Так сказав про Ірину Лупещенко голова Вінницької обласної організації НСЖУ Василь Паламарчук.
Голова Вінницької обласної журналістської організації Василь Паламарчук під час одного з наших спілкувань, коли заговорили про те, як нині ведеться районним газетам області, розповів про «ВістіТепличчини» і редактора цієї газети Ірину Лупещенко. При цьому сказав, що цій газеті і її редактору процес реформування дався складніше, ніж багатьом іншим. Було сказано:
– Реформування газет на Вінниччині, як і по всій Україні, відбувалося не без проблем. Особливо не просто було там, де місцева влада вважала газету своєю власністю, як, наприклад, було з «ВістямиТепличчини». Видання очолює Ірина Лупещенко – людина принципова, яка ніколи не погодиться, щоб газета була слухняним інструментом у руках влади, уміє змусити поважати думку журналістів.
Саме тому їй вдалося зберегти видання і колектив, зацікавити читача контентом. Газета, хоча і втратила частку тиражу, усе-таки залишається на рівні близько 2000 примірників, поступово додає своїх передплатників. Для невеликого Теплицького району показник досить солідний, бо, наскільки відомо, тиражами у межах 2000 примірників виходять газети значно більших за населенням і потужніших економічно районів Вінниччини. Чимало районних газет області виходять нині тиражами і 600, і 700 примірників. Як вони виживатимуть далі – питання риторичне.
Не менш важливо ще й те, що редактор змогла налагодити добрі стосунки з місцевими поштовиками і листоношами,іпроблем з вчасною доставкою майже не виникає. Газета стала на захист листоноші, яка, зазнавши жорстокого нападу злодія у одному з сіл району, стала інвалідом. Тоді завдяки публікації в газеті й на її інтернет ресурсах про цю біду дізналися по всій Україні.
І ще про одне не можна не сказати: Ірина Лупещенко – волонтер. Разом з редактором «Тростянецьких вістей» Анатолієм Савченком багато допомагала і допомагає військовослужбовцям. Зі своїми земляками-волонтерами вона забирала в Старобєльську прах загиблого на Донбасі жителя району, круглого сироти, щоб з усіма почестями перепоховати його на малій батьківщині.
Коли біда сталася ще з одним з хлопців з Тепличчини – на Донбасі підірвався на міні і втратив ногу 21-річний захисник, газета відразу відгукнулася і неодноразовими публікаціями почала збирати кошти на лікування земляка. Люди відгукнулися на ці публікації, необхідні для лікування кошти надходять на відповідні рахунки.
Сьогодні Ірина Лупещенко входить у групу координаторів акції «Стоп-вірус!». В рамках акції волонтери привезли з Вінниці, зі швейної фабрики «Володарка» гуманітарну допомогу для Центральної районної лікарні – захисні костюми, маски. Раніше привозили необхідне для лікарів з Дніпра, інших міст України. Збирати кошти на все це допомагають волонтерам і журналісти.
І, до всього, хотів би зауважити, що Ірина Олексіївна – редактор сучасної формації, дуже активна в соціальних мережах, швидко реагує на всі події, виносить інформацію для широкого кола користувачів. Наприклад, коли відбулися парламентські слухання з проблем захисту журналістів, вона одна з перших, прямо із зали Верховної Ради виставила в соцмережах світлини, проінформувала, про що йдеться у виступах з трибуни.
ОТЖЕ, ВИРІШИЛИ РОЗПОВІСТИ ПРО АКТИВНОГО, СУЧАСНО МИСЛЯЧОГО РЕДАКТОРА.
Газета «ВістіТепличчини» увійшла в пілотний проект іроздержавилася другою в області серед районок, а потім Ірина допомагала іншим колегам, коли до неї зверталися за консультаціями щодо оформлення документів.
Від 2017 року від місцевої влади на висвітлення діяльності не отримували жодної копійки.
Щоправда, діяла обласна програма підтримки друкованих ЗМІ, згідно з якою усім районним газетам області виділялися кошти в межах 20 з лишком тисяч гривень на рік. Отже, на випуск газети заробляли на передплаті і рекламі. Завжди в редакції активно працювали і тепер працюють з передплатниками, адже 95 відсотків надходжень тут дає передплата.
Ірина Лупещенко запевняє: зберегти тираж, зробити газету цікавою для читача стало можливим завдяки дружній і творчій роботі колективу, де кожен – універсал. А заслуга її самої, як сказав Василь Паламарчук, у тому, що штат не скоротився до мінімального: в редакції продовжують працювати четверо журналістів, верстальник, бухгалтер.
Не припинила газета виходу в світ й тепер, в умовах коронавірусної небезпеки. В редакції постійно працювали тільки редактор і бухгалтер, яка приймає оголошення та рекламу, всі інші працювали у березні-квітні дистанційно. І більшість реклами також приймають on line. Збиралися всі разом по вівторках і в середу, коли підбиваються підсумки попереднього номера, планується наступний.
Коли в двері постукав коронавірус, не чекаючи вказівок «згори», повели активну роз’яснювальну роботу серед жителів району. Підтримали і опублікували ініціативу місцевої вчительки про збір коштів на захисні маски та костюми, апарат ШВЛ, а затим розповідали, хто і як відгукнувся на цю ініціативу, що було придбано, як влада реагує на всі процеси.
– Вважаємо, що повинні стати координаторами в боротьбі з коронавірусом, – каже Ірина Олексіївна. – Щоправда, довелося скоротити обсяг з дванадцяти до восьми шпальт, але виходить газета, як і завжди, в кольорі.
А від 11 травня уже всі журналісти працюють безпосередньо в редакції. Але матеріали, як і раніше, набирають дистанційно, і тільки при великій потребі виїжджають на місце події.
– Ми спілкуємося з різними людьми, серед яких є і люди старшого віку (нещодавно, наприклад готували матеріал з учителькою пенсійного віку), і діти. Також інтерв’ю або коментар спеціаліста не завжди вимагає присутності журналіста на місці, – зазначає пані Ірина. – Тож продовжуємо спілкуватися телефоном, через Viber , Telegram-канал, Facebook, куди нам скидають необхідні фотографії. Але є ситуації, коли без присутності журналіста обійтися складно. Наприклад, днями в Теплику побували заступник голови облдержадміністрації Олександр Піщик і народний депутат Микола Кучер, які перевіряли стан капітального ремонту дитячого садочка і завершення будівництва поліклінічного відділення. Наші журналісти працювали з ними протягом дня, побували на об’єктах, спілкувалися. Стало в пригоді, що ми загодя забезпечили всіх працівників засобами захисту.
САЙТ: ПЛАНУВАЛИ ДАВНО, А ОТРИМАЛИ П’ЯТЬ МІСЯЦІВ ТОМУ.
Як уже сказано, місцеві можновладці не хотіли миритися з безкомпромісною позицією журналістського колективу, а редактор Ірина Лупещенко разом з колегами по редакції вважають, що люди мають знати правду, якою б вона не була. Доходило до того, що журналістам єдиної в районі газети не дозволяли навіть бути присутніми на сесіях районної ради.
Отже, коли обласна влада деяким комунальним підприємствам і окремим організаціям допомагала в розробці сайтів на безоплатній основі, районна адміністрація тоді ще комунальним «Вістям Тепличчини» такого подарунку не зробила.
Подавали заявку на розробку сайту до агенції розвитку локальних медіа «Або», але невеличкий і не індустріальний, малонаселений Теплицький район Вінниччини не зміг конкурувати з такими, як, наприклад, Жмеринський, Козятинський.
Допомога прийшла, звідки її й не чекали .
– До мене звернулися молоді люди,які свого часу не зовсім розібралися в причинах упередженості влади до нашої газети, тож згодом знайшли вихід, як вибачитися – запропонували безплатно розробити сайт , – посміхається Ірина Олексіївна. – Тепер ось уже п’ять місяців маємо Teplik.news, де, як і в фейсбуці, інших соціальних мережах, оперативно подаємо важливу для людей інформацію, інформуємо про всі події, що відбуваються в Теплику і районі,.
ЖУРНАЛІСТ І МЕНЕДЖЕР В ОДНІЙ ОСОБІ.
Сьогодні можна почути, що редакторові доводиться бути більше менеджером, ніж творчою людиною, знаходити кошти на видання.
– Як у вас в редакції складається?– запитую у Ірини Олексіївни. І вона розповідає:
– Всю рутинну роботу в рекламному секторі бере на себе наша бухгалтер. Вона приймає оголошення і рекламу, веде документацію, вирішує нагальні питання з рекламодавцями. Не пропускають можливості принести в редакцію рекламу і наші журналісти, але вони все-таки більше працюють над підготовкою публікацій.
На себе я взяла пошук контактів з рекламними агенціями, працюю з керівниками підприємств і організацій. Інколи треба бути трохи психологом, щоб налагодити потрібні контакти, переконати у дієвості реклами в нашій газеті, спонукати до підготовки іміджевих матеріалів.
Я ніколи не ходжу і напрошуюсь: дайте, мовляв, рекламу, допоможіть газеті матеріально. Дякую долі, що вона зводить мене з людьми, які завжди зрозуміють свою вигоду від спілкування з газетою, підтримають. Треба сказати, що багато наших керівників підприємств, агрофірм не люблять нав’язливого піару. Але ми знаходимо таку золоту середину, коли вустами людей розповідаємо про добрі справи, цікаве виробництво тощо. Коли пишемо, наприклад, про людину, як склалася її доля, а ця людина каже, що багато в чому завдячує тій або тій фірмі, що в скрутну хвилину допоміг той чи той керівник підприємства, це дає набагато більший ефект, ніж пряма реклама.
Наприклад, у невеличкому селі Орлівка є у нас солідне фермерське господарство, керівник якого утримує сільську футбольну команду. Ця команда виступає у першій лізі, бере участь у всеукраїнських чемпіонатах, посідає призові місця. Ми пишемо про команду, як цей фермер, що нині створив успішне господарство, сам колись грав у футбол. І людям про таке читати цікавіше, ніж якби ми напряму розповідали про сільськогосподарські успіхи.
Буває так, що підходжу до людини і кажу: «Є ось така цікава тема, що в плані контактів може бути цікавою Й тобі, матиме фінансовий інтерес. Ми можемо підготувати такий або такий матеріал, що піде тобі на користь. Не наполягаю, щоб отримати згоду співрозмовника відразу, можна дати людям час подумати. І найчастіше люди переконуються в необхідності співпрацювати з газетою.
«ВІННИЧЧИНА ОЧИМА РЕДАКТОРА» І РАДА РЕДАКТОРІВ.
Такі проекти є і в деяких інших областях України, і суть в тому, що редактори і журналісти відвідують райони області, тепер – і ОТГ, а потім розповідають у своїх газетах про позитивний досвід, що є в цих районах або ОТГ, поширюють його на сторінках своїх видань. У Вінницькій області такі поїздки в райони відбуваються десь раз на два місяці. За словами Ірини Лупещенко, цей дуже гарний проектдіє на Вінниччині вже близько десяти років і став можливим завдяки співпраці обласної спілки журналістів з департаментом з питань інформаційної політики облдержадміністрації.
– Ми завжди радо їдемо, спілкуємося з колегами, керівниками різних структур, а потім пишемо про все, що почули і побачили. Так у людей є можливість побачити життя нашого району в порівнянні з іншими, побачити контрасти, можливо, десь звернути увагу влади на проблеми.
Сама Ірина Олексівна входить до складу ради редакторів області, що працює абсолютно самостійно і разом з правлінням обласної організації старається донести до журналістів усі ініціативи НСЖУ.
– Коли ми роздержавились, зрозуміли, що нам треба триматися гурту, підтримувати один одного, – каже пані Ірина, – і тоді вирішили створити раду редакторів, до якої увійшли всі керівники редакцій районних газет. Очолює раду редактор Хмільницької газети «Життєві обрії» Олександр Околодько – людина молода, активна, здатна відстоювати інтереси колег. Ми часто спілкуємось, обмінюємося думками, радимось.
А потім вона додає, що багато важить і той факт, що на Вінниччині налагоджено співпрацю обласної спілки з департаментом інформаційної політики і його керівником Світланою Василюк. Зазначає:
–Раніше збиралися разом, щоб обговорити проблеми, один-два рази на місяць. Тепер, коли головною темою у всьому світі стала боротьба з коронавірусом, ми щотижня проводимо відеоконференції зі спеціалістами департаменту, обговорюємо, як в умовах карантину висвітлювати події , інформувати населення, як організувати свою роботу на місцях.
Буденні клопоти залишають зовсім мало часу. Проте замикатися тільки на них такі, як Ірина Лупещенко, не стануть. Так, вона була членом робочої групи НСЖУ з налагодження зв’язків з Укрпоштою. Не стоїть осторонь творчих конкурсів НСЖУ: минулого рокуїї визнано обласною організацією Журналістом року, вона стала учасником конкурсу журналістської майстерностіі увійшла до числа переможців. А потім була незабутня подорож до Буковелю, приємні хвилини нагородження, а головне – зустрічі з колегами з усієї України, цікаве спілкування, що додавало і досвіду, і упевненості у власних силах.
Знаковою подією в журналістському життя Ірини Лупещенко стала поїздка в складі делегації НСЖУ до Польщі на 4-й польсько-український форум журналістів, в ході котрого не лише знайомилися з роботою польських ЗМІ, а й обговорювали нагальні проблеми інформаційного простору та професійної діяльності журналістів. Саме під час тієї поїздки українські редактори разом з головою НСЖУ Сергієм Томіленком, котрий очолював українську делегацію, і спільно з польськими колегами підписали звернення до української влади із закликом не впроваджувати до українського законодавства норми, що передбачають штрафи і навіть ув’язнення для журналістів.
– Мене вразило, як нас розуміли поляки, – поділилася Ірина Олексіївна. – Вони розповіли, що в умовах подібних драконівських законів польські медіа працюють уже майже двадцять років, знають, як такі закони обмежують свободу слова. Тому вони закликали нас працювати на випередження – не допустити прийняття законопроекту Бородянського, разом з нами підписали звернення до української влади
Ольга Войцехівська.
