У столиці Косова Приштині 22 лютого, напередодні третіх роковин повномасштабного вторгнення росії в Україну, журналісти й іноземні дипломати провели круглий стіл.
Серед ініціаторів, співорганізаторів та активних учасників цього заходу були й українські медійники, що перебувають у Приштині за міжнародною програмою «Резиденція в Косові». А місцевих медійників представляла група колег, які працювали під час війни в Косові 1998–1999 років. Захід пройшов за підтримки Офісу Європейського Союзу в Косові та Асоціації газетярів Косова (Asociacioni i Gazetarëve të Kosovës – AGK). Модерував подію Костянтин Григоренко, секретар Національної спілки журналістів України. Хвилиною мовчання учасники вшанували пам’ять 79 українських журналістів, які загинули за роки війни.
Зустріч відкрила Ева Палатова (Eva Palatova), заступниця голови Офісу ЄС у Косові. Вона висловила підтримку Україні та журналістам, які перебувають у Косові. Пані Ева наголосила на важливій ролі журналістів під час війни: вони відіграють ключову роль у донесенні правди до громадськості та міжнародної спільноти, фіксації воєнних злочинів, а також у протидії дезінформації.
Українські журналісти поділилися своїми історіями з косовськими колегами. Костянтин Григоренко, головний редактор видання «Обрії Ізюмщини», розповів про перші дні війни в Ізюмі Харківської області. Місто 7 березня 2022 року тимчасово окупували російські війська, а 10 вересня того ж року визволили підрозділи ЗСУ. Він поділився досвідом евакуації людей та відновлення роботи газети у зруйнованому окупацією місті. «Наша місія зараз – писати правду про те, що відбувається в Україні, допомагати людям. Слово – це наша зброя», — наголосив журналіст.
Марина Лосєва, журналістка з Луганщини, головна редакторка газети «Сільські новини», зазначила, що її рідне місто до війни було українським і показала довоєнні фото. Вона спростувала наративи російської пропаганди щодо нібито «утисків» російськомовного населення Донбасу, наголосивши, що Луганськ був українським. Редакція газети «Сільські новини» була в прикордонному місті Троїцьке, за 9 км від кордону з росією. «У перші дні війни була паніка, бо ніхто не вірив, що розпочнеться війна, але згодом люди опанували себе й навіть оборонялися», – розповіла журналістка. Коли почалася війна, Марина доклала всіх зусиль, аби врятувати своїх колег. Після арешту та восьмигодинного допиту їй вдалося виїхати через росію до Литви, а згодом – до Львова. У липні 2022 року вона стала учасницею програми «Резиденція в Косові». Її син нині боронить Україну в лавах ЗСУ. На завершення вона сказала: «Життя – це найцінніше, що є в людини. І головне завдання – його зберегти».
Мені випала честь продовжити розмову під час цього круглого столу. Я нагадала присутнім про трагічні дати лютого, вписані боротьбою і кров’ю в історію України. Зустріч медійників у Приштині відбулася на другий день після річниці вторгнення росії та в день, коли у Києві прощалися з Героями Небесної Сотні — першими Героями російсько-української війни. (Просто з Євромайдану тисячі добровольців вирушили на фронт).
Повномасштабне вторгнення росія розпочала 24 лютого 2022 року, сконцентрувавши основний наступ на Київ. Почалася героїчна битва за столицю, щоночі тривали жорстокі повітряні бої. Російські війська 1 березня завдали ракетного удару по київському телецентру. Я розповіла про те, як Українське радіо, з яким пов’язана моя професійна доля, адаптувалося до викликів часу, як створили телемарафон «Єдині новини» та як запрацювали інші медіаресурси в онлайновому режимі.
Війна докорінно змінила життя українців. За ці роки ми зазнали чимало втрат. Понад 12 млн людей стали біженцями. «У 2024 році Сили оборони України втратили контроль над понад 3600 км² територій на таких напрямках, як Херсонщина, Запоріжжя, Донеччина, Луганщина, Харківщина. Ці дані надало видання «Мілітарний» (зроблені на основі сервісу DeepState).
Змінила війна й наш інформаційний простір. За даними Інституту масової інформації, станом на листопад 2024 року маємо таку сумну статистику:
– з початку повномасштабного вторгнення рф припинили свою роботу 329 українських медіа. (Тільки 16% з них (52 медіа) відновити свою діяльність);
– найбільших втрат зазнало телебачення: закрилося 105 телеканалів;
– на другому місці за кількістю закритих ресурсів – друковані медіа: зникло 95 газет;
– припинили мовлення 77 радіостанцій.
Важливий крок – розбудова під час війни мережі радіостанції «Армія FM – Військове радіо», яке подає вивірені новини з фронту.
Війна щодня вносить корективи. Внаслідок потужних російських обстрілів української інфраструктури радіоресурси припиняють мовлення навіть в Інтернеті. Як приклад, щойно Periscope Radio (Вишневе) повідомило про скорочення мовлення в Інтернеті…
НСЖУ намагається якось зарадити в цій складній ситуації. Для журналістів проводять онлайнові тренінги. Спілка допомагає технікою редакціям на прифронтових територіях та підрозділам ЗСУ.
Попри виклики робота українських ЗМІ триває – заради інформаційної безпеки, підтримки людей та протидії ворожій дезінформації.
Війна як страшний сон триває три роки. В обмеженому часом форматі круглого столу неможливо передати весь біль втрат і пережитих випробувань. Головне, що я хотіла донести до косоварів: Україна зранена, але й далі бореться. Та без підтримки світу імперську росію перемогти буде важко.
Далі слово мали колеги з Косова – свідки та літописці війни 1998–1999 років. Своїми історіями поділилися Shpresa Mulliqi, Evkiana Behrani, Gani Nitaj, Ridvan Slivova.
Пані Спреса зазначила, що під час війни в Косові журналісти стикалися з викликами: вони не могли пересуватися без дозволу поліції, не мали Інтернету та мобільного зв’язку. Усі їхні репортажі про злочини проти мирного населення вважалися незаконними. Журналісти змогли привернути увагу світової спільноти завдяки своїм колегам, які виїхали до Європи і представили факти про війну в Косові на фотовиставці у Брюсселі.
«Неодмінно настане день, – сказала на завершення пані Спреса, – коли свобода усміхнеться вам. Ви переможете, і жодна куля чи ворог не зможуть вас зупинити. Ніщо не зупинить вільного слова у війні з дезінформацією».
Фотокореспондент «Telegraf» Рідван Сливова розповів, що, збираючи докази, всі свої зйомки робив нелегально. Лише представивши ці матеріали на виставці в Брюсселі, йому вдалося привернути увагу міжнародної спільноти.
Журналістка Evkiana Behrani наголосила: «Журналісти завжди є мішенню під час війни. Будьте обачні». А журналіст видання «IndeksOnline» Gani Behrani сказав: «Попри страшні втрати, запам’ятайте: час вилікує ваші серця, і ви забудете про біль. Але з вами залишиться Свобода».
На цій піднесеній ноті я завершую репортаж про круглий стіл у Приштині за участю українських і косовських журналістів.
Переклад забезпечили Анастасія Лісова й Олена Лушаку, за що їм красно дякуємо.
З вірою в Перемогу.
Вічна пам’ять і шана загиблим.
Слава Героям України!
Людмила Лук’янченко, м. Приштина (Косово)
Джерело: ВБФ «Журналістська ініціатива».
Дискусія з цього приводу: