Біля воріт древнього Путивля, що на Сумщині, ворог був у перший же день широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну. На щастя, танкові колони в місто, що розкинулося на розлогих пагорбах з річкою Сейм у низині, не заходили, проїхали тільки околицями. Були ракетні і артилерійські обстріли, але красиві пам’ятники, історичні комплекси вціліли, а головне – люди не зазнали тих знущань, що були в окупованих містах.
Надрукували газету на принтері та перейшли у фейсбук
На околицях Путивля стояли ворожі блокпости, і вони перекрили, будь-яку можливість завезти продукти, ліки, інші життєво необхідні речі. Звичайно, що в таких умовах про вихід друкованої газети «Путивльські відомості» не могло бути мови.
Та в редакції не розгубилися і видали номер форматом А4, надрукували його на принтері, поширили серед населення. Головна редакторка «Путивльських відомостей» Тетяна Кауштан згадує:
– У ці дні, наприкінці лютого, було дуже важливо підтримати людей, заспокоїти, щоб не піддавалися паніці. Пам’ятаю, як заступниця редактора Ірина Купчикова тоді доклала максимум зусиль у підготовці цього номеру. Звернулися до міського голови Костянтина Гаврильчука, який був налаштований патріотично, – і він відразу підтримав ідею такої газети. 2 березня ми надрукували звернення міського голови до жителів громади, дали короткі інформаційні повідомлення. Надруковану на принтері газету розклеїли в людних місцях, рознесли по магазинах, щоб люди могли взяти й прочитати.
Потім стикнулися з тим, що в оточеному Путивлі немає де зарядити картриджі принтерів, і друкувати навіть таку маленьку газету не виходить. Але в місті був зв’язок, була електрика, був інтернет, і журналісти стали давати важливу для населення інформацію у Фейсбуці. Інформували про місцеву тероборону, як міська влада організовувала завезення продуктів, що доставлялися через ворожі блокпости з дуже великими труднощами (були випадки, коли машини з продуктами обстрілювали), давали інформацію про те, де можна отримати безкоштовне молоко від фермерів тощо.
Спілкувалися в оточенні. Об’єдналися, друкуючи тиражі
Весь час в оточенні не втрачали зв’язку з колегами з Бурині, Конотопа, Недригайлова, інших громад, з якими підтримували зв’язки з довоєнного часу – коли зустрічалися в Сумах під час спілчанських заходів, на тренінгах і семінарах. Зараз, перебуваючи в оточенні, ділилися між собою інформацією, обговорювали події та ситуації. І потім, коли виникла проблема доставки тиражу з друкарні, редакції об’єдналися і цю проблему вирішили.
Коли територія Сумської області була звільнена, перед редакторкою «Путивльських відомостей», як і перед її колегами з інших редакцій, постало питання, де друкувати газету. Харків, де до великої війни друкувалися, активно обстрілював ворог, доступу до друкарні на той час не було. Тоді вирішили друкувати газету у вінницькій друкарні Прес Корпорейшн Лімітед, від якої отримували пропозиції на друк і раніше і де були прийнятні ціни.
Але постала проблема з доставкою газети з Вінниці. Тоді кілька редакцій об’єдналися і домовилися, що всі їхні тиражі разом доставлятимуть в Суми на сортувальний центр «Укрпошти» автомобілем друкарні. Проте однієї проблеми уникнути не вдається, і про це редакторка «Путивльських відомостей» каже:
– В Харківську друкарню ми здавали макет у середу, тепер через щільний графік вінницької друкарні здаємо газету у вівторок, а надруковану газету привозять у п’ятницю. Коли газета потрапляє до читача в суботу, а то й у понеділок-вівторок наступного тижня, інформація частенько втрачає актуальність.
Війна скоротила тираж і додає проблем з поштою
Довоєнний тираж газети становив майже 3000 примірників, газета виходила в кольорі обсягом 12 сторінок. За час російської агресії газета втратила майже 1000 передплатників, удвічі зменшився і продаж у роздріб.
Пані Тетяна каже: «Можливо, людям не сподобалося, що ми майже два місяці не виходили, вони залишалися без газети. Але більше схоже на те, що багато людей виїхали, у багатьох на передплату елементарно не вистачає коштів, і це впливає на тираж.
Як і по всіх регіонах, явно не партнерське ставлення до преси продемонструвала «Укрпошта». Коли регіон був звільнений від ворога, друк газети відновили майже відразу. А щоб газету почали доставляти в села громад, довелося зачекати. Редакція вела перемовини щодо відновлення доставки у віддалені куточки Путивльщини і з місцевими поштовиками, і з Сумською дирекцією.
