22 серпня 2021 року «Сільській новині», що виходить у Троїцькому на Луганщині виповнюється 90! Про те, чим живе видання на порозі поважного ювілею розповідає її головний редактор Марина ЖИВОТКОВА.
Для початку – коротко про видання, колектив якого живе і працює зовсім близько до війни.
Ми – «Сільська новина», бо наша аудиторія — це сільське населення, аграрії, підприємці, всі мешканці Троїцького краю на півночі Луганщини.
Тираж газети за передплатою становить 2000 екземплярів, і так тримається три роки. В роздріб іде 10-15 відсотків і розповсюджується по всіх поштових віділеннях Луганської області та в магазинах і кіосках Троїцької громади.
Зараз ми є лідерами в передплаті. Конкуренцію складають «Порадниця» та «Земля-кормилица». Але тепер, коли три райони об’єднали в один, то, думається, нашими конкурентами з часом стануть і газети з міст Сватове та Білокуракіне.
А поки що в регіоні з 20-тисячним населенням нашу газету читають у 45 населених пунктах на площі майже 1000 квадратних кілометрів.
Передплачують «Сільську новину» в усіх трьох громадах – Троїцькій, Лозно-Олександрівській, Нижньо-Дуванківській, але найбільше наших читачів саме в Троїцькій громаді , де нашим передплатником став кожен десятий мешканець.
Ми – тижневик, що виходить по п’ятницях. Навесні газета виходила на 16 шпальтах, а на літо через зменшення рекламних надходжень і відпустки журналістів перейшли на 12 шпальт. Восени плануємо знову повернутися до звичайного нашого обсягу.
При редакції працює сайт «Троїцьке.City», що за три роки свого існування добився близько 5 000 відвідувачів на тиждень. В соцмережах є сторінки та групи газети і сайту, що мають до 10 000 підписників.
Віднедавна запустили ютуб канал (біля 100 підписників) і телеграм канал – 200 підписників. Але поки що все ще в дуже початковій стадії.
Хто робить газету?
Колектив редакції складається із восьми людей. Це три творчих працівника – два журналісти і редакторка, рекламний менеджер, завідувачка відділу з передплати і розповсюдження, головна бухгалтерка, водій і технічна працівниця. Середній вік працівників редакції 40 років, є дві журналістки 20+, два працівника 60+, а чотири — це середній вік.
Всі працівники пройшли в ковідні часи онлайн навчання при підтримці НСЖУ, Українського кризового центру, ПРООН, УАМБ, Інтерньюз тощо і мають в підтвердження сертифікати та дипломи. Отже ми готові до праці в будь-яких умовах.
Так, наприклад, ковідні часи ми використали для того, щоб впровадити в редакції онлайн-діалоги. Для цього облаштували майданчик для діалогу влади і громади і міні-студію. Цей проект здобуває все більшу популярність серед нашої аудиторії.
Завдяки проєктам (а в нас їх було декілька – при підтримці УАМБ, НСЖУ і ПРООН) ми змогли в період реформування самого суспільства, становлення громади втримати свою аудиторію: і тих хто читає газету так і долучити нову – тих, хто надає перевагу соцмережам. А також ми показали місцевим мешканцям, що газета – це доступний інструмент для діалогу з владою, що так можна не просто говорити, а й домовлятися про конкретні речі. Люди упевнюються, що можна разом покращувати життя і не тільки для себе, а через спільні акції, і проєкти його можна поліпшити для всіх у громаді.
Наші земляки на власному досвіді впевнилися, що роздержавлена газета не на боці тільки влади чи своїх колишніх власників, що журналісти надають можливість людям із старостинських округів напряму спілкуватися з лідерами місцевого самоврядування і отримувати відповіді на прямо поставлені питання. Такий досвід був новим і для містян, і для журналістів.
