Військовий журналіст Олег Мащенко побував у кількох гарячих точках по всьому світу, та ніколи не думав, що війна прийде в його рідний Київ. Він відмовився евакуюватися зі столиці, адже новини з Києва потрібні читачам постійно.
Робота «24 х 7»
Кореспонденти НСЖУ зустрілися з Олегом Мащенком біля одного зі столичних пунктів незламності: часи такі, каже журналіст, що треба працювати в будь-яких умовах. Читачам потрібні новини, і гаяти час – велика розкіш зараз.
А в перші дні повномасштабної війни було особливо багато роботи: не було коли боятися і взагалі думати про себе.
– Відчувалася величезна потреба людей у новинах, – розпочав розповідь Олег. – Тоді ще відчутно пробуксовували соцмережі, до Телеграм-каналів далеко не всі звикли. І видно було по трафіку на нашому сайті: люди заходили і читали всі новини.
Олег Мащенко працює редактором в інформаційній агенції “Українські новини”. З рідного Києва з початком Великої війни принципово не поїхав, навпаки – активно продовжив свою журналістську діяльність.
– Ми з дружиною – вона теж журналістка – вирішили не виїжджати. В агенції склали графік, була взаємозаміна. Тоді не було блекаутів ще. Можна було піти постояти чотири години в черзі за хлібом і повернутися працювати. І тоді ми справді працювали «24 х 7», – продовжує журналіст.
Зараз працювати доводиться попри всі труднощі – відсутність електроенергії, відсутність інтернету, відсутність тепла… Навіть під виття сирен і звуки вибухів.
– Прильоти були і в нашому районі, але ми тримаємося. Мені знайомі іноземні журналісти телефонували і запитували, чому я не виїжджаю. Я відповідав: «Я людина військова, я вмію тримати в руках зброю. І якщо росіяни підуть на Київ, то отримають вогневі точки з кожного вікна», – впевнено каже Олег Мащенко.
«Перші мої обстріли були далеко від України»
Придністров’я і Чечня, Сьєрра-Леоне, Ліберія і Косово, Ірак і Лівано-Ізраїльська війна – Олег побував разом з українською миротворчою місією в багатьох гарячих точках. За це він отримав звання «Заслужений журналіст України». За фахом Олег Мащенко – кадровий офіцер, він закінчив факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища.
– Перші мої обстріли були далеко від України. Це був Ірак: було чотири відрядження туди, до наших миротворців. Що таке прильоти я знав з тих років. Не хотів вірити, що РФ піде війною на мою Україну, але передбачав, що це таки можливо, – зауважує наш співрозмовник.
Першим збройним конфліктом, який довелося висвітлювати Олегові, був конфлікт у Придністров’ї. Тоді він бачив і вибухи, і біженців, і «двохсотих» українських вояків. Та найсильніше враження отримав, коли бачив наслідки штурму російськими військами чеченської столиці – Грозного. Тепер журналіст чітко знає, з чим ту страшну картинку, яку бачив у лютому 1997 року, можна порівняти тепер: зі зруйнованими будинками і вулицями в Харкові, Маріуполі, Бучі, Ірпені…
«У цієї війни, в моєму розумінні, є чітка назва – Українська вітчизняна війна»
– До нас вдерлися, наших людей убивають, ґвалтують, грабують, нищать. У цієї війни в моєму розумінні є чітка назва – Українська вітчизняна війна, адже йдеться про саме існування нашої держави. І якщо журналіст особисто пройшов через усе це пекло, втратив близьких людей, то те, про що він розповідає, і є об’єктивна реальність, – пояснює свою позицію пан Мащенко.
Обстрілами Олега не залякати, а до незручностей, каже, можна звикнути. Бо ж дефіцит у магазинах і відсутність світла він уже переживав.
– Щось подібне я бачив після розвалу СРСР, коли були схожі проблеми: треба було чи не весь район оббігати, щоб знайти молока малій дитині. Але зараз – інші часи, люди теж інші. Одне з яскравих вражень у перші дні війни – робота волонтерів, які моментально зорієнтувалися і згуртувалися. Ця робота й зараз триває і розвивається, але процес уже налагоджено. А на початку війни багатьом людям було дивно, що хлопці й дівчата діставали, привозили, вивантажували, роздавали і справді рятували людей, особливо – літніх, – згадує березень 2022 року Олег.
Тепер Олег живе в новому ритмі української журналістики. Тримає інформаційну оборону в одній із найпопулярніших інформаційних агенцій. Мужній чоловік, який побував у різних гарячих точках, упевнений, що Україна переможе на всіх фронтах, але в тому разі, якщо кожен на своєму місці, як і він, працюватиме «24 х 7».
“ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни” – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
