Війна проти правди: серед цивільних цілей, які своїми ракетами намагається вразити або й зовсім знищити російська армія, опиняються готелі. За «випадковим» збігом обставин у момент обстрілу в них, як правило, проживають іноземні журналісти та представники міжнародних організацій. Один із таких ударів стався у січні цього року в харківському «Park Hotel». Детальніше про це – у свідченнях фіксерки каналу France 2 Віолетти Педорич.
Упродовж останніх двох з половиною років Віолетта, яка родом зі Львова, працює фіксеркою із іноземними ЗМІ. Вона супроводжує журналістів, які документують війну в Україні, домовляється про інтерв’ю для них та в цілому організовує робочий процес медійникам з-за кордону. Під час одного з відряджень опинилася в епіцентрі ворожого обстрілу Харкова та, як результат, отримала поранення.
До війни займалася перекладацькою діяльністю, працювала в кінопродакшн та комунікаційною менеджеркою. Буквально з другого дня вторгнення взялася за допомогу виданням із інших країн висвітлювати воєнні події в Україні. Спершу співпрацювала з англомовною пресою, серед якої The Independent, The Washington Post, Business Insider, а з листопада 2022 – з французьким суспільним телеканалом France 2. Готували матеріали подій, які відбуваються вздовж лінії фронту на різних напрямках, та життя в прифронтових містах. Показували українських військових, які тримають оборону на лінії зіткнення, евакуацію цивільних, наслідки російської агресії в Україні в цілому.
– До цього із журналістикою я не стикалася, тож насправді цей досвід став для мене досить неочікуваним. Зрештою я відчула, що це саме те, чим я маю займатися, – пригадує дівчина. – Хоча на початку, коли подруга запропонувала мені попрацювати з іноземною журналісткою, я шукала когось іншого, людину, яка в контексті медіа. Але я таки поїхала за журналісткою на кордон та продовжила цим займатися.
10 січня 2024 року разом із командою працювали на Авдіївському напрямку. Далі з Донецької області мали їхати в Суми. Утім, зйомки затягнулися, тож дорогою вирішили залишитися на ніч у Харкові. Зупинилися в «Park Hotel», який того ж вечора росія атакувала ракетами.
– Кожного разу, коли ми працювали в Харкові чи мусили там зупинятися на ніч, ми завжди обирали цей готель. Це місце було для нас тихою гаванню. Ми приїхали туди десь по десятій, за 5 хвилин до вибуху. Власне, я вже встигла зайти у свій номер, буквально відкрила двері, ввімкнула світло й стався перший вибух, – розповідає Віолетта Педорич. – Побачили спалах, усе сиплеться. Відчула, що по обличчю в мене тече кров і зрозуміла, що трапилося. Я підсвітила собі ліхтариком на телефоні й вийшла в коридор, бо розуміла, що зараз буде другий вибух. По відчуттях він був такої ж потужності, як перший. Вже разом з колегами ми спустилися на перший поверх і вибралися на двір через вікно.
Відразу на місці Віолетту оглянули медики, які вже прибули до готелю разом із іншими службами. Внаслідок обстрілу її обличчя та руки посікло склом. Один маленький уламок досі в переніссі.
Решту ночі, за вказівкою редакції, команда французького каналу разом із українкою провела в харківському метро.
– У переніссі мені не згадку залишився уламок розміром 2 мм на глибині 6 мм… Мені сказали лікарі, якщо не загоюватиметься або турбуватиме, то можна буде витягати. Але він дуже маленький, прямо біля кістки, тож його було б дуже тяжко знайти в цих запалених тканинах. Через це вирішили не рухати й загалом зараз він мене не турбує, – розповідає локальна продюсерка.
На відновлення після обстрілу в Харкові Віолетті знадобилося близько місяця. Пережита подія наклала відбиток не тільки на фізичний, а й емоційний стан. Увесь цей час її підтримують друзі. Допомагають впоратися і улюблені заняття.
– Я б не сказала, що в мене були якісь тяжкі стани, скоріше це була підвищена чутливість до всього навколо, – розповідає фіксерка. – Для прикладу, коли щось падало, я могла сильно злякатися, або ж мені почали снитися вибухи, спалахи. Відчувала, що моя нервова система перебувала в постійній напрузі, але з часом усе минулося.
Її робота з телевізійниками досить динамічна. Віолетта зізнається: через швидкий темп під час зйомок зосереджена на перекладі й не завжди їй вдається прожити почуті історії. Через це за два з половиною роки війни відчула, що в ній накопичився стрес безвідносно до обстрілу готелю.
– Я ніби провалилася в таку собі емоційну яму, – говорить дівчина. – Кожного разу, коли вдається відчути якусь радість, до тебе знову приголомшливою новиною приходить ця реальність і все. Зрозуміла, що треба знаходити шляхи, де можна проживати всі свої емоції, давати собі відпочинок.
Після подій, які відбулися в «Park Hotel», продовжила працювати. Каже, що не відчуває психологічного бар’єру, утім, бувають флешбеки. Особливо під час перебування в готелі.
На її думку, росія свідомо обстрілює місця, в яких зупиняються іноземні журналісти. У такий спосіб залякує медійників, аби ті не їздили в Україну та не знімали війну.
– Як інакше це пояснити? 30 грудня був обстріляний ще один готель «Kharkiv Palace». Якоїсь іншої причини, окрім того, що в обох місцях зупинялися журналісти – я не бачу. Думаю, що росіяни знали про це, – ділиться продюсерка. – Знаю, що й справді були такі медіа, які після подібних подій із їхніми журналістами, вже не відряджали їх в Україну або ж не давали їм дозволу їхати далі Києва.
За відданість справі та внесок у зміцнення української державності Президент України Володимир Зеленський відзначив Віолетту Педорич Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.
«ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни» – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
