У виступах медійників, головних редакторів газет із різних областей України дедалі частіше звучить думка про необхідність створення альтернативної «Укрпошті» системи доставки преси читачам. Наводимо деякі із висловлених останнім часом пропозицій газетярів.
«Газети віддають пошті значну частину доходу від передплати. То, може, ці гроші можна використати з більшою користю?» – секретар НСЖУ Віталій Голубєв.
Як зменшити залежність від «Укрпошти»? Мені сподобалася ідея редактора однієї з районних газет Сумщини, який розповів, що вони планують придбати автомобіль, щоб відмовитися від послуг «Укрпошти» і самим доставляти газети у віддаленні прикордонні села та забезпечувати інші потреби людей. Можу тільки порадіти за такий амбітний план, і мені здається, що думати стратегічно, як можна хоча би трішки зменшити залежність від «Укрпошти» – це правильно.
Навряд станеться диво, і «Укрпошта» почне доставляти газети так, щоб задовольняло всіх редакторів і читачів.
У словах колеги мені дуже сподобалося кінцева фраза: «…та забезпечувати інші потреби людей». Я так розумію, що, напевно, той автомобіль розвозитиме не тільки газети, а й потрібні людям товари, і це буде приклад хорошого підприємницького підходу.
З ким можна скооперуватися в розповсюдженні газети? У кого на сьогоднішній день є мережа, щоб реалізувати газету в роздріб? Корисними можуть бути продуктові магазини, автозаправки, лікувальні заклади і так далі. Тобто треба звернути увагу на мережу, де є система, що попри все працює: машини їздять, доставляють товар, товар відвантажується-розвантажується. І треба пробувати якимось чином «впасти на хвіст» такій мережі.
Можна розглянути й такий приклад. Під час локдауну в 2020 році мене запросили в Луцьк провести тренінг для журналістів. Маршрутки не ходили, я вийшов на трасу на виїзді з Рівного і почав голосувати. Зупинився хлібовоз, і цією хлібною машиною я доїхав до Луцька, заплатив водію за тарифом маршрутки. Так можна налагодити зв’язки у справі перевезення попутним транспортом і газет.
Отже – можна придбати чи орендувати автомобіль, а можна «впасти на хвіст» наявній мережі.
«У Путивлі з поштою вимальовується велика проблема» – редакторка газети «Путивльські відомості» Тетяна Каушан (Сумська область).
У нас прикордонний район Сумської області, є два села, які постійно обстрілюють. І зараз саме там звільнили листонош. Тепер нашу газету в тих селах люди не отримують, бо коли обстріли, туди пересувні відділення не пропускають. Аби були листоноші, вони могли б привезені до обстрілів газети рознести після обстрілів.
Для нас це трагедія – що села в зоні обстрілів залишаються без поштового зв’язку.
В Путивлі також з восьми поштових дільниць залишилося лише три листоноші. І все місто вони ніяк не зможуть обслуговувати. Отже з поштою у нас взагалі проблема велика вимальовується.
«Треба вивчати досвід і шукати шляхи доставки газет без «Укрпошти» – секретар НСЖУ, головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко (Харківська область).
Від послуг «Укрпошти» з різних причин ми відмовилися, і реалізуємо «Обрії Ізюмщини» у роздріб у пунктах продажу. Я вдячний всім нашим підприємцям, які дали дозвіл на продаж нашої газети на своїх прилавках.
У нас була унікальна ситуація: впродовж трьох місяців у 2022 році ми передавали на доставку «Укрпошті» передплатний тираж, а потім випадково з’ясувалося, що люди газету не отримували.
Я розумію всю складність нинішнього часу і не кажу, щоб газету доставили протягом тижня, та ж хоча б із запізненням, але її повинні були доставити.
Це – не партнерські відносини і стосунки.
З першим досвідом розповсюдження газети практично без «Укрпошти», я ознайомився ще в 2010 році у Феодосії, в редакції газети «Кафа», де був на стажуванні. Варто, мабуть сказати, що є також досвід у Європі, Америці, де газети доставляють спеціальні логістичні компанії.
У нас в Україні питанням розповсюдження газети без «Укрпошти» цікавляться не тільки на деокупованих і прифронтових територіях, а й у глибокому тилу. Думаю, варто буде вивчати весь досвід, який є, обмінюватися власним досвідом, і всім разом шукати найприйнятніші варіанти доставки наших видань без «Укрпошти».
«Чекаємо організації поширення газет без «Укрпошти» – головна редакторка газети «Трудова слава» Світлана Карпенко (Запорізька область).
«За підтримки Національної спілки журналістів України, особисто Сергія Томіленка в 2023 році ми змогли видати три номери «Трудової слави» і в складних умовах постійних ворожих обстрілів поширити газету.
