На незадовільні темпи передплати газети «Голос Казанківщини» впливають намір скорочення штатів поштових відділень і плинність кадрів серед листонош.
Конкуренцію склали корпоративні сайти і соцмережі.
«Голос Казанківщини» звучить для свого читача в Миколаївській області від далекого 1935 року. Нині газета обсягом чотири шпальти виходить у світ двічі на тиждень. Від 2017 року хотіли перейти на тижневик, і жителі сіл, які й так два номери часто отримують раз на тиждень, були не проти. А от у самій Казанці, де мешкають близько половини всіх передплатників, різко запротестували проти переходу на тижневик. Тож так і виходить газета двічі на тиждень.
Сьогодні інших місцевих друкованих видань на території Казанкіщини немає. Місцевого радіо, кажуть, уже близько 20 років, як тут не чують. А от сайти і соціальні мережі стають конкурентами виданню: свої сайти створюють адміністрації ОТГ, лікарні, школи, ще якісь організації. І хоча там трапляється не завжди перевірена і правдива інформація, люди їх читають, щоб оперативно знати про новини.
Свою сторінку у Фейсбуці має і «Голос Казанківщини». Та, коли в редакції порахували плюси і мінуси, зрозуміли, що ця сторінка великих зисків не приносить. Тепер тут дають цікаву (наприклад, з історичного музею) або оперативну інформацію, а головну свою увагу зосередили на паперовому варіанті газети.
Враховуючи запит своєї читацької аудиторії, тісно співпрацюють з ветеранськими організаціями: безкоштовно публікують привітання до ювілеїв ветеранів, готують за певну оплату розгорнуті матеріали про визначних людей.
В редакції п’ятеро співробітників, які всі разом працюють на три з половиною ставки. Та й цю зарплату після всіх витрат на друк і податки виплачувати буває дуже непросто. Цього року, як розповів редактор видання Сергій Біленко, навіть домовилися з «Укрпоштою», щоб поштовики почали виплачувати редакції кошти за передплату не в січні, як звичайно, а частинами вже з грудня.
Заробляють на видання газети передплатою, ще близько 13 тисяч гривень додають реклама та оголошення, що для місцевої газети цього регіону вважається непоганим показником.
– Щоправда, – каже Сергій Біленко, – частина оголошень переходять до вайбера і Фейсбуку, на корпоративні сайти.
Щодо угод на висвітлення діяльності, поки що через проблеми в самих ОТГ великих прибутків ці угоди не принесли.
***
Головна проблема на сьогодні – відновлення тиражу «Голосу Казанківщини». У 2021 тираж становить 1750 примірників, а передплата на 2022 рік поки що набирає менше половини – близько 750 примірників. І це не найгірший результат. Як було сказано, в сусідніх районах поки що набрано трохи більше 300 примірників нового тиражу.
Нині в Казанці і у великих селах двох ОТГ, що утворилися на території колишнього Казанківського району, за словами Сергія Біленка, працюють стаціонарні відділення. Їх навіть залишили у кількох селах, де кількість жителів менша ніж 1200 осіб, але де є багато кореспонденції, активно ведуться поштові перекази, платежі за комунальні послуги тощо.
Добрячою ложкою дьогтю в цій невеличкій діжці меду стало те, що з початком передплатної кампанії працівники пошти були повідомлені про те, що на порядку денному стоїть велике скорочення штатів, що всіх звільнятимуть, а потім частково прийматимуть на роботу. Звісно, що людям у таких умовах було не до передплати.
– У жовтні на пошті не було передплачено жодного (!) примірника газети. І це в той час, як у самій редакції в нас передплатили 17 примірників, – каже редактор. – Потім з’ясувалося, що скорочень поки що не буде, люди заспокоїлися і тепер кажуть, що стараються надолужити згаяне в передплаті, щоб була їм робота й наступного року. Але дуже багато часу було втрачено і надолужувати складно.
Роздріб у «Голосі Казанківщини» не практикують. Примірник газети можна придбати хіба що в редакції, де для цього замовляють невеличкий додатковий тираж.
***
Проблема пересувних відділень – плинність кадрів. Тепер у 70 населених пунктах двох ОТГ колишнього Казанківського району працюють п’ять стаціонарних відділень. У переважній більшості сіл працюють пересувні відділення, і там постійно виникають проблеми з доставкою. Біда в тому, що чомусь у цих пересувних відділеннях велика плинність кадрів. Не встигають одні запам’ятати, де яка вулиця, де який будинок (а в селах часто немає табличок з назвами вулиць і номерами будинків), познайомитися хоча б трохи з людьми, увійти в ритм роботи, як уже на їхньому місці працюють інші, які мають все починати спочатку.
Був, приміром, випадок, коли поштова машина приїхала в село пізно увечері, люди її не дочекалися. Хотіли з пересувного відділення пошту і газети залишити в магазині, який вже зачинявся, але продавчиня не стала брати на себе зайвий клопіт. Тож газети приїхали в село із запізненням – тільки через кілька днів.
Ще випадок – це коли в редакцію зателефонував житель з села Жорів і поскаржився, що сусіду газету з пересувного відділення доставили, а йому – ні. Добитися, щоб помилку виправили і газету все-таки доставили, так і не вдалося. І таких скарг на невчасну доставку, а то й узагалі на те, що газету не привезли досить багато.
Сергій Біленко поділився наболілим:
– Думаю,через таку неякісну доставку можемо втратити суттєву частку тиражу. І швидко налагодити цю роботу перспектив не бачимо. Наприклад, завжди раніше з інспектором цеху поштового зв’язку, який розташований в Новому Бузі, спілкувалися телефоном, і всі питання вирішували швидко і без зайвих слів.
Тепер щось сталося незрозуміле: телефонний режим практично не спрацьовує. Щоб довідатися про стан передплати і про тираж, чому стався черговий збій у доставці тощо доводиться писати у вайбері або в sms повідомленнях. Зворотній зв’язок бажає бути кращим.
***
Незрозуміла логістика і помилки сортування. Є ще одна заковика – як через недолугу логістику в «Укрпошті» витрачають зайві гроші і час. Нещодавно редактор з Івано-Франківської області розповів, як замість того, щоб розмістити поштові машини пересувних відділень у пристосованих для роботи гаражах у місці, де ведеться доставка газет, ганяють їх з бази на базу за десятки кілометрів від місця доставки.
А на Миколаївщині знаходять зайвий клопіт і витрачають зайві кошти (можливо, що відшкодовують їх внесенням у тариф за доставку) на мандрування газети з друкарні в Новому Бузі за 120 кілометрів у Миколаїв і 120 кілометрів назад – у Новий Буг, у цех поштового зв’язку. До всього, додається клопіт, коли в Миколаєві при сортуванні допускають помилки і газети не потрапляють у населені пункти. Траплялося, що в село й уся пачка газет не була доставлена, і навіть у редакції своїх газет не дочекалися.
***
Людський фактор і пересувні відділення. Дається взнаки і людський фактор. Траплялося, коли листоноша, якій доводилося заради одного передплатника долати додаткові два кілометри, розповіла людям, що район ліквідований, газета вже не виходить і передплачувати її не будуть.
У таких ситуаціях, як з цією листоношею, пересувні відділення, які ще й приїжджають у деякі села і привозять газету двічі на тиждень, більше б задовольняли б людей і редакцію газети. Але ж їхня чітка робота – це поки що тільки в мріях. І чому в «Укрпошті» затіяли реорганізацію у найвідповідальніший для редакцій час передплати, втямити доволі складно.
Підготувала Ольга Войцеховська
