Коронавірус наклав відбиток на все наше життя, і, звичайно, що ЗМІ не стали винятком. Особливо складно було в перші місяці жорсткого карантину, коли деякі газети припиняли виходи в світ, скорочували штати і зарплати тощо. Але, до честі регіональних і місцевих видань, свого читача вони не підвели, продовжують виходити в світ, додавши до звичної інформації публікації про боротьбу з коронавірусом, Найактивніші шукали і знаходили нові шляхи для збереження тиражів і заробляння коштів. Багатьом допоміг у цьому цикл вебінарів, організованих НСЖУ спільно з Програмою ООН в Україні.
«Як живуть і працюють в умовах карантину друковані видання Житомирської області?» – з таким запитанням звернулися до голови обласної журналістської організації Віктора Бойка. Він розповів, що всі газети області продовжують виходити в світ, щоправда тиражі багатьох з локальних видань бажають кращого.
До проблем з Укрпоштою, нестачі коштів, вартості паперу, додалися питання, пов’язані з адміністративною реформою. Тепер в Житомирській області замість 27 районів створюються чотири об’єднання, з ОТГ також ще не завжди все зрозуміло. У такій ситуації газети опинилися в невизначеному стані, не знаючи, як надалі вони мають виходити в світ територіально.
Спілкувалися з редакторами обласної газети «Житомирщина», газет «Вісті» з Пулин і «Промінь» з Лугин. З нашої розмови можна сказати: всі ці газети дуже різні і водночас схожі своїм бажанням зберегти видання для людей, які передплачують, читають, чекають свою газету в своїх поштових скриньках.
«Для пенсіонерів «Житомирщина» має окремий передплатний індекс, за яким вартість газети нижча за основну» — Григорій ПАВЛОВ.
У редакції газети «Житомирщина» до проблем і боротьби з ними звикли. Тут і сьогодні пам’ятають, скільки складних днів пережили в процесі реформування, коли обласна влада навіть намагалася закрити видання. Тоді довелося звертатися до судових інстанцій, щоб зберегти газету, відстояти її право на вихід у світ.
Отже, колектив редакції, який зумів вистояти в боротьбі з чиновниками, коронавірус зустрів загартованим. Були, звичайно, дні, коли разом з усім світом розгубилися перед невідомою бідою, не знали, чого чекати надалі. Але на скорочений графік роботи не переходили, штат не скорочували — всі двадцять два співробітники залишилися працювати на своїх посадах. Звичний обсяг — дванадцять шпальт, чотири з яких у кольорі, також залишався незмінним. І зарплата співробітників не зменшувалася.
Єдине що – у найскладніший період жорсткого карантину кілька тижнів «Житомирщина» виходила в світ не двічі, а один раз на тиждень, але з травня повернулися у свій звичайний дворазовий вихід у світ.
Те, що в другому півріччі близько 400 передплатників втратили, пояснюється, на думку редактора, тим, що в людей знизилася платоспроможність, та ще через карантин люди не завжди могли добратися до пошти, щоб передплатити газету.
– Взагалі-то маємо стабільного читача і в Житомирі, і в районах області, — говорить редактор видання Григорій Павлов. – Родини, що передплачували «Житомирщину» ще 50 років тому, передплачують, як правило, її й тепер: покоління змінюються, а інтерес до нашої газети не втрачається.
Рішення тимчасово скоротити кількість виходів у світ Григорій Павлов пояснює тим, що редакція перейшла на дистанційну роботу, коли безпосередньо до офісу на один-два дні приходили тільки співробітники групи випуску, які завершували роботу над номером і передавали його до друкарні у Вінницю.
За рахунок яких коштів утрималися на плаву? Редакція як добрий господар, враховуючи нестабільність економіки нашої держави, зароблені кошти витрачає ощадливо, отож мала певні накопичення. І тепер, коли дуже різко і на багато, як каже редактор, скоротилися надходження від реклами, мали гроші на друк і зарплати.
