гостей міста.
Ці проекти дуже популярні. У нас оптом скупляли плакати управління соцзахисту, поліція, лікарня, військкомат, комунальні служби – всі, для кого інформація про назви вулиць є важливою. На цей плакат залучали рекламодавців, що принесло додатковий дохід.
Не відмовляємося і від замовлень на календарі, які колись започатковували як плакати., а потім, побачивши, що календарі мають більший попит, перейшли на них. Часто до тематичних календарів замовляють і магніти.
Наприклад, Кам’янська громада замовляла календар, а після цього ми зробили для них ще й магніти. Виходило, що ми робили замовлення для громади, вони платили нам гроші, а потім ми самостійно продавали красиві календарі і магніти, мали додаткові кошти.
Тематика календаря може бути будь-якою: красиві місця міста і сіл району, старі – нові фото, церковні свята, спортивна тематика тощо.
Вебінар пройшов у НСЖУ за підтримки швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна) в рамках проєкту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
