Вебінар «Антикризова стійкість: адаптація регіонального медіа до викликів війни», організований у межах пріоритетної ініціативи Національної спілки журналістів України «Відновлення українських медіа», зібрав 19 червня на цифровій платформі НСЖУ представників регіональних медіа з усієї країни
Як знайти альтернативні джерела фінансування та диверсифікувати доходи? На які аспекти звертати увагу, аби ефективно управляти командою? Як підтримувати персонал у воєнних умовах ? Яким чином балансувати контент між воєнними та місцевими темами? На ці та інші питання медійники часто шукають відповіді, бо їх кожному ставить наше сьогодення. Тому й зацікавленість у такому заході є високою.
Своїм баченням, спираючись на власний досвід, з колегами ділилися Юлія Винокур (Тернопіль), генеральна директорка телеканалу TV-4, та Андрій Русиняк (Івано-Франківськ), керівник ТРК «РАІ».
Сергій Томіленко: «На міжнародному рівні адвокатуємо інтереси локальних медіа.»
– Спікери мають не теоретичні поради, а практичні кейси з реального медійного життя, тому й говорять не лише про виживання, а передовсім про стратегії розвитку, які справді працюють, бо вже випробувані у їхніх колективах під час повномасштабного вторгнення, – наголошує, відкриваючи захід, голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Національна спілка журналістів України успішно адвокатує інтереси локальних медіа на міжнародному рівні. Підтримуємо усі медіа України, але переконані, що підтримка має надаватися не лише столичним медіапроєктам, а й тим, хто безпосередньо працює «у полях», з акцентом на прифронтові та прикордонні території. Йдеться і про важливість прямого міжнародного партнерства. Ця ідея є дуже важливою та сприятиме напрацюванню антикризової стійкості редакцій. Очікування донорів зрозумілі: суспільно-важливі проєкти, якісний контент, адаптований і цікавий для іноземної аудиторії, що дозволить фокусувати увагу світу на Україні. А також відкритість до співпраці, ініціативність, професійність та відповідальність. Саме це цінують міжнародні партнерами, і на таких темах під час зустрічей з ними зосереджуюся. Перша секретар Ліна Кущ проводить консультації з потенційними донорами-партнерами, підкреслюючи необхідність відбудови регіонального медіа ландшафту. Пріоритетний напрямок НСЖУ «Відновлення українських медіа» покликаний забезпечити системну роботу, аби медійники мали економічну стійкість.
Юлія Винокур: «Гранти – це про довіру, досвід, репутацію. Ситуація з грантовими програмами складна, але не безнадійна.»
Спікери на полях заходу представили для учасників вебінару цікаві та креативні презентації про свої медіа компанії.
Розповідаючи про роботу телевізійників, Юлія Винокур наголосила, що їхнє медіа має тривалий досвід роботи з грантами. Досить сказати, що першу грантову підтримку мали ще у 2001 році по проєкту щодо земельної реформи в Україні. У 2002 році одними з перших отримали грант «Право обміну» за адміністрування IREX. Завдяки чому був налагоджений обмін з медійниками однієї з американських компаній зі штату Індіана. Робочі поїздки та обмін досвідом, розуміння стандартів, вилилися у міцні дружні відносини на роки й десятиліття. І коли перші тижні 2022 роки повномасштабного вторгнення рф принесли з собою невизначеність, напругу й зупинку грошових надходжень, то якраз американські друзі відразу простягли руку допомоги і зібрали на потреби телевізійників благодійнікошти, яка стали, як висловилась спікерка, ковтком фінансового повітря. Тому пані Юлія впевнена, що коли говорити про гранти, то це – про довіру, досвід, репутацію. Базуючись на таких принципах можна розвивати успішні грантові історії.
Медійниця зазначила, що до повномасштабного вторгнення 70-80 відсотків від доходів у них були грантові коштів, а тепер їх лише 5 відсотків. Такі цифри спікерка назвала, аби підкреслити, наскільки зараз все складно з грантовою підтримкою, але – не безнадійно. Головне вчасно провести трансформацію, щоб не бути повністю залежними від зовнішньої допомоги. Хоча й припинили діяльність американські грантові програми, але все ще є достатньо донорських організацій як в Україні, так і за кордоном, котрі готові підтримувати оригінальні і змістовні проєкти.
Багатьох медійників найбільше цікавить, на виконання яких проєктів найчастіше дають грантові кошти. Головне – обрати проєкт, який вдасться реалізувати тими можливостями, котрі мають медіа: технічні ресурси, кадрове забезпечення Програми бувають різні, скажімо, це може бути розвиток цифрових платформ, виготовлення відповідного контенту, зокрема спецрепортажі, досить популярним є напрямок євроінтеграції.. Важливою була робота по створенню Медіа хабу, завдяки якому отримали підтримку двадцятеро медійників.