– Листоноші в місті стараються рознести газети вчасно. Але вся система «Укрпошти» побудована на те, що в пріоритеті у них доставка пенсій, якісь інші послуги, але не доставка газет. Як до війни, так і тепер газета доставляється за графіком «Укрпошти», часто потрапляє до читача у селі з великим запізненням. Якщо в Путивлі газета приходить передплатнику в п’ятницю, то в село її можуть доставити наступного тижня – у вівторок, четверг, а то й наступної п’ятниці. І це при тому, що доставка газет дає пошті непоганий дохід, – ділиться наболілим Тетяна Каушан.
Не просто з коштами. Живуть зі сподіванням на краще
З коштами тепер також непросто. По-перше, з початком бойових дій втратили багато передплатників, в основному тих, хто передплачував газету не на рік, а на кілька місяців. Значно зменшилися обсяги реклами, на яку, до всього доводиться іноді знижувати розцінки. Є сподівання, що все-таки економіка громад стабілізується, а разом з тим поступово відновлюватиметься і рекламний ринок. Хотілося б, щоб це відбулося найближчим часом
А поки що не дуже покладаються сьогодні в газеті й на угоди на висвітлення діяльності. На території колишнього Путивльського району після децентралізації утворено дві громади – міська Путивльська і сільська Новослобідська. З Путивльською громадою укладено угоду на висвітлення діяльності, але коштів у громади наразі не густо, отже і на висвітленні економлять. В сільській Новослобідській громаді надають перевагу власному сайту та Фейсбук, на укладання угоди з газетою поки що взагалі не погоджуються.
Підтримують трохи фінансово іміджеві публікації про місцеві агрохолдинги. Газета розповідає про роботу господарств, про благодійну допомогу, яку вони надають людям, а сільгосппідприємства оплачують такі публікації. Ці кошти ніколи не бувають зайвими.
Золотий фонд редакторки – колектив
Вплинула війна і на колектив. До 24 лютого 2022 року в редакції працювали четверо журналістів, верстальник, бухгалтер, менеджерка з реклами і навіть… кур’єр. Тетяна розповідає, що мали добрий дохід від передплати і реклами, могли собі дозволити мати нормальний штат і виплачувати пристойну зарплату. І протягом усієї розмови вона не втомлюється повторювати, що всьому доброму, чого досягали «Путивльські відомості», вона завдячує виключно своєму колективу.
Коли з початком російської агресії в редакції стало сутужно з коштами, колектив, аби тільки зберегти «Путивльські відомості», перейшов на пів ставки. Коли відновлювали друковану версію газети після вигнання загарбників з Сумщини, разом шукали кращі варіанти друку, подальшої роботи, робили все, щоб газета не припинила свого існування.
Зараз одна співробітниця виїхала в евакуацію, двоє журналістів – на пенсії і працювати в екстремальних умовах війни їм стало важко, вони звільнилися. Наразі, у 2023 році, у редакції працюють 4 людини: редактор, заступник редактора, верстальник та бухгалтер. Так сталося, що тимчасово Тетяна Каушан самотужки щотижня наповнює матеріалами вісім шпальт газети та стрічку у Фейсбуці, а треба зробити це не лише оперативно, а й так, щоб людям було цікаво.
Писати завжди є про що
Велика увага приділяється інформації про те, як не піддатися фейковій інформації, про ІПСО. Такі матеріали у прикордонні особливо потрібні, і Тетяна переконалася в цьому на власному досвіді. Були випадки, коли люди вже після деокупації розповідали їй, що нібито готується новий наступ російських військ, Сумщина буде окупована, що треба виїжджати. При цьому посилалися на якісь чутки, що нібито читали про це в соцмережах.
Готують матеріали про ІПСО на прохання редакції науковці Сумського державного університету. Тут же варто сказати, що в редакції упродовж кількох років проходив практику студент Сумського університету, і редакторка відзначає високий рівень його підготовки. Така от ділова співпраця газети й вишу.
Розповідає журналістка про наслідки обстрілів і про героїв-захисників, цікавлять людей колонки з інформацією від Нацполіції. На сторінках газети час від часу публікуються розповіді про непросту роботу місцевих поліцейських у складних умовах війни, під обстрілами, коли вони документують воєнні злочини росіян, допомагають людям, підтримують у складну хвилину.
А поряд з цим – публікації про медицину, про оранку городів, про те, де можна отримати продуктові набори тощо. З великим інтересом сприймаються матеріали про маловідомі факти багатої історії Путивля, підготовлені співробітниками краєзнавчого музею.
Попри свою зайнятість, великі обсяги роботи Тетяна Каушан бере участь у вебінарах і тренінгах, що проводять Національна спілка журналістів України, деякі інші медійні організації. Вона старається не пропустити цікаву ідею, яку можна застосувати в своїй редакції і сьогодні, і згодом, коли життя увійде в мирну колію.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
