Взаємини преси з «Укрпоштою» на Київщині, судячи з відгуків редакторів, складаються так само, як і в інших областях. І, чесно кажучи, хотілося б побачити більшого розуміння поштовими працівниками важливості друкованого слова в умовах широкомасштабної російської агресії, коли газета – не тільки інформація, а свідчення стабільності, упевненості в завтрашньому дні.
Зрозуміло, що «Укрпошта» найперше дбає про свої інтереси, але ж редакції – не нахлібники, вони платять солідні кошти за доставку газет – близько 40 відсотків передплатної суми. То невже за кошти, що майже дорівнюють всім іншим витратам редакції на підготовку номера, не можна доставляти газету вчасно. І везуть газету не саму, а вкупі з іншими відправленнями, що, звісно, здешевлює її доставку. Про те, що по селах газети давно не доставляють за адресами передплатників, як планувалося на початку роботи пересувних відділень, уже й говорити втомилися.
Є світлі промінчики, коли газетярі і поштовики співпрацюють, знаходять спільну мову, але то радше виключення.
«Працюємо з «Укрпоштою», адже інших операторів наразі не видно» – Катерина Бондарчук
На Сквирщині тепер пересувні поштові відділення стали працювати краще, газету стали доставляти більш-менш нормально. Трапляються накладки, коли замість п’ятниці читач отримує газету у вівторок, але такі випадки бувають дуже рідко і в редакції «Вісника Сквирщини» в цьому великої проблеми не вбачають.
Газета виходить на чотирьох сторінках і має тираж 1200 примірників. У місті її розносять листоноші, в селах громади – пересувні відділення привозять газету в пункт призначення, і там передплатники її забирають.
Редакторка «Вісника Сквирщини» Катерина Бондарчук каже, що співпрацюють з поштою, бо інакше газету доставляти буде нікому. Зазначає: «Іншого оператора наразі немає. «Нова пошта» по малих і віддалених селах тільки газету не повезе, і розцінки «Нової пошти» для газети зависокі».
Зараз в редакції трохи занепокоєні тим, що «Укрпошта» планує підписання з редакціями якихось додаткових угод.
«Ніякої надії на пошту не маю» – Павло Смовж
Уже двічі протягом останніх 12 місяців Павло Смовж відновлював вихід у світ газети «Трибуна праці».
Перший раз це відбулося 22 квітня 2022 року – відразу, як тільки у визволеному від окупантів Іванкові з’явилися світло, мобільний зв’язок та інтернет. Дещо з редакційної оргтехніки рашисти вкрали, дещо – понівечили, але стали працювати на домашній. А згодом за сприяння голови НСЖУ Сергія Томіленка редакція американської газети ««The Washington Post»» подарувала «Трибуні праці» комп’ютер.
Виходила газета і на восьми, і на чотирьох сторінках – у залежності від наявності актуальних матеріалів. У штаті редакції залишились тільки редактор (він же і журналіст), дизайнер та бухгалтер, і всі працювали фактично на волонтерських засадах, у
На які кошти видавали номери? На це запитання Павло Смовж відповідає коротко: «Був залишок грошей на банківському рахунку редакції і моя пенсія. Місцева влада не поспішала прийти на допомогу…».
Планували продовжувати випускати газету і в другому півріччі. Не покладаючись на поштовиків, які дуже повільно відновлювали свою роботу на деокупованих територіях, друкували в кожному номері газети передплатний абонемент зі зверненням до читачів, щоб вирізали ці абонементи, вручали їх разом з оплатою листоношам і працівникам пересувних відділень, аби ті оформляли передплату.
На той час в Іванківській громаді з’явилося дуже багато серйозних проблем: розбиті й понівечені ворогом ( деякі – на 40-60-70 відсотків) населені пункти, з яких багато людей виїхало; необхідність відновлювати й ремонтувати своє житло самостійно, бо держава не може й нині допомогти в цьому плані всім потребуючим. Таким чином, «з боєм» було передплачено лише 188 примірників «Трибуни праці».
Але станом на кінець червня 2022 р. у редакції накопичилася велика сума боргу – 71000 гривень: по зарплаті, податках. До того ж, «Укрпошта» відмовилася проводити передплату на друге півріччя 2022 року: у Бородянському ЦПЗ №4 посилалися на те, що в них розбита окупантами база і вони не можуть швидко організувати належну роботу своїх працівників. (Така само, за словами Павла Смовжа, ситуація була в Бородянці і в Макарові).
Довелося редактору «Трибуни праці» знову звертатися до читачів. У квітні повідомляв про відновлення виходу газети, наприкінці червня – про припинення її випуску. Отже небагатьом передплатникам довелося звертатися до поштовиків, аби повернули гроші. А бухгалтеру й дизайнеру – розраховуватись і ставати на облік у центрі зайнятості…
І цього року на допомогу редакції іванківської газети прийшов голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Разом з президентом Академії української преси Валерієм Івановим вони посприяли тому, що в числі 25 інших видань на деокупованих територіях «Трибуна праці» отримала грант від посольства США в Україні. Завдяки цьому гранту 25 січня газета знову побачила світ.
До речі, «Трибуна праці» на сьогодні – єдине паперове видання на весь великий Вишгородський район Київщини.
– Без передплати, без попередження наше видання знову прийшло до читача, чим дуже порадувало земляків, – каже редактор. – Тепер випускаю її сам: набирати штат працівників редакції немає фінансової можливості. Перші номери розповсюджував по бібліотеках, людям їх безкоштовно роздавали сільські старости, які отримували газету, приїжджаючи в Іванків на щотижневі наради.