Люди дуже радіють, коли отримують рідну газету, адже «Трудова слава» сьогодні – це не тільки джерело інформації, це ниточка, яка зв’язує людей з усією Україною, вселяє надію, що війна закінчиться і все буде добре.
Вдячні за допомогу в доставці щомісячних спецвипусків в Оріхів і їх поширенні нашим волонтерам та рятувальникам ДСНС. А з «Укрпошти» нам зателефонували і запитали, чому поширюємо газету без них, тільки тоді, коли побачили другий випуск видання у людей.
Тепер ми в нашому прифронтовому Оріхові чекаємо з нетерпінням організації на Запоріжжі самостійного, без «Укрпошти» розповсюдження газет.
«Ми не можемо згорнути газету «літачком» і відправити на далекі села. Треба думати, які можуть бути варіанти» – во. редактора «Володимирецького вісника» Людмила Босик (Рівненська область).
Годі чекати дива від роботи «Укрпошти». Мені скинули фотографії з одного із сіл, де працює пересувка. На фото близько 70 пенсіонерів стоять у жахливій черзі до машини, щоб отримати пенсію. Серед них стоїть людина на ходунках.
Скажіть, будь ласка: це що ж сьогодні робиться, щоб пенсіонер на ходунках йшов у центр села до машини отримати пенсію? І що сьогодні робиться в «Укрпошті», якщо по нашому головному відділенню позвільнялися майже всі поштовики? У тих одиничних стаціонарних відділеннях зв’язку, що ще лишилися, завідувачок поставили перед фактом, що вони будуть до обіду завідувачками, а від обіду вони сідають на велосипед і окрім преси та пенсійних коштів (увага!) розвозять печиво та ковбасу.
Пошта наша в що перетворилася? В торгівця дрібним товаром?
По «Укрпошті» нам треба окремо сідати, говорити і робити якісь відповідні рекламації. Щось треба робити, тому що мені вже сьогодні поштарі кажуть, що передплата впаде. І дива не буде!
Вже сьогодні треба шукати інших людей, хто працюватиме на передплату. А для чого тоді ми більше 30 відсотків з нашої передплати віддаємо «Укрпошті»? За що платимо грубі гроші за розміщення в каталозі видань? Виходить, ми просто даруємо «Укрпошті» величезні гроші.
Треба нам думати-мудрувати, які можуть бути варіанти. Ми не можемо згорнути газету «літачком» і відправити на далекі села. Можливо, «Нова пошта» захоче стати конкурентом «Укрпошті»?
«Що ж ви робите, керівництво “Укрпошти”?» – редакторка газети «Маяк» Тетяна Лучинська (Харківська область)
Серце кров’ю обливається… Це фото (вгорі) зроблене сьогодні біля пошти. Подивіться в очі Любові Капиці, яка 22 роки вірно і віддано трудилася листоношею, як і інші відповідальні працівники. Чотирнадцять вулиць обслуговувала Любов Андріївна…
Лише в п’ятницю їй та іншим трьом колегами повідомили про скорочення, а сьогодні вони залишилися без роботи…
Вісім міських листонош, які працювали до сьогоднішнього дня, просто ФІЗИЧНО не встигали впоратися за один день зі своєю чималою дільницею. Скільки ми про це говорили-писали! А тепер їх лишається 4!!! Як може одна листоноша обслужити чверть міста?!! Це навіть не вписуються у тему казки “Попелюшка”!
Що ж ви робите, керівництво «Укрпошти»? Навіщо знущаєтесь з бідних листонош і передплатників?
І хоч говори, хоч кричи, хоч плач – нас ніхто не чує і не хоче чути…
(З фейсбуку)
«Замість передплати прийшли з розборками» – головний редактор газети «Ворскла» Олексій Пасюга (Сумська область).
Згадую, як бригада пересувного відділення замість того, щоб розвозити газету та приймати передплату, з’явилася в редакцію на «розборки» через те, що в одному з прикордонних сіл наша, стороння для пошти, людина, зайнялася передплатою.
Після мого запитання, скільки поштарі передплатили в цьому селі газет на наступний місяць, почув відповідь, що всього дві, бо люди відмовляються. На це відповів, що після завершення офіційної передплати після 20 числа місяця, а саме після цього почала працювати наша людина, щоб уникнути претензій від поштарів, всього за один день передплатила 25 екземплярів газети (в селі, де близько 50 жителів).
Пересувники мовчки встали й пішли. Це приклад того, що може зробити місцева листоноша і які результати роботи пересувних відділень.
(З фейсбуку)
Є ПРОПОЗИЦІЯ!
Вінничанин, поціновувач друкованої преси Олександр Бахтін:
«Зараз не знаю, а після завершення війни – розносити дронами (по віддаленій сільській місцевості».
Підготувала Ольга Войцехівська, Журналіст України.