Загалом, якщо говорити про ідеї, то все, що представляла пані Юлія, є універсальним для різних медіа, а не лише для телевізійників.
– Багато проєктів стосується підтримки внутрішньо переміщених осіб, – каже спікерка. – У нас були такі соціальні проєкти: «Допоможемо! Зможемо! Переможемо!», а також «Усі свої». Своєчасним і потрібним є проєкт «Дякую тобі!». У ньому фокус уваги – на ветеранах ЗСУ та їхніх родинах. Вистачає тем спрямованих проти дезінформації, як ось «Анатомія брехні», «Давайте перевіримо». Велику аудиторію охопив проєкт, який підтримала НСЖУ, «Голос громад». Для його реалізації було обрано три громади, ми опитували і досліджували, чого потребують громади. Потреби розглядалися через призму особистої причетності: а що люди можуть самі організувати, ініціювати, виконати і проконтролювати. Спільно з Інститутом масової інформації виконувався проєкт «Вижити ментально». Соціально-важливим був проект про ветеранський бізнес «Разом сильніші!», і хоч він закінчився у минулому році, але продовжує працювати вже відокремлено завдяки укладеним угодам. У нинішньому році компанія могла би реалізувати три теж соціально-важливі гранти, які вдалося залучити, але вони були скасовані, бо йшли по лінії американських донорів. Тим не менше, маємо у червні старт гранту «Голос жінок» від Фонду демократії організації об’єднаних націй і ГО НАМ.
Щодо антикризового бюджетування під час війни, то тут потрібна переоцінка і оптимізація витрат, зберігаючи критично важливі, заробітну плату і податки. Необхідним буде скорочення неопераційних витрат, приміром, відрядження, обов’язково слід моніторити і подавати заявки на державні програми, не оминати участь у тендерах, налагоджувати співпрацю з місцевою владою.
Важливе місце у діяльності кожного медіа посідає збереження рекламодавців та пошук нових партнерів, придадуться індивідуальні ідеї, нативна реклама.
Медійникам з Рівненщині, як і в інших регіонах, постійно доводиться шукати баланс між воєнною інформацією і місцевими темами, запити є на історії захисників і захисниць, волонтерів, допомогу військовим, ініціативи громад, соціальні та освітні теми. Працює акредитований журналіст, який готує матеріали з передової. Відновили трансляцію богослужінь, подаються вітання для людей і звучать патріотичні пісні, які надихають. Окремо спікерка підкреслила, що вважає співпрацю з іншими медіа, у тому числі й з друкованими, не лише у фокусі обміну матеріалами, а як стратегічну цінність.
Юлія Винокур наголошує:
– потрібен баланс воєнної і місцевої інформації, люди мають отримувати різноплановий контент, серед якого і надихаючі музичні твори
–аби утримати рекламодавців і розширювати їхнє коло, необхідно продукувати індивідуальні ідеї, братися за створення нативної реклами
– ідеї для отримання грантових коштів потрібно брати із життя: підтримка ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, вивчати потреби громад
Андрій Русиняк: «Нам потрібно об’єднуватися задля інтересів галузі, варто подумати про створення асоціації медійників»
Історія створення телерадіокомпанії «РАІ» сягає 90-х років, коли професійний музикант Андрій Русиняк вирішив мати власний канал телебачення. У ті роки в регіоні ідея виглядала більш фантастичною, ніж реалістичною. Але зараз Андрій Русиняк каже, що вже 33 роки має сталий бізнес, наголошуючи, що за цей час вдалося вийти на рівень найбільш потужної телерадіокомпанії Прикарпаття. Велику увагу приділяє диверсифікації коштів, розвиваючи різновекторність: до структури входить кілька компаній, які займаються не лише створенням інформаційних продуктів, а є інтернет провайдерами, важлива ділянка – кабельні мережі. Йшлося і про оптимізацію видатків за рахунок енергозбереження.
До початку повномасштабного вторгнення у телерадіокомпанії було 60 працівників, тепер лишилося 40. Мова йде не про скорочення, а про перерозподіл і бажання медійників змінити обставини свого життя. У компанії цінують свої кадри, які мають ресурс взаємозамінності. Власкори «РАІ» працюють у полях: Калуші, Коломиї, Бурштині, й інших містах, подаючи новини з усієї області, центральний офіс – в Івано-Франківську.
– Ми навчилися оптимізувати роботу, технологічно налаштували її так, аби якомога менше втрачати часу, – каже спікер. – Компанія розміщувалася у будівлі на четвертому поверсі. Коли почалася війна у нас теж було багато прильотів, доводилося йти у підвал. Незадовго до війни ми мали кілька потужних проєктів у партнерстві з Українським культурним фондом, були створені концертні програми, з якими побували у різних куточках України, створювалися цікаві програми, знімали документальні фільми. Завдяки чому з’явилися фінансові можливості, аби суттєво оновити обладнання. І вже у війну мені прийшла думка, що колектив має працювати у більш безпечному місці, вирішив створити нову студію у підвалі.
