Коли у відповідь на запитання: «Як вам працюється?» звучить коротке: «Тяжко», інстинктивно чекаєш розповіді, що й сонце вдень не так яскраво світить, і зорі вночі якісь не яскраві, і дощ невчасно… Але далі звучить: «Щоб досягти бажаного результату, треба тяжко працювати. І ми працюємо».
Так почалася наша розмова з шеф-редактором газети «Вісник + К» – заслуженим журналістом України Євгеном Хотимчуком. А далі з нашої розмови вимальовується портрет видання, яких в Україні, якщо є такі, то їх одиниці.
Відразу треба сказати, що «Вісник + К» – газета молода – виходить в світ 24 роки, але має велику сім’ю: поряд з головною газетою, що виходить тиражом 55400 примірників, ще видаються «Між нами бабами» – 24000 примірників, «Програма-Панорама» – 14000, «Скандал + кримінал» – 8000 примірників. У
І – вишенька на торті: раз на місяць тиражом 53300 примірників видається журнал «Люди і долі. Життєві драми» – 34 сторінки формату А5.
«Вісник + К» і всі інші його газети та журнал видаються в Луцьку, друкуються в кольорі на високотехнічному обладнанні в Тернополі, а розповсюджуються практично в усіх областях України. До війни читали цю газету з Волині й на Донбасі: мали там близько 200 постійних передплатників (були часи, коли й більше 2000 жителів Донецької та Луганської областей виписували «Вісник + К»).
Окремо варто сказати про журнал. Переповідає він драматичні історії з життя людей з усієї України, і автори його публікацій також живуть по всій Україні.
– Це всенародна творчість, – напівжартома каже пан Хотимчук. – Пишуть люди багато, матеріали до редакції надсилають і звичайною поштою, і електронною, а в редакції з ними працює професійний редактор Олена Павлюк.
За опубліковані історії авторам виплачуються гонорари, якими, судячи з усього, дописувачі задоволені. Нещодавно, наприклад, один з таких авторів на знак подяки газетярам за те, що не тільки опублікували його невеличку повість, а ще й виплатили гонорар, прислав до редакції в подарунок мед з власної пасіки. Це було приємно.
***
Управляються в редакції з усім цим великим газетно-журнальним господарством 24 співробітники, з яких семеро – творчі. А ще на гонорарній основі працюють троє високопрофесійних ветеранів журналістики, матеріали яких завжди вирізняються цікавими, злободенними темами, досконалістю розкриття проблеми, красивою мовою.
Фінансове здоров’я цієї великої як за обсягом видань, так і за штатом, редакції (так і хочеться сказати – корпорації) підтримується передплатними коштами і рекламою.
Щодо зарплат, то конкретних цифр не називають, сказавши тільки, що «вони досить невеликі – не 20 тисяч гривень» і доповнюються преміями. Але є тут солідні і приємні бонуси до зарплати. Зокрема, в редакції організовано безкоштовні обіди для всіх співробітників, а до коронавірусного карантину тут постійно організовувалися за рахунок редакції туристичні подорожі для журналістів. Побували всі разом (навіть не віриться!) в Парижі, Чехії, Угорщині, інших європейських країнах.
***
Шеф-редактор Євген Хотимчук розповів, що буває в редакції тільки два найважливіших дні на тиждень – випускові та здійснює тільки загальне керівництво газетою, бо пенсіонер. І каже, що може собі це дозволити, бо має надійні тили, які ніколи не підводять. З великою повагою говорить він про свою заступницю – Олену Павлюк, котра виросла у «Віснику+К» з коректора, а тепер веде журнал, працює професійно і творчо і про котру Євген Якович каже: «Просто незамінима людина». Також професійно свою ділянку роботи веде редактор – син пана Євгена Володимир. І цілком серйозно Євген Якович каже:
– Я повністю їм довіряю, як і всім, хто працює в редакції. Всі наші люди мають середній стаж роботи в редакції 15-20 років, і всі – професіонали у своїй царині. Ми вже навчилися розуміти одне одного з півслова, тож стараюсь не заважати їм робити якісну газету.
Такі професійність і взаєморозуміння в колективі дуже стали у пригоді, коли через коронавірус змушені були перейти на дистанційну роботу. Євген Хотимчук каже, що це було справжнє випробування, адже ніколи раніше в такому режимі не працювали. А ще під час коронавірусного карантину було запроваджено чотириденний робочий тиждень. Коли все-таки треба було зібратися в редакції всім разом, людей привозили на машині, ніхто в громадському транспорті не їздив.
***
Запорука успіху. В чому її бачить Євген Хотимчук:
– Найперше налаштовую всіх наших журналістів, щоб вони бачили свого читача перед собою, в газеті має бути адресна розмова з читачем. По-друге, всі наші співробітники мають вести і з часу заснування «Вісника» в 1996 році ведуть велику роботу з розповсюдження газети, а це, повірте, не легше, а то й складніше, ніж готувати публікації.
Коли треба, я сам сідаю в машину і їду, наприклад, у Харків, Запоріжжя, Полтаву, Дніпропетровськ, Черкаси, інші міста і райони. Зустрічаємося з читачами, листоношами, просимо, щоб не забували нагадати людям про те, що є гарна газета «Вісник + К». Буває й таке, що бачимо скупчення людей просто на вулиці – підходимо, розмовляємо, роздаємо примірники видань і розповідаємо про наші газети. Дається це не легко, але без цього і не обійдешся.
***
На додачу до всіх своїх газет і журналу «Вісник+К» має свій однойменний сайт, на який заходять – увага! – до мільйона відвідувачів на місяць не тільки з усієї України, а й з Канади, інших країн близького і дальнього зарубіжжя.
***
І замість післямови.
Окрім журналістської роботи Євген Якович Хотимчук має в своєму доробку низку книжок, що видавалися і видаються в рідній редакції «Вісника+К». Він – знаний автор, про що свідчить вже хоча б те, що замовлення на його книжки йдуть і з усієї України, і з-за кордону, і щомісяця поштою до своїх читачів відправляється 60-70 книжок.
Але розповідає пан Хотимчук не стільки про свої книжки, а про видану в 2019 році книжку «Небесний батальйон» з розповідями про 167 земляків-волинян, які віддали своє життя в боях на Донбасі.
– До підготовки матеріалів долучилися 33 професійних журналісти з місцевих видань з усієї області, а впорядкували і видали книжку в нас в редакції, працювала над нею наша журналістка Наталія Слюсар. Вважаю, що робимо добру справу, зберігаючи для нащадків пам’ять про героїв, яким завдячуємо за нашу свободу і незалежність України, – підсумовує всю нашу розмову Євген Хотимчук. Він поспішав до роботи – був саме випусковий день, коли до виходу в світ готувалися відразу кілька газет.
Ольга Войцехівська
