«Газета «Народна Воля» на Прикарпатті з’явилася як одне з перших трьох демократичних видань на Прикарпатті на зорі новітніх суспільних перетворень на початку 90-х років XX століття», – засвідчує всезнаюча Вікіпедія
Народившись 7 червня (майже в День журналіста) 1990 року, видання, позиціонуючи себе як «газета по-надвірнянськи», відразу чітко зайняло свою нішу медіаполя.
Легких шляхів не шукали і не шукають
Невеликий, але потужний колектив на чолі з головним редактором – заслуженим журналістом України Іваном Гриджуком легких шляхів не шукав і не шукає. Тут працюють оперативно, видають об’єктивну і перевірену інформацію, проблем не приховують, але й до критиканства не опускаються.
Була на початку боротьба із залишками компартійної системи. І тепер не дуже радіють чиновники, коли відкривають «Народну Волю», а там розповідається про їхні промахи в роботі.
Додала клопоту ковідна пандемія. Не встигли її видихнути, як в Україну вдерлася широкомасштабна російська агресія, що принесла багато біди і на далеку від гарячих бойових дій Івано-Франківщину.
У нашій розмові про те, як сьогодні живеться (чи виживається?) газеті «Народна Воля», Іван Гриджук не дуже багатослівний, вважає, що нічим особливим їхнє видання не вирізняється. Каже коротко: «Виходимо в світ. Зі скрипом, але виходимо…».
А далі з’ясовується, що «зі скрипом» мають тираж близько 5000 примірників. І це при тому, що порівняно з 2023 роком втратили майже чверть накладу.
Виходить тижневик «Народна Воля» обсягом вісім сторінок, перша-восьма і четверта-п’ята – у кольорі. Співробітників у газеті троє, плюс одна людина працює за угодою. Роботи вистачає, розслаблятися не вийде. Цікаво, наприклад, що верстальник поряд з дизайном газети займається ще й рекламою та підготовкою іміджевих матеріалів.
Від послуг «Укрпошти» відмовилися
Іван Гриджук пояснив місцевим листоношам, що до них у районі претензій немає, що вся проблема криється у позиції керівництва «Укрпошти». Він і сьогодні наголошує: «Поштові тарифи зросли, та листоноші на місцях особливо не відчули покращення у своїй зарплаті».
Передплату оголосили через редакцію і люди з цим погодилися, бо, до всього, без оплати поштових послуг вартість передплати суттєво знизилася. Тепер з доставкою по Надвірній вирішують своїми силами, у громади видання доставляють всіма можливими способами.
Іван Миколайович розповів:
«У нас вісім громад у районі і коли їхні представники по понеділках приїжджають у Надвірну на наради, передаємо газети з ними. Не відмовляються везти газети передплатникам жителі сіл, які їздять на роботу в Надвірну або приїжджають у якихось своїх справах. Приходять на допомогу бібліотеки, школи, громадські активісти, позаштатні автори газети, церкви, представники релігійних громад. Маємо знайомих, які також стали нашими добровільними кур’єрами з доставки газети. Майже сотня передплатників приходять самі у редакцію і забирають газети. Люди задоволені тим, що гарантовано і вчасно отримують свою газету.
Традиційне запитання: як заробляють? Працюють, що називається, «з коліс»
З рекламою сутужно, хоча, як каже головний редактор, є ще працюючі підприємства та підприємці у громадах, з якими контактують щодо передплати і платних публікацій. Іміджеві матеріали, хоч також сьогодні не часті гості на сторінках «Народної Волі», але певний зиск і від них мають.
Про якісь основні моменти діяльності районної влади газета розповідає, щоб не залишати людей без інформації, а от угоди на висвітлення можновладці районної ради і райдержадміністрації чомусь не поспішають.
Іван Гриджук попри всі фінансові складнощі старається оптимізму не втрачати. Каже з усмішкою: «Працюємо, що називається «з коліс». Що вхопили – то наше».
Центр журналістської солідарності: є контакт
Говорили з Іваном Миколайовичем і про Івано-Франківський Центр журналістської солідарності. Як член секретаріату та правління Івано-Франківської обласної організації НСЖУ і секретар Надвірнянської первинної організації НСЖУ він доволі часто контактує з Центром, бере участь у його вебінарах, зустрічах, інших заходах, що дають нові знання, допомагають краще орієнтуватися в сьогоденні української журналістики.
Головний редактор Іван Гриджук вдячний координаторці ЦЖС – секретарині НСЖУ, відповідальній секретарині Івано-Франківської обласної журналістської спілки Вікторії Плахті за увагу до потреб журналістів, за передані для ветеранів-журналістів і їх сімей продуктові набори. «Центр працює у нас солідно», – підсумовує сказане.
Про що в «Народній Волі» розкажуть обов’язково
Тематика публікацій, як завжди, охоплює все важливе у житті району. Звичайно, що свої корективи внесла клята війна: на сторінках «Народної Волі» провідними стали матеріали про захисників України на фронті, про їхні сім’ї, про невтомну роботу волонтерів. Розповідають також про численних добровільних жертводавців на допомогу воїнам-захисникам як серед трудових колектив, установ та організацій, релігійних громад, так і жителів району.
Прикарпаття – край особливий – гуцульський. І, наприклад, в одному з найближчих номерів «Народної Волі» Іван Гриджук обов’язково розповість про відновлення діяльності створеної в Надвірнянщині на громадських засадах Гуцульської освітянської ради, що є підрозділом Гуцульської освітянської ради, котра діє при ГО «Всеукраїнське товариство «Гуцульщина». Ця Рада ставить на меті відродження гуцульських традицій серед обдарованої учнівської молоді Гуцульського краю на уроках українознавства та гуцульщинознавства, на позашкільних заходах.
Проживають гуцули в Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях. Отже, і до Гуцульської освітянської ради увійшли представники усіх трьох областей. У квітні делегати областей з’їхалися до Вижниці, щоб обговорити підготовку до проведення наступного – вже двадцять четвертого зльоту обдарованої учнівської молоді Гуцульського краю, який відбудеться восени у селі Яворові Косівського району на базі ліцею імені Петра Лосюка – організатора і засновника Гуцульської освітянської ради.
Тепер цю раду очолює ветеран-педагог Дмитро Никифоряк з Вижниці. Торік у листопаді в двадцять третьому зльоті обдарованої учнівської молоді на базі Черешенського опорного ліцею Вижницької міської ради на Буковині взяли участь понад 900 учнів. Результатом цього зльоту має стати велика книжка, котра розповість про юні гуцульські таланти і їхніх наставників, зокрема, і про п’ятнадцятеро учнів Надвірнянщини.
Землякам цікаво дізнатися, що учні демонструють свої таланти і досягнення у комп’ютерній справі, у вивченні народної творчості, у національному декоративно-прикладному мистецтві тощо.
Думається, розповідь про Гуцульську освітянську раду, про те, як плекають національну гордість і юні таланти, була б цікавою не тільки в рідних краях, а й у інших регіонах України. Як приклад.
А, можливо, і в інших областях є якісь схожі свої родзинки, про які варто розповісти на широкий загал?
Ольга Войцехівська, «Журналіст України».
