Вранці, 24-го лютого, редакторка газети «Вісті Барвінківщини» не знайшла свіжого номера у продажу. Газетні кіоски та пошта були зачинені. Зв’язку з обласним центром не було. Відтоді, для всієї України почалась боротьба з російським загарбником, а для журналістки Ірини Столбової розпочалась ще й власна боротьба за відновлення виходу друкованої газети.
«Відчай і страх» – так описує свої почуття 24 лютого газетярка Ірина Столбова. Позаштатна ситуація до якої ні Ірина, ні її редакція не були готові.
-Ми мали все, щоб безбідно прожити весь 2022 рік, давати читачам інформацію, але в один момент все рухнуло. В друкарні нам довго не відповідали на дзвінки. Потім у приватній розмові нам сказали, що «орки» викотили рулони на подвір’я, бо місто було окуповане, і використали його, як барикади. Під дощем, під снігом цей папір був тривалий час. Ми зрозуміли, що втратили цей папір. Потім ще Мега-банк став банкрутом, а там були наші господарські рахунки, – починає свою розповідь журналістка.
Роботу газети Ірина продовжила в Інтернеті. Останні новини публікували на сайті видання та у соціальних мережах. Аудиторія зростала щодня, каже Ірина:
-Сайт працював, група працює активно. У нас до війни було десь 6 тисяч в групі. Зараз під 9 тисяч. Ми відчували, що була потрібна збалансована, оперативна інформація. Ми розуміли, що люди покладають на нас надію. Що на нас чекають.
У квітні Барвінкове (Харківська область) було однією з гарячих точок на мапі бойових дій. Загарбники намагалися захопити місто та методично руйнували його. Один з артилерійський снарядів влучив у будівлю, де була редакція.
-Десь 15-20 квітня був прильот у нашу будівлю, де ми орендували два кабінети. Там повилітало все. Добре, що встигли архів евакуювати, оргтехніку. На початку квітня ми вже евакуювались, – пригадує Ірина. – Я поїхала в Близнюки. Дякувати колезі. Це мабуть перша людина, яка надихнула мене. Каже: «Давай, берися, в тебе є що написати. Стільки людських історій». Тож, перший матеріал я написала для газети «Нове життя» у Близнюках.
Після визволення Харківщини, Барвінкове повернулося до більш менш спокійного життя. Утім, у місті й досі є проблеми з електрикою та зв’язком. Налагодити вихід «Вістей Барвінківщини» вдалося лише у листопаді. І зараз газета виходить раз на два тижні.
-Дякувати Спілці, у листопаді ми поновили випуск газети. Публікуємо виключно авторські матеріали. Пишемо про захисників, які тримають оборону, про села, про людей, – каже наша співрозмовниця.
Зараз Ірина намагається надолужити усе, що через війну пропустила із квітня по листопад. Зізнається, що у цей період відчула і внутрішні зміни.
-Починаєш цінувати та берегти рідних своїх, друзів, улюблену справу, друзів. Хай їх не так багато, тому що прийшла переоцінка. Найважливіше – людяність. Дуже дякую, хто в той момент зателефонував, цікавився, співчував. З початком війни ми змінились. Ми вже не такі, як були, і, мабуть, такими вже й не будем, – закінчує розмову журналістка Ірина Столбова.
«ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни» – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