Головною проблемою для «Житомирщини», як і для редакції багатьох інших друкованих видань, є фінансова.
– Значний процент передплати газети припадає на села, де люди протягом останніх років дуже збідніли, а наші основні читачі — люди старшого віку — тим більше, – каже Григорій Леонідович. – Ми це відчуваємо з року в рік, і для пенсіонерів маємо окремий передплатний індекс, за яким вартість газети помітно нижча за основну. Якщо підвищувати вартість передплати, ми втрачатимем передплатників – у людей на газету просто немає грошей. На тлі економічних криз, що не полишають Україну, збіднів і рекламодавець, що також відбивається на фінансовому стані редакції.
Кількамісячний «карантинний» брак надходжень від реклами дається взнаки: редакція відчуває серйозні матеріальні труднощі, тому змушена відмовитися від третини орендованих площ (раніше кожен працівник, за винятком комп’ютерного центру і відділу реклами, «творив» у окремому кабінеті), вживати інших заходів.
Дружить газета і з інтернетом: «Житомирщина» має свій активний, наповнюваний актуальною інформацією сайт, актуальна інформація виставляється і в Facebook. Але, як сказали в редакції, розуміючи, що час і життя не стоять на місці. над подальшою діджиталізацію планують працювати ще наполегливіше.
«Хотіли б мати лояльніше ставлення банківської системи до редакції, а точніше – отримати доступ до дешевих кредитів» – Валерій ДВУРЕЧЕНСЬКИЙ.
Редактор Лугинської газети «Промінь» Валерій Двуреченський, говорить про байдужість держави до місцевої української преси, особливо тепер, коли локальні газети переживають дуже непрості часи. Але більше, ніж допомогу від держави, хотіли б мати лояльніше ставлення до редакції банківської системи, а точніше – отримати доступ до дешевих кредитів.
– Отримуючи дешеві кредити ми могли б поповнювати оборотні кошти. Часто наприкінці півріччя або року отриманих за передплату коштів не вистачає, щоб оплатити видавництву верстку і друк,– ділиться наболілим редактор. – Невеличкий кредит під невеликі проценти ми могли б перекрити, отримавши гроші за передплату, за іміджеві публікації. Сьогодні редакція не може взяти банківський кредит, бо не має заставного майна: єдина цінність – приміщення – перебуває в оренді і без права суборенди. Якби були внесені зміни в українське законодавство, і реформовані редакції могли б заробляти на суборенді, думаю не в одній місцевій газеті колеги були б вдячні за таку увагу до наших потреб.
Є у газети вірні друзі – передплатники з солідним стажем, сім’ї яких з покоління в покоління передплачують свою скромну, але рідну газету, з якої завжди можуть дізнатися про все важливе, що відбувається поруч.
Та в 2020 році, а особливо під час карантину, тираж «Променю» зазнав суттєвих – майже на 500 екземплярів – втрат, і тепер на близько 18000 тисяч населення має 1300-1500 передплатників. У процентному відношенні для невеличкого Лугинського району це досить прийнятний наклад, але в газеті думають над тим, як повернути втрачене.
Штат в редакції ще задовго до карантину оптимізований до абсолютного мінімуму: редактор, фотокореспондент, який приймає оголошення і бухгалтер. Верстають газету у житомирському видавництві «Полісся», де «Промінь» друкується
– Скорочення штатів відбулося не примусово, так би мовити, природним шляхом, – розповідає Валерій Павлович. – Мій заступник, що виконував роботу літературного редактора і коректора, знайшов собі іншу роботу і звільнився з редакції. І вже після його звільнення, взявши на себе більше обов’язків, ми скоротили цю посаду. Тепер працюємо утрьох.
Заробляє «Промінь» на 90 відсотків від передплати, ще 10 відсотків доходу приносить реклама. Також практикується співпраця з місцевими підприємцями: газета публікує оплачувані іміджеві матеріали. Під час виборів друкують політичну рекламу, наголошуючи, що чорнухи чи джинси на сторінки не пропустять.