По-друге, ми завдяки участі в новітніх проектах ми зміцнили матеріальну базу редакції, а саме – створили мобільну студію: придбали освітлювальні прилади, мікрофони, фони на спеціальних тримачах. Одним словом, саме проєкт надав можливість зробити нашій редакції крок від блогерського набору інструментів до професійного.
Дуже доречно було, що в процесі втілення проєкту зі створення мобільної студії наші партнери від НСЖУ, УАМБ, ПРООН проводили навчальні семінари і там, ніби на наше замовлення, були теми з виготовлення й обробки відео, з обладнання студії, робота зі світлом та звуком. Це було дуже й дуже доречно й за це окрема дяка організаторам.
Чи багато проблем з доставкою газети?
Проблеми є, і виникають вони там, де працюють пересувні відділення «Укрпошти».
Ми живемо в десяти кілометрах від кордону з Російською Федерацією. До Києва – 639 км. Залізничний вокзал наразі майже не працює: пасажирські поїзди через воєнні дії відмінили в 2017 році, курсують лише приміські та вантажні поїзди.
Щоб проїхати від Троїцького до крайніх сіл громади – це 50 км. В грошах це коштує немало: на автобусі до 200 грн., а на таксі більше 500 грн. Через поганий стан доріг зростає ціна, бо перевізники відмовляються їздити та ламати свої автомобілі. Тож, щоб подолати такі великі відстані між селами та доставити газету, укладаємо угоду з «Укрпоштою», і це поки єдиний партнер, який має розгалужену мережу поштових відділень по селах.
Та по малих селах відділення закриваються і впроваджується мобільна пошта. Тепер машина виїжджає із обласного офісу «Укрпошти», їде по малих селах, де стоїть в центрі населеного пункту – на площі, біля магазину – хвилин 15-20. Оператор приймає у населення платіжки за комунальні послуги, видає пенсії, посилки, бандеролі, а потім вивантажує в ящику газети просто на узбіччя шляху чи на ганок магазину і їде собі далі. Селяни підходять і розбирають газету на свій розсуд, не чекаючи чи встигли передплатники свою кореспонденцію забрати. Часто трапляється, що саме передплатники залишаються без газет, або (в кращому випадку) односельці віддають їм «зачитані» газети за тиждень чи два після виходу в світ.
Передплата на газету в селах, де обслуговує саме мобільна машина, стрімко падає. Часу на те, щоб оформити передплату у такого «мобільного» оператора немає, бо він має засвітло об’їхати села та роздати пенсії. Тож, дуже потрібно, щоб мобільна пошта працювала у співпраці з листоношами. Треба в малих селах повернути листонош, щоб саме вони займалися передплатою газет та доставкою кореспонденції за адресами передплатників, адже всі редакції сплачують за цю послугу згідно договору.
Наприклад, у селі Загір’я Троїцької громади, скоротили листоношу, але мешканці відстояли своє право і вибороли через листування з «Укрпоштою» собі листоношу хоч і не на повну ставку. Наразі ми маємо в цьому селі біля 40 читачів. А в таких селах, як Тарасівка, Новочервоне, Малоолександрівка, Тимонове, де вже рік, як перейшли на мобільну пошту, не набереться наразі і по десятку передплатників. А раніше в кожному з цих сіл було до сотні і більше передплатників. Будемо сподіватися, що в цих селах все ж повернуться до роботи поштарі-листоноші, а до нас – наші читачі.
По Троїцькому ми практикуємо вже кілька років офісну доставку. Водій редакції розвозить пачками передплачені в редакції газети по офісах та підприємствах, дитсадках, школах, лікарнях. Ще до 2021 року ми таким чином доставляли газети і по вулицях Троїцького, і по багатоквартирних будинках. Але цього року через пандемію та інші кадрові питання відмовилися і передали доставку редакційної передплати на пошту. При цьому продовжуємо контролювати щомісяця листонош та звірятися з ними за нашою базою передплатників, щоб вони бува кого не «загубили». Цим у редакції займається завідувачка відділу з передплати та розповсюдження.
Підготувала Ольга Войцеховська
