Колектив впливової херсонської незалежної газети «Новий день» у зв’язку з окупацією рідного міста був змушений виїхати з Херсона та перебратися у підконтрольні законному уряду України області. Зараз журналісти видання живуть у різних регіонах, але завдяки підтримці НСЖУ та міжнародних донорів продовжують працювати разом – підтримують фейсбук-сторінку, телеграм-канал, інтернет-сайт, а після визволення Херсона – відродили й паперову газету. Економічну стабільність «Нового дня» наразі забезпечує підтримка від швейцарської некомерційної організації Foundation Hirondelle та Посольства США в Україні.
– Після окупації міста ми цілий місяць, аж до 21 березня 2022 року, залишалися в Херсоні. Паперову газету, ясна річ, видавати можливості не було, але ми продовжували наповнювати сайт, – розповідає головний редактор «Нового дня» Анатолій Жупина. – Дуже допомагала в роботі підтримка колег: уже в перший день вторгнення до мене зателефонував голова НСЖУ Сергій Томіленко, ми постійно радилися з ним про те, чи продовжувати роботу і в якій формі.
Більшість працівників «Нового дня» в перші дні окупації працювали дистанційно, виставляючи інформацію на сайт. Писали про початок повномасштабної війни, про захоплення Херсонщини, про бої за Антонівський міст… Згодом із сайтом почалися проблеми, і в редакції замислилися над тим, що далі працювати – небезпечно. 12 березня 2022 року окупанти викрали каховського журналіста, працівника «Нового дня» Олега Батуріна і протримали його в полоні до 20 березня.
– Поки Олег був у неволі, ми намагалися зробити все можливе для його звільнення. Але ситуація дедалі ускладнювалася. Окупанти стали приходити до мене на роботу і додому. Тож 21 березня, порадившись із керівництвом НСЖУ, ми зібрали речі й машиною поїхали в бік Миколаєва, – розповідає Анатолій Володимирович.
Журналісти з «Нового дня», як й інші українці, котрі мусили залишити окуповані території, добиралися на вільну територію важко. Їхати в Миколаїв по трасі було вже неможливо, тож добиралися в об’їзд селами. Довелося подолати 7-8 російських блокпостів, і на кожному окупанти проводили ретельний огляд автомобілів та сумок. Якщо раніше дорога до Миколаєва займала близько години, то цього разу їхали 8 годин. На межі з Миколаївщиною довелося на повній швидкості перетинати дамбу, яку саме обстрілювали окупанти…
Слідом за редактором та його сім’єю Херсон залишили й більшість інших працівників редакції. Значна частина з них наразі живе у Львові.
– Львівський Центр журналістської солідарності виділив техніку для роботи, – розповідає Анатолій Жупина. – Крім того, завдяки сприянню НСЖУ і Академії української преси міжнародні донори виділили нам кошти на 3 місяці для виплати зарплат журналістам.
Як пояснюють у редакції видання, допомога міжнародних донорів має надзвичайне значення – як для журналістів, які виїхали з Херсонщини, так і для тих, які там певний час залишалися. Тому що якщо ті, хто перебувають на підконтрольних Україні територіях, ще можуть знайти місце роботи в місцевих виданнях або навіть змінити фах, то дописувачі з окупованих територій часто-густо не мають жодного законного способу заробити, крім того, щоб дописувати в українське видання й отримувати (різноманітними способами) за це оплату.
Журналістка «Нового дня» та власкор національного 24-го телеканалу Марина Савченко перебувала в окупації до середини червня 2022 року – до цього кілька разів намагалася виїхати, але росіяни розвертали колони машин і відправляли їх назад у Херсон. Пані Марина розповідає, що добре відчула на собі, як це – не мати можливості заробляти. Тож дуже вдячна колегам за підтримку.
