«Люди обіймали мене, наче я разом із військовими визволяв Снігурівку», – редактор місцевої газети

«Кожне слово сьогодні – це зброя на інформаційному полі бою. Тому впевнено стверджую, що наша газета бере безпосередню участь у боротьбі за перемогу!» – цими словами із редакційної статті у номері «Вістей Снігурівщини» від 19 листопада 2022 року розпочався новий етап у 92-річній історії газети. Перший після визволення Снігурівки номер було надруковано за сприяння та фінансової підтримки Національної спілки журналістів та іноземних благодійників.

Зараз системну фінансову допомогу редакція отримує за підтримки швейцарської некомерційної організації Foundation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна) в рамках проєкту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity.

Випуск «Вістей Снігурівщини» редакції довелося припинити одразу після того, як росіяни розпочали проти України широкомасштабну війну. До 19 березня 2022 року, коли в місто на Миколаївщині ввійшли окупанти, журналісти видання працювали в онлайн-форматі. Відтак медійну діяльність довелося припинити. Головний редактор Ігор Новіков мусив із 88-річною матір’ю виїхати до Одеси.

«За час окупації багато снігурівчан втратили рідних чи друзів, хтось отримав психологічну травму, у когось знищили майно, – написав редактор у першому після окупації номері. – Чимало моїх земляків покинули рідні домівки, рятуючи себе і рідних. Але щойно вони залишали рідне місто, відразу телефонували і запитували: «Як там у нас у Снігурівці?» Важко було все це сприймати як реальність. Але снігурівчан не полишала надія і віра у звільнення від рашистів та повернення додому, у свою українську родину».

У період окупації серйозно постраждало приміщення редакції «Вістей Снігурівщини». Редакційне майно окупанти розграбували, редакційний автомобіль – викрали з гаража.

Але, незважаючи на це, питання про відновлення випуску газети постало одразу після того, як 10 листопада 2022 року Сили оборони України визволили місто. Віддрукувати перший післяокупаційний номер удалося завдяки коштам міжнародних фінансових донорів, залученим за сприяння Національної спілки журналістів України.

У газеті від 19 листопада були матеріали про героїв, які визволяли Снігурівку, хроніка перших кроків до відновлення міста, розповіді снігурівчан про життя в окупації, публікації жителів міста, які виїхали за кордон і там захищають інтереси України, матеріал про нещодавнє проведення в Одесі футбольного турніру, присвяченого визволенню Снігурівки, і звісно – актуальна інформація про виплату пенсій, надання гуманітарної допомоги жителям деокупованих територій тощо.

Номер викликав у жителів Снігурівської громади справжнє захоплення.

У Снігурівці залишилося не більше 3,8 тисяч жителів, тож 3-тисячного тиражу вистачило на всі родини міста. Газету роздавали разом із гуманітарною допомогою, але якась кількість примірників залишилася, і редактор вирішив роздати їх людям особисто.

– Люди у Снігурівці були дуже втомлені багатомісячною окупацією, залякуваннями російських військових, відсутністю комунальних послуг й інформаційним голодом, – розповідає Ігор Новіков, який невдовзі після визволення побував у рідному місті. – Снігурівчани наче постаріли, змарніли. Було таке враження, що вони досі не до кінця повірили, що наше місто визволено.

Редактор каже, що навіть не сподівався на ті емоції, якими супроводжувалася роздача газет.

– Люди обіймали мене, наче я разом із військовими визволяв Снігурівку, розгортали газету зі сльозами на очах, – згадує Ігор Новіков. – Це був справжній ажіотаж: «Наша рідна газета повернулася! Газетка наша! Як ми скучили!» Знаєте, заради таких моментів варто жити і працювати. Сльози наверталися на очі. А коли я ввечері повернувся в Одесу, мені зателефонувала жінка, яка займалася розподілом газет. Вона також говорила про позитивний резонанс і про те, що випуск номера відбувся дуже вчасно. Скажу чесно, я не очікував такого ефекту. Щиро дякую Національній спілці журналістів й іноземним благодійникам, які сприяли виходу газети. Ми зробили велику справу!

Перші номери «Вістей Снігурівщини» Ігорю Новікову довелося готувати в умовах блекауту – або ночами, коли в Одесі з’являлося електричне світло, або ввечері, коли світла не було, але була свічка.

– Сидиш, пишеш ручкою на папері, а потім – годинами диктуєш по телефону написане колегам, які мають світло… – розповідає по технологію підготовки тих номерів журналіст. – Інтерв’ю брав також по телефону. Так, матеріал про 4-річного хлопчика Антона, який став зіркою тіктока, запитавши у наших військових, «чи вигнали нарешті тих козлів», допоміг зробити мій товариш, який спеціально для цього поїхав у село Нововасилівку. А статтю про парамедикиню і тренерку з дзюдо Оксану Чмелик, яка пройшла через полон і тортури, «скинув» інший мій знайомий, також тренер. Верстати номери допомагали колеги з газети «Вперед» з міста Новий Буг.

Одна із статей – «Дорога довжиною 237 діб», про поїздку з Одеси до Снігурівки, журналістові буквально наснилася – такими сильними були враження від повернення додому…

Перші після визволення Снігурівки номери, коли ще не запрацювала Укрпошта, розповсюджували з гуманітарною допомогою лише в самому місті. Проте вже третій номер поширювався на всій території колишнього Снігурівського району.

Тепер редакція випускає по 3-4 номера щомісяця, тобто виходить практично у звичному режимі.

– Мене досі вражає ставлення до газети у Снігурівці. Читачі розповідають, що дають один одному газету почитати! З поверненням! – каже Ігор Новіков.

Відроджувати газету важко, але вона вже потроху стає на ноги. 

– Нарешті вдалося налагодити доставку газети передплатникам. Звісно, в умовах війни наклад знижується. Але, дякувати благодійникам, поки що вдається триматися на плаву, – каже головний редактор. – Сподіваємося, що з часом відновиться хоч якась ділова активність, і у нас з’явиться реклама. Всі надії пов’язуємо з тим, що закінчиться війна, і життя ввійде в нормальне русло.

За словами Ігоря Новікова, вихід газети був би неможливий без допомоги благодійників.

– Випускаємо «Вісті Снігурівщини» тільки завдяки підтримці НСЖУ, японським благодійникам – організаціям GREEN COOP та Японському фонду майбутніх поколінь, швейцарській некомерційній організації Foundation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна), – каже редактор. – Одразу після деокупації наших громад, коли ще не працювала Укрпошта, ми мали можливість роздавати газету безкоштовно, а зараз – доправляти її нашим торішнім передплатникам, яким ми заборгували чимало номерів через війну. І це – незважаючи на повний розгром нашої редакції окупантами і на значне зростання друкарських послуг.

********************************************************************

Ця розповідь про медіа створена НСЖУ в межах проекту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity і реалізується за підтримки швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна). Fondation Hirondelle та IRMI реалізують проєкт інституційної підтримки редакцій українських медіа на сході, півночі та півдні нашої країни з акцентом на локальну пресу. Також ними відкрито 10-місячну програму підтримки 18 медіа.