Наступні осінні вибори заробітку не обіцяють: керівники, які балотуються до місцевих рад, не дуже люблять витрачати кошти на публікації про себе. Як не виявляють вони особливого бажання укладати довгострокові угоди на висвітлення з єдиною в районі газетою, обмежуються разовими угодами на публікації.
– Нинішні керівники дуже не люблять критику на свою адресу на сторінках газети, ставляться до цього вороже. І хоча жодної відповіді або спростування на критичні статті від них не надійшло, по всьому відчувається їхнє далеке від конструктивізму, подеколи навіть вороже ставлення. Якоюсь мірою навіть блокують передплатну кампанію, – поділився Валерій Павлович. – Не можуть відвикнути від того, як було раніше, коли газета належала їм. Тоді газета більше працювала на їхній імідж, а не на читача і реалії його життя. І все це робилося безкоштовно, а зараз за висвітлення діяльності потрібно платити. Тому і відсутня, практично, співпраця з ними.
Територіальна реформа, що стоїть на порозі, на думку Валерія Павловича, також нічого позитивного для їхньої невеличкої газети не принесе. Він розповідає:
– Уже зараз кілька маленьких сіл зникли з карти району: молодь виїхала, старші покоління відходять в інші світи. Власного сільськогосподарського виробництва як такого в районі немає, сюди заходять великі фірми зі своїми працівниками і потужною технікою. Тож місцевим жителям робочих місць вони не додають, тому надалі й містечка поступово перетворюватимуться в невеликі села. Це дуже ударить по українському селу, а газета його невід’ємна частка.
До того ж, молодь великого інтересу до друкованого слова не має, віддаючи перевагу комп’ютеру і смартфону. Сісти, почитати, зробити вирізку з газети і підкреслити щось важливе для себе – все це відходить у минуле. І це природно: світ і люди змінюються. Хочеться сподіватися на краще, але…
Сайт вести редакції з таким обмеженим штатом не виходить. Але активно працює власна Facebook-сторінка Валерія Двуреченського, де він розміщує найцікавіші матеріали про своїх земляків. Зокрема до 75-річчя Перемоги відкрив рубрику, де вміщував короткі розповіді про жителів району – учасників Другої світової війни. Приємно було отримувати відгуки від лугинців, а особливо – від молодих, які раді були прочитати про свого діда, про діда своїх друзів.
«Спробували працювати дистанційно. Але буквально на другий день всі прийшли в редакцію і сказали, працювати за межами редакції не можуть» – Ольга БОРТНІКОВА.
«Наша газета «Вісті» під час карантину виходу в світ не припиняла, обсягу не зменшувала. Як виходили щотижня по п’ятницях на 12 шпальтах, так і під час карантину щоп’ятниці «Вісті» продовжували приходити до свого читача у повному обсязі. Нікого в редакції не відправляли у відпустки за свій рахунок, нікого не скорочували, зарплати також залишалися на докарантинному рівні». Так коротко відповіла на запитання як переживає коронавірусну пандемію районна газета з Пулин (це колишній Червоноармійськ), її головна редакторка Ольга Бортнікова.
І продовжила:
– Спочатку, коли умови карантину були найсуворіші, ми спробували працювати дистанційно. Але буквально на другий день всі прийшли в редакцію і сказали, що готові дотримуватися всіх правил безпеки, але працювати за межами редакції не можуть, бо вдома мають проблеми з інтернетом. Це біда таких невеликих районів, як наш, де ще й досі проблеми виникають не тільки з інтернетом, а й з мобільним зв’язком. Тож працювали в редакції, бували на всіх важливих заходах, дотримуючись правил безпеки, намагалися максимум інформації отримувати телефоном. Одним словом, з ситуацією справилися.