– У Національній спілці журналістів я з 2006 року. Тоді, у мирні та спокійні часи, в Херсоні діяльність НСЖУ, як й інших професійних спілок, була дещо формальною: відзначали свята, брали участь у конкурсах… – пригадує Марина Савченко. – Нині все по-іншому. Спілка мені реально й суттєво допомогла! Коли я була в окупації, спілка надіслала мені значну грошову суму, яка, якщо чесно, просто допомогла вижити. Це круто, коли є корпоративний дух, корпоративна підтримка – не лише з боку колективу редакції і її очільника Анатолія Жупини, а й Спілки журналістів. Колеги, керівництво редакції могли б просто розвести руками: вибачте, в умовах війни ми нічого не можемо зробити. Але вони нас не кинули! Думаю, таку журналістику можна назвати жертовною.
Тим часом, частина редакції, яка перебувала на вільних територіях, намагалася за підтримки Центру журналістської солідарності НСЖУ відновити свою роботу.
– Спочатку ми не розуміли, як діяти в нових реаліях, – розповіла НСЖУ заступниця головного редактора Оксана Павленко. – Треба було повністю перебудувати всю діяльність, переключитися з паперової газети на сайт і роботу в соціальних мережах. А до цього ми не були готові навіть технічно. Нам дуже допоміг львівський Центр журналістської солідарності НСЖУ.
12 травня 2022 року оновлене видання знов запрацювало для читачів. «Новий день» став виходити у форматі фейсбук-сторінки «NewDay ua», а також телеграм-каналу, а з середини вересня редакція запустила й новий інтернет-сайт.
А після того, як 11 листопада 2022 року Херсон було визволено, настала черга і паперової газети.
– Коли наші Сили оборони звільнили Херсон, ми захотіли бути корисними нашим землякам у нових умовах. Стало зрозуміло, що, оскільки в місті немає електрики і стабільного зв’язку, то наші дописи в інтернеті до них не доходять, розповіла заступниця головного редактора Людмила Жупина. – Хоч наша аудиторія – по всій планеті, та найголовніше для нас – дати інформацію саме херсонцям.
Редакція звернулася по допомогу до Національної спілки журналістів України, яка допомогла коштами іноземних благодійників, до колег із львівської газети «Високий Замок», котрі зверстали і віддрукували видання. Так уже 17 листопада побачив світ перший після деокупації номер, який став історичним. Відтоді «Новий день» виходить у паперовому форматі щомісяця. Поки значну частину області ще не визволено, надсилати газету передплатникам немає можливості, і її поширюють на деокупованих територіях місцеві громади. Редакція продовжує працювати дистанційно: Херсон постійно обстрілюється.
– Працюємо для земляків, як можемо. Крім звільнених районів Херсонщини, надсилаємо примірники у херсонські хаби в Одесі, Львові, Івано-Франківську, Кривому Розі, – каже Анатолій Жупина. – Тішимося з того, що в останні місяці кількість читачів на Херсонщині зросла: люди повертаються у села, які найдальше від лінії фронту. Життя помалу відроджується. Президент за неповні пів року приїздив аж двічі. Все це вселяє віру і впевненість, що все буде гаразд.
За словами Анатолія Жупини, газета «Новий день» зберіглася і має можливість надходити до читачів лише завдяки допомозі благодійників – НСЖУ та іноземних фінансових донорів.
– Велика вдячність Спілці та її голові Сергієві Томіленку, які допомогли знайти підтримку, Інституту регіональної преси та інформації (IRMI), Академії української преси. Тільки завдяки суттєвій їхній допомозі ми можемо сьогодні видавати газету, працевлаштовувати 7 журналістів, – наголосив Анатолій Жупина. – Надзвичайно розумним рішенням було створити Центри журналістської солідарності НСЖУ. Ми як видання вижили значною мірою завдяки їм.
************************************************************
Ця розповідь про медіа створена НСЖУ в межах проекту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity і реалізується за підтримки швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна). Fondation Hirondelle та IRMI реалізують проєкт інституційної підтримки редакцій українських медіа на сході, півночі та півдні нашої країни з акцентом на локальну пресу. Також ними відкрито 10-місячну програму підтримки 18 медіа.
Економічна довідка
Незалежна газета «Новий день»
Регіон поширення: ХерсонщинаКерівник: Жупина Анатолій Володимирович
