Газета «Маяк», яка видається у Богодухові на Харківщині, – з тих, які турбуються не лише про поінформованість, а й про здоровий погляд читача на світ, що його оточує. Тут віддають перевагу не смаженим фактам і подіям, яких у наш воєнний час так багато, а історіям про хороших людей, які живуть і працюють поруч: волонтерів, які допомагають Силам оборони і своїм землякам, переселенців, що змогли вдало влаштуватися на новому місці й навіть про хлопчиків і дівчат – юних патріотів.
– Я хочу, щоб люди надихалися цими позитивними прикладами й надихали інших, – каже головна редакторка Тетяна Лучинська.
Кінець лютого для «маяківців» традиційно – свято, день народження газети. Мало таке свято настати й торік – номер від 25 лютого 2022 року планувалося присвятити 92-ій річниці видання. Та цього, на жаль, не відбулося. Та й узагалі друк номера довелося відкласти до кращих часів – Харків із його друкарнею з перших днів війни було піддано варварським російським обстрілам.
Немає друкарні – Тетяна Лучинська обійшлася й без неї. Разом із сестрою вони налагодили друк газети, що перетворилася на фронтовий бойовий листок, на кольоровому принтері в форматі А4. Дорого, але в умовах браку інформації й перебоїв із інтернетом – необхідно! Імпровізована газета містила офіційну інформацію, корисні поради, контакти тощо.
Кожний номер фронтового «Маяка» Тетяна друкувала по 200-300 примірників, до Великодня вийшло 400 примірників. Звісно, охопити всю свою аудиторію такою кількістю редакція не могла, тож Тетяна Лучинська орієнтувалася на прочитання кожного примірника багатьма читачами. Роздруковані аркуші поширювала по бібліотеках, сільрадах, місцях торгівлі.
Так «Маяку» вдалося не лише виконати важливу суспільно корисну інформаційну функцію, а й зберегти зв’язок зі своєю читацькою аудиторією.
У травні «Укрпошта» готувалася відновити доставку газет передплатникам, тож з’явилася можливість відновити друк повноцінного «Маяка». До першого номера Тетяна включила найцікавіші публікації, що друкувалися у фронтовому варіанті, та матеріали, підготовлені до святкового номера ще у лютому. Оскільки Харків нещадно обстрілювали, і друкарня там не працювала, довелося шукати інше підприємство, яке могло б віддрукувати тираж. Таке підприємство знайшли у Вінниці. Надрукували, а потім ще декілька днів чекали, коли готовий тираж доправлять у Богодухів.
Із першим номером вийшла накладка і з розвезенням його читачам: «Укрпошта» ще не була до цього готова. Тож довелося покликати на допомогу волонтерів. Знаючи, що й сама Тетяна Лучинська активно волонтерить, вони охоче погодилися допомогти. Крім того, жителі сіл погоджувалися, прямуючи з райцентру додому, захопити примірники для місцевих жителів.
– Люди дуже раділи, отримуючи звичну повноформатну газету. Це надихало і заспокоювало, вселяло в людей надію. Численні відгуки читачів надихали й мене, – згадує Тетяна.
Наразі видання виходить тиражем у 2200-2300 примірників, які читачам доправляє «Укрпошта».
– Слава Богу, тримаємося. Допомагають НСЖУ, Інститут регіональної преси та інформації (IRMI). В цьому році наше видання могло б і не вижити, але, на щастя, вперше за 20 років моєї роботи в редакції ми за рекомендацією НСЖУ отримали від IRMI та швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle дуже потужний грант. Цей грант допоміг нам вижити і розвиватися, – розповідає редакторка. – До кінця року ми не матимемо проблем із друком і нарешті зробимо в редакції ремонт, який не могли зробити роками. Я і весь наш невеличкий колектив (а це три людини) дуже вдячні за цю підтримку. Крім усього іншого, завдяки такій допомозі ми маємо можливість, крім щотижневого номера на 4 сторінках, щомісяця видавати один кольоровий номер на 8 сторінках! Читачі кажуть, що з нетерпінням очікують на цей подарунок.
Сьогодні «Маяк» – це авторитетне богодухівське видання, яке не лише інформує читачів а й організовує волонтерську роботу, підтримує ЗСУ та земляків, які потребують допомоги. Інформацію про те, що є можливість отримати таку й таку допомогу або така й така підтримка потрібна, «Маяк» поширює не лише в друкованому виданні, а й у фейсбуці, де сторінка видання має 12 тисяч підписників, а також у тік-тоці.
– Намагаємося активно використовувати соціальні мережі й для того, щоб прорекламувати свою газету, розповісти, яка саме інформація з’явиться у найближчому номері, – каже Тетяна Лучинська. – Щоправда, іноді ефект від такої реклами суперечливий: декому інформації, що міститься в таких анонсах, достатньо, і придбавати газету їм уже немає потреби. А іноді навпаки, людей анонси зацікавлюють.
Тетяна Лучинська каже, що має декілька заповітних мрій. Перша і головна – це щоб Україна здобула Перемогу. Друга – більш практична, редакторська: Тетяні як керівниці видання хотілося б, щоб весь колектив редакції колись знов зібрався разом і знов, як до війни, «Маяк» виходив у світ на своїх звичних 12 сторінках.
********************************************************************
Ця розповідь про медіа створена НСЖУ в межах проекту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity і реалізується за підтримки швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна). Fondation Hirondelle та IRMI реалізують проєкт інституційної підтримки редакцій українських медіа на сході, півночі та півдні нашої країни з акцентом на локальну пресу. Також ними відкрито 10-місячну програму підтримки 18 медіа.
Економічна довідка
Щотижнева газета «Маяк»
Регіон поширення: Богодухівський район Харківської областіРедактор: Тетяна Лучинська