Колектив у редакції, як і в багатьох районних газетах, – мінімальний: окрім редактора, працюють кореспондент, дизайнер, бухгалтер. І от такою маленькою командою тут не тільки випускають друковану газету, а ведуть сайт, активно популяризують своє видання у Facebook. У планах – ще активніша діджиталізація, ідеї для якої почерпнули на вебінарах, проведених у травні-червні НСЖУ спільно з ПРООН.
– Ми стали учасниками десяти вебінарів, – каже Ольга Бортнікова, – з інтересом слухали поради всіх спікерів, виконували завдання. За те, що добре вчилися (посміхається) отримали Сертифікат і сучасний набір блогера. Журналіст друкованого видання звик більше слухати, записувати в блокнот або на диктофон, щоб потім написати про почуте і побачене. Тепер вчимося самі говорити на камеру, знімати відео і виставляти в соціальних мережах та на сайті.
А ще журналісти «Вістей» цього року взяли участь у Турбо-батлах, організованих Тернопільським прес-клубом і агенцією «АБО». В цьому Проєкті упродовж чотирьох місяців змагалися дев’ять редакцій з різних куточків України. Метою цих Турбо-батлів було прокачати сайти і популяризувати місцеві громади та родзинки рідного краю, підтримати людей у період пандемії коронавірусу. В редакції «Вістей» з завданнями упоралися й одночасно активізували сайт, побачили наочно його дієвість. Навчилися працювати в нових для себе програмах та залучати сучасні інструменти. А зароблені за виконання завдань у проєкті бали-«жолуді» організатори перевели в гривні, за які пулинській редакції придбали та подарували таку потрібну нову комп’ютерну техніку!
Активізація сайту, регулярний вихід у соціальні мережі – ці завдання для газети стали на порядку денному як ніколи раніше. Спонукає до цього зниження в нинішньому році тиражу, який зупинився на поки що пристойному рівні 2500 примірників. А як буде далі?
Поки що передплата дала кошти, що підтримали редакцію в карантинних умовах. Але ж подальший перебіг передплати в нинішніх складних економічних умовах передбачити складно, і треба думати про те, як зробити газету міцнішою. А ще в редакції відчувають, що інтернет ресурси поряд з тим, що допомагають у популяризації друкованого видання, самі стають у наших гаджетизованих сучасників усе більше затребуваними. Тому і стараються не відстати від часу, освоїти нові ресурси.
Під час пандемії на сторінках газети започаткували новий проєкт – Гарячу юридичну лінію. Вона виникла в результаті співпраці пулинського ТОВ «Редакція-медіацентр «Вісті» з Житомирською громадською організацією «Сучасний формат» та приватного адвокатського бюро. Для жителів району в рамках цього проєкту газета друкує безкоштовні юридичні консультації. Також беруть участь у проєкті Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини «Інформаційна кампанія для локальних ЗМІ «До100вірно про пандемію COVID-19», публікуючи актуальні матеріали про боротьбу з коронавірусом.
У Пулинах налаштовані оптимістично і творчо, однак непокоються незрозумілим майбутнім друкованого видання, на яке може вплинути територіальна реформа. У Житомирській області залишиться лише чотири райони. Тож Ольга Бортнікова говорить про те, що сьогодні редактори не знають, як статус їхніх видань буде оформлений юридично: чи це будуть газети укрупнених нових районів, чи лише територіальних громад, що нині входять до складу ще не ліквідованих районів…
Зараз, за документами державної реєстрації ЗМІ, сферою розповсюдження їхнього видання «Вісті» є Пулини і Пулинський район. Після впровадження реформи ця територія буде віднесена до Житомирського району і відповідно мають провести перереєстрацію видань. Як це відбуватиметься – чи будуть внесені зміни в законодавство, чи йтимуть ще якимось шляхом, поки що в редакціях не знають.
– Сподіваємося, що це питання активно порушуватимуть й обговорюватимуть очільники редакцій та громадські організації, як завжди, підтримає українську журналістику Національна спілка журналістів України, – вважає Ольга Бортнікова.
