НАША ГАЗЕТА ВИХОДИТИМЕ. І БУДЬМО ОПТИМІСТАМИ!..
У
зв’язку з карантином в Україні, викликаним коронавірусом,
працівники і редакції газети
«Трибуна праці» перейшли на дистанційний
метод роботи – на дому. Та, працюючи в досі незвичних для себе умовах, зберігаємо звичну для нашого видання
актуальність
тематики, дбаємо про
те, щоб не знижувався рівень підготовки публікацій.
Як і всі, втрачаємо фінансово в умовах карантину й ми.
І
через те, що не
всі рекламодавці, як і очікувалось, мають змогу звертатися до нас за телефонами чи
електронною поштою, вказаними в оголошенні, вивішеному на вхідних дверях
редакції. Й це біда не лише наша: у районі, як і по всій Україні,
багато людей, особливо старшого віку, не
користуються комп’ютерами й інтернетом. І ця проблема –
навіть з технічного
боку – не швидко, мабуть зникне. На жаль!
І через те, що помітно здорожчується собівартість
кожного номера
газети інші фактори. Зокрема,
нині, коли призупинено міжміські пасажирські перевезення, доводиться
самостійно, власним авто, щоп’ятниці їздити в Київ за віддрукованим тиражем
(поки ще пропускають у
столицю індивідуальний
транспорт). А це сьогодні недешево, м’яко
кажучи.
І через те, що в нашій друкарні –
свої умови… Так, минулий номер
«Трибуни праці», що вийшов
половинним форматом (на 4-х сторінках),
редакція змушена була оплачувати
по ціні 8-сторінкового… Ми ж, зі
свого боку, поставили ціну його
роздрібного продажу меншу – як того
вимагає логіка.
Про собівартість і передплатну вартість газети.
Кожного
року я звітував перед читачами, називаючи затрати редакції на її випуск. Не
буду ламати традицію, тому назву кілька цифр з бухгалтерського звіту за 2019
рік. Кожен примірник
із загального тиражу «Трибуни праці» обійшовся нам торік у 13 грн 76 коп.
«Стоп-стоп!.. – може сказати
дехто. – Згідно передплатної ціною, а
також в роздрібному продажу,
вартість одного примірника газети майже вдвічі нижча!.. Як так можна працювати
в ринкових умовах: без прибутку, з явними і значними збитками?!».
Повторюсь вкотре: виявляється,
можна й так… Це коли всі зароблені редакцією кошти спрямовувати не на зарплату
з преміями, не на
оновлення маттехбази та інші
необхідні цілі, а вкладати їх лише у випуск
газети. Тим самим дотуючи її
читачів. Підняти ж ціну хоча б до
собівартості – значить,залишитися без читачів: хто
сьогодні готовий, особливо
з малозабезпечених земляків,
передплачувати райгазету за 1430 гривень на рік?..
… адже газета – це єдине друковане джерело інформації в районі.
Раніше
цю ситуацію трохи «розрулювала» допомога з райбюджету, яка надавалася редакції
у вигляді дотацій. Адже газета – це єдине
друковане джерело інформації в
районі. Але ось вже кілька років фінансової допомоги
немає, угоди на висвітлення не укладаються. Райрада та райдержадміністрація не
зацікавлені в тому, щоб «Трибуна праці» різнобічно висвітлювала всі питання, що
цікавлять жителів району. І це свідчить про недостатній
рівень розуміння вимог сьогодення людьми, які там працюють – обрані
населенням і призначені зверху.
До речі, і нині, коли люди особливо потребують своєчасної та об’єктивної інформації про діяльність місцевої влади, зокрема, здійснювані нею заходи щодо мінімізації розповсюдження небезпечної хвороби в нашому районі, – ставки на райгазету вона не робить. Й пояснення, що потрібна інформація розміщується нею в інтернеті на сайті РДА та райради, – непереконливе: хіба переважна більшість населення її там читає?!
Але
попри все ми намагаємось самостійно готувати й оприлюднювати потрібну читачеві інформацію.
Ще одне «до речі» – явно виражена потреба все більшої кількості наших земляків читати свою
районку. Щомісяця число передплатників «Трибуни праці» хоч і не набагато, але зростає. У березні додалося їх 24, у квітні –
ще 63. Й це зобов’язує нас, журналістів, бути ще відповідальнішими – за кожне своє слово,
за зміст видання в цілому, за
оперативність удонесенні потрібної людям, актуальної нелише сьогодні
інформації.
Проте не все залежить від нас. Кілька днів тому Національна
асоціація медіа
попросила всіх українських журналістів і представників
громадських організацій підтримати Звернення до
народних депутатів України, аби ті невідкладно вжили заходів для підтримки
функціонування медіа в умовах
запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів – для
уникнення невідворотних наслідків…
Річ у тім, що пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, котра змушує запроваджувати масштабні обмежувальні (протиепідемічні) заходи у всіх сферах суспільного життя, стала причиною критичного зниження доходів медіа, що створює загрозу їх незалежності та існування.
Як зреагують уряд і депутати – невідомо: всі бачимо їхню поведінку в цій ситуації. Хочеться й тут бути оптимістом…
Будьмо оптимістами?..
Павло СМОВЖ – редактор газети «Трибуна праці». Іванків Київської області.