Грантові кошти розраховані до жовтня 2023 року. Як буде далі, Павло Смовж сказати не може. А поки що випускає газету сам, як приватний підприємець. І вважає: якщо навіть видання газети увійде в нормальне робоче русло, на пошту, як на партнера, довіри немає.
Зараз в Іванківській громаді замість семи працюють п’ять пересувних відділень. І якщо й раніше були серйозні проблеми з доставкою преси, то останній рік показав, що «Укрпошта» не завжди справляється навіть з доставкою пенсій та різної іншої кореспонденції.
«Співробітничати з поштою після їхніх так званих реформ стало дуже складно» – Лариса Мельник
У перший місяць російської агресії видавати в Згурівці було не можливо. Хоча Згурівська громада, що межує з Чернігівщиною, не була окупована, але тут добре знають, що таке страшні, руйнівні ворожі обстріли. Через ті обстріли не працювали ні друкарня, ні пошта.
Редакторка згурівської газети «Панорама» Лариса Мельник розповідає:
– Через ворожу навалу друкарні не працювали взагалі по всьому нашому регіону, не було прямого сполучення з Києвом. Отже протягом березня 2022 року ми не виходили, і тільки наприкінці березня пошта доставила читачам номер за 24 лютого. Люди були дуже раді, ділилися радістю в соціальних мережах, при зустрічах з нашими співробітниками, а ми тимчасом готували перший після вимушеної перерви номер нашої «Панорами».
Було не просто: коштів не вистачало, співробітники були вимушені стати на облік у центрі зайнятості, в редакції залишалося троє – разом зі мною працювали дизайнер та бухгалтерка. Але газетний номер на початку квітня ми підготували, продовжили вихід у світ і на друге півріччя 2022року оголосили передплату. Щоправда, наклад з початком війни зменшився майже на третину і становить зараз 1800 примірників.
Підтримала журналістів місцева влада: у селищній раді говорили, що закривати «Панораму» не можна, адже в такий складний час вона особливо потрібна людям. Спочатку видавали газету на чотирьох сторінках, тепер, від початку 2023 року, вона виходять на восьми сторінках і в кольорі.
Кошти на видання отримують з надходжень за угодою на висвітлення діяльності із Згурівською селищною радою, від рекламодавців, за підготовку іміджевих матеріалів для сільськогосподарських підприємств. Поступово фінансова ситуація почала потихеньку вирівнюватися, до редакції повернулися співробітники, які перебували на обліку в центрі зайнятості.
І тут постає питання доставки газети читачеві: як складаються стосунки газети, яку, як і багатьох громадах відновлюють неймовірними зусиллями, з поштою?
Лариса Мельник каже:
– З поштовими так званими реформами стало дуже складно. З нашого боку ми виконуємо всі зобов’язання, а от з боку пошти послугу отримуємо не завжди якісну, хоча платимо пошті майже половину – 45 відсотків – від суми нашої передплати. Проблеми почалися, коли стаціонарні відділення закрили і замінили їх пересувними. І, якщо раніше пересувні відділення бували в селах двічі на тиждень, тепер – по одному разу.
А ще кажуть, що «Панораму», щоб її надрукували в четвер, здають до друкарні в середу. І якщо в села громади вона потрапляє наступного вівторка, інформація в ній уже застаріла. Часто в номері містяться анонси цікавих і важливих подій, а коли газета запізнюється, люди такі події пропускають. Потім телефонують, сваряться і скаржаться, що не отримали газету вчасно, не змогли потрапити на анонсовані події.
Щодо доставки газети по селах редакторка розповіла, що є такі пересувні відділення, які доставляють «Панораму» і за адресами передплатників. Але частіше вони приїжджають до пункту призначення (наприклад, до сільради), стоять певний час, і хто не встиг забрати свою газету, може залишитися без неї, бо залишені в сільраді примірники може забрати, хто забажає.
Про передплату, як колись проводили листоноші, вже давно не йдеться. За ті дві години, що пересувне відділення стоїть у селі, його працівникам треба роздати пенсію, поштові відправлення, прийняти платежі за електроенергію, газ тощо. Проводити передплату їм ніколи, та й бажання великого немає, бо чомусь їм це не вигідно.
«Я дуже рада, що ми не працюємо з «Укрпоштою»» – Наталя Марущак
У редакції газети «Вісник Рокитнянщини» від співробітництва з «Укрпоштою» відмовилися і передплату на 2023 рік навіть не оголошували.
Видають газету на чотирьох сторінках тиражем 800 примірників. Кошти на випуск газети отримують за Програмою висвітлення діяльності, укладеною з Рокитнянською селищною радою, від реалізації в кіоску і на підприємствах та в організаціях, а також за рахунок іміджевих матеріалів, надходжень від публікації оголошень, невеликих обсягів реклами.
Частку тиражу реалізують на підприємствах і в організаціях, а також у роздріб у газетному кіоску (і такий зберігся в Рокитному). Ще частку накладу розвозять по селах працівники селищної ради, сільські старости, які поширюють видання по бібліотеках, школах, серед ветеранів тощо.
– Я дуже рада, що ми змогли відмовитися від співпраці з «Укрпоштою», -– каже редакторка Наталя Марущак. – Бо раніше, попри те, що платили за поштові послуги 33 відсотки від суми передплати, мали проблеми з доставкою, і допомоги в передплаті від них не було майже ніякої. Ми самі оформляли передплату на підприємствах, в організаціях, в редакції і передавали її пошті.
(Тепер, з другого півріччя 2023 року передбачено платити за поштові послуги майже 50 відсотків від суми передплати).
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