– Маємо велике партнерство з Deutsche Welle, у них дуже багато цікавих проєктів, –продовжує медійник. – Вдячний Національній спілці журналістів України, яка надає допомогу в пошуку різнопланових проєктів. Корисним для посилення нашої стійкості був проєкт з ІРМІ, який працює у партнерстві з Фундацією «Ірондель», бо нам вдалося ще більш осучаснити наше технічне забезпечення. Головне, аби були спеціалісти, які б могли його освоїти і виробляти більш якісний контент для нашої аудиторії.
Але, як вважає Андрій Русиняк, і для його компанії і для інших медіа організацій, є суттєва проблема з кадрами, що посилилася у роки війни. Спеціалісти можуть раптово повідомити про намір звільнитися і роботодавець не має жодних важелів, аби їх утримати, щоб мати час підшукати заміну. Хоча і умови праці і заробітна праця хороші. Можливо на законодавчому рівні потрібно запровадити річні контракти при влаштуванні на роботу. Журналістика завжди пов’язана з емоціями, особливо зараз, коли доводиться висвітлювати травматичні події, працювати із щемливими темами, хоч і далеко від бойових дій. Люди потребують розвантаження, аби бути більш стійкими психологічно. Цьому неабияк сприяє спілкування у неформальній обстановці.
–Багато проєктів ми робимо у прямому ефірі, – наголошує спікер, – це щось подібне до сьогоднішніх соціальних мереж, коли людина може безперешкодно зателефонувати чи написати свій коментар. Дає позитивний результат залучення представників органів місцевого самоврядування. І якщо раніше голови міських рад не надто охоче йшли на прямі ефіри, але у фейсбуці може поширюватися неперевірена інформація, а в коментарях–бруд, то вважають за краще розповідати про свою позицію чи справи громади офіційно.
Спікер вважає, що медіа організації, конкуруючи за фінансові проекти, втрачають солідарність. Між тим і телерадіокомпанії, і друковані видання мають підтримувати одне одного. Журналістів часто називають четвертою владою, але нині таке поняття втрачається.
– Органи влади чи місцевого самоврядування не мають обов’язку висвітлювати діяльність у офіційних медіа, тому й створюють у соціальних мережах сторінки, – каже пан Андрій. – І нам треба консолідувати зусилля, аби домогтися вирішити це питання. Бо яким чином вижити газеті, регіональному мовнику за таких обставин? При цьому медіа різного формату беруть на себе поширення соціальної реклами, яка є важливою для суспільства, військових.
Пан Андрій наголосив, що у країні повинна бути сформована медійна галузь, на законодавчому рівні усунені прогалини, які стримують розвиток. Настав час подумати медіа спільноті про створення своєї асоціації, на кшталт такої, як Асоціація міст, котра, у тому числі через Кабмін, відстоює інтереси учасників. Це б підвищувало стійкість медіа, давало б можливості знаходити відповідні джерела доходів. Країна зараз бореться з ворогом, який веде й широку інформаційну війну. Ми протистоїмо цій війні, але не єдиним фронтом, вважає медійник, бо для цього потрібна дієва державна підтримка.
Нові технології привчили людей до коротких інформаційних подач, але ж за 1-2 хвилини неможливо розібрати, який споживається контент, правдивий чи ні, там багато маніпуляцій. І хто хоче у цьому розібратися, той буде віддавати перевагу професійній журналістиці, яка має рухатися уперед разом із світом, що змінюється.
Андрій Русиняк радить:
– робити промоцію своїм медіа, аби вони були більш упізнаваними, аби вас знали і шукали в інтернеті на різних платформах
– створювати навколо себе велику рекламу, яка конвертуватиметься у майбутньому у дивіденди
– приваблювати рекламодавців, пропонуючи створення коротких рільсів, які добре сприймаються аудиторією
– консолідуватися медійникам задля відстоювання власних інтересів.
Проєктна менеджера НСЖУ, модераторка заходу Ірина Хроменко зазначила, що регіональні медіа, попри війну, яка посилила кризи та виклики, продовжують виконувати важливу роль, трансформуються, вчаться монетизувати соціальні мережі, наполегливо працюють задля участі у грантових проєктах. Пані Ірина закликала моніторити анонси НСЖУ, у яких регулярно подається інформація про можливі грантові програми і брати у них активну участь, що підвищуватиме економічну стійкість.
Підготувала Людмила Мазнова
Дискусія з цього приводу: