«Принципово друковане видання»: як виживає у воєнні часи одна з наймасовіших газет України

Чернігівську газету «Вісник Ч» важко назвати звичайним регіональним друкованим виданням. До війни вона, маючи наклад 34,5 тисячі примірників, входила до п’ятірки найтиражніших газет усієї України. А нині з накладом 28 тисяч, можливо, посідає в цьому рейтингу перше або друге місце.

За словами голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, «Вісник Ч» є цілком особливим явищем в українській журналістиці.

– Це приклад відданості читачам, аудиторії, медіабізнесу, – каже лідер Спілки. – Приклад того, чого, на жаль, немає навіть у багатьох столичних виданнях. «Вісник Ч» – справді незалежна газета, яка завдяки хисту колективу і головного редактора десятиліттями залишається успішною і прибутковою.

«Секрет успіху» «Вісника Ч» простий: якщо хочеш мати тираж, то мусиш писати для масового читача. Головний редактор «Вісника Ч» Сергій Народенко каже, що видання, готуючи свої матеріали, розраховує на звичайну сім’ю, і кожен журналіст, пишучи статтю на будь-яку тему, має тримати перед очима цей образ своїх читачів.

– Чому багато газетних проєктів невдалі? Тому, що їхні редакції вважають себе «занадто розумними» і про це пишуть. А читач прочитав і сказав: «Ну, хлопці і дівчата, я й слів таких не знаю, і не знаю, про що ви мені кажете і навіщо мені це потрібно»… Тому контент має бути орієнтований саме на масового читача, – переконаний редактор.

«Вісник Ч» – новинний суспільно-політичний тижневик. Усупереч поширеній думці, що сучасна газета однозначно програє інтернетові в подачі новин, а отже повинна орієнтуватися на щось інше, «Вісник Ч» – це передусім газета новин, головним чином із Чернігівщини. Крім того, важливе місце у виданні посідають цікаві історії – мікронариси про людські долі, як правило, із щасливим кінцем.

За словами Сергія Народенка, «Вісник Ч» – це «принципово друковане» видання, яке не має відповідника в інтернеті.

– Дослідження доводять, що читачі в мережі й читачі друкованої преси – цілком різні люди. Так, наче одні – з Марсу, а другі – з Венери, – каже редактор. – Якби матеріали «Вісника Ч» розміщувати на інтернет-сайті, то вони були б нікому не цікавими.

…До 2004 року «Чернігівський вісник» виходив як газета обласної адміністрації. Відтак Сергій Народенко, маючи юридичну освіту, задовго до масового роздержавлення українських видань знайшов простий і ефективний механізм виходу видання із підпорядкування ОДА. Що й було зроблено: комунальний «Чернігівський вісник» став незалежним «Вісником Ч», а його тираж значно зріс.

Відтоді видання не ставило собі за мету ані заробляти на коштах із обласного бюджету, ані постійно бути в опозиції.

– Видання «Вісник Ч», яке є справді незалежним, намагається постійно дотримуватися журналістських стандартів, на відміну від деяких електронних ЗМІ і телеканалів, які належать місцевим олігархічним групам, – сказав у коментарі НСЖУ радник голови Чернігівської обласної військової адміністрації Андрій Подорван. – Я працівник влади, а владу «Вісник Ч» часто критикує, але мушу визнати, що це видання подає цілком збалансовану інформацію.

Багато регіональних і місцевих видань після роздержавлення нарікають на брак фінансування, неувагу з боку владних структур, недружню політику «Укрпошти». Натомість, у «Віснику Ч» вважають своє видання передусім бізнесом, а тому сподіваються тільки на себе.

– Видання «Вісник Ч» завжди орієнтувалося на конструктивну роботу, – переконана керівниця Чернігівської обласної дирекції «Укрпошти» Олена Дорошенко. – Відколи у 2017 році я прийшла на свою нинішню посаду, наші стосунки з редакцією будуються винятково на конструктиві. Є проблемні питання – ми їх спільно з редакцією розбираємо, усуваємо.

… Після початку війни дорогу на Київ, де раніше друкували «Вісник Ч», майже одразу було перерізано. Деякі райони Чернігівщини окупували. Пошта припинила доставку газет передплатникам. Частина колективу виїхала із напівоточеного міста, частина ховалася від бомбардувань у підвалах. Отже, випуск газети довелося призупинити.

– Звісно, працювати в тих умовах, які були, неможливо, – каже Сергій Народенко. – Розповім про себе: одної березневої ночі ми з тестем прокинулися від страшного вибуху. Відразу заховалися у напівпідвалі нашої хати. Розпочалися вибух за вибухом, будинок хитало. Так тривало хвилин десять. Як затихло, ми вилізли нагору. Темрява. Я ліг, вкрився тепліше і знов заснув. На ранок вийшов надвір. БЛІН! У будинку вибило 5 вікон, усе засипало сміттям та піском. У машині з’явилося вісім дірок від осколків…

На щастя, редакція, розміщена в історичному центрі Чернігова, не постраждала, хоча готель «Україна», який стояв неподалік, перетворився на руїни. Аби зберегти колектив, редакція фінансово підтримувала своїх працівників із тих резервів, які було нагромаджено раніше, а також за рахунок грантових коштів, у тому числі й від НСЖУ. 12 травня 2022 року «Вісник Ч» знов почав виходити.

Рекламні надходження, на жаль, порівняно із довоєнними часами скоротилися мало не наполовину: багато бізнесів зупинилося, підприємці виїхали за кордон або пішли воювати, а ті, хто залишилися, часто не мають коштів на просування своїх товарів та послуг. Проте, реклама все одно є: вона з’явилася вже в першому після окупації номері.

– Для Чернігівщини відновлення виходу цієї газети має велике значення, – каже радник голови обласної адміністрації Андрій Подорван. – Видання має багато передплатників у районах, у тому числі й тих, які межують із сусідніми ворожими державами. В багатьох громадах добре приймається російський телевізійний і радіосигнал. Тому нам важливо, що в тому числі й завдяки «Віснику Ч» в цих громадах присутнє українське друковане слово.

Сергій Народенко каже, що нині, попри всі труднощі, газета виходить у своєму звичайному режимі:

– Щочетверга 28 тисяч примірників, тобто близько тони паперу, йде до своїх читачів. Упевнений: друковані видання читатимуть ще багато років, якщо працювати на якісний контент!

Головний редактор висловлює подяку НСЖУ і міжнародним благодійникам, які посприяли виданню в його стабільній роботі.

– Насамперед вдячний за підтримку швейцарській некомерційній організації Foundation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI), – каже Сергій Народенко. – Їхня допомога дозволила забезпечити безперебійний вихід газети в умовах подорожчання паперу і послуг з друку. Якби ми в умовах війни всі ці витрати покривали лише за свій рахунок, то довелося б зменшити зарплати працівників, кваліфікованих журналістів. Тому ми надзвичайно вдячні за будь-яку підтримку.

Ця розповідь про медіа створена НСЖУ в межах проекту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity і реалізується за підтримки швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна). Fondation Hirondelle та IRMI реалізують проєкт інституційної підтримки редакцій українських медіа на сході, півночі та півдні нашої країни з акцентом на локальну пресу. Також ними відкрито 10-місячну програму підтримки 18 медіа.