«Голос Відродження» — суспільно-політична україномовна районна газета, що виходить у Бродах. Газета розповідає про події в Україні, області й районі
У перші місяці російсько-української війни видання, попри фінансові труднощі, продовжувало інформувати своїх читачів. Про те, як видають газету сьогодні та які основні проблеми постали перед редакцією від початку повномасштабної війни, розповіла журналістка і редакторка Надія Забокрицька.
– Які основні виклики стоять перед місцевими медіа в сучасних умовах?
– Не секрет, що місцеві медіа не живуть, а виживають. Почалися проблеми не сьогодні.
– «Підкосило» районки і не дуже вдало проведене реформування преси, додалися коронавірусні проблеми, а тепер й широкомасштабна російська агресія. Крім того, «підливає масла» у вогонь, що палить друковані медіа, АТ «Укрпошта», яка нехтує усіма партнерськими домовленостями.
Чому говорю про реформування преси. Адже передбачалося, що на початковому етапі держава підтримає роздержавлені засоби масової інформації матеріально. Цього не сталося. Крім того, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мали би укладати угоди з газетами на висвітлення своєї діяльності. Але, будьмо відвертими, виконують цю вимогу закону одиниці з них.
З початком карантину втратилися обсяги реклами і передплата. На жаль, повернути це, як кажуть, на початкові рейки так і не вдалося.
– З якими проблемами ви зіткнулися на початку повномасштабного вторгнення?
Війна змінила всіх нас, змінила і газети. У перші місяці повномасштабного вторгнення ми просто існували. Працювали безкоштовно. Але без фінансів випускати газету дуже складно. Нам все ж потрібно було розраховуватися за папір, друк (які здорожчали), енергоносії. Постанова №590 в умовах воєнного стани обмежувала розрахунки з редакціями за надані послуги, передплату друкованих видань бюджетними установами тощо. Але ми якось перелаштовувалися, прилаштовувалися і газету видавали, хоча стояли на межі закриття. Людям дуже потрібна місцева інформація, ми бачили, наскільки у селах чекали нашу газету і ми її давали.
Особлива проблема – це постійне здорожчання тарифів Укрпошти. Крім того, скорочення листонош і заміна стаціонарних відділень на пересувні призводить до несвоєчасної і неякісної доставки видань.
Передплатники скаржаться, що газету доставляють невчасно, або завезуть і залишать чи у магазині, чи у когось з мешканців, чи у приміщенні, які часто надають поштарям, наприклад, старости.
Та й передплатити газету не завжди мають змогу. Поштова машина приїжджає у деякі населені пункти двічі на тиждень, у деякі – один раз, стоїть десь у певному місці хвилин 20-30, туди не всі у змозі прийти, або не встигають.
А найголовніше – це не вчасна доставка. Читач не хоче платити за «макулатуру». Хоча за доставку ми платимо «Укрпошті» непогані кошти. Варто зазначити, що тиражі скорочуються катастрофічно.
– Яка тематика вашої газети сьогодні?
– Наша газета розповідає про події в Україні, області, районі. Та все ж особливість місцевої преси – розповідати не про щось далеке, а про те, що відбувається у сусідньому селі, на сусідній вулиці, як і чим живе громада, як працює місцева влада – все це близьке та цікаве. Пишемо про все, що сьогодні стоїть на порядку денному – про роботу освітян і медицини, культуру, історію, про земляків, які боронять Україну на полі бою. Найтяжче, коли доводиться писати про загибель військових, спілкуватися з їхніми рідними, щоб розповісти про Героя на широкий загал.
– Хто фінансує ваше друковане медіа?
– Працюємо практично на волонтерських засадах, отримуємо мінімальну зарплату, але робимо усе можливе, щоб зберегти газету. Тепер працювати дуже тяжко. Та ми не можемо допустити, щоб газета не виходила і припинила своє існування, оскільки усвідомлюємо, що дуже багато важимо в інформаційній складовій і на місцевому рівні, і в державі.
Сподіваємося, що держава зрозуміє нарешті, що місцева друкована преса не виживе без цільової підтримки. Колишні «районки» просто зникнуть і відновити їх буде неможливо. А потреба у таких газетах є!
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Олена Шумик
