Вікторія Веселовська – продюсерка телеканалу TAK TВ, який в 2006 році першим у Миколаївській області почав мовлення 24/7, причому понад 80 його відсотків вели українською мовою. «На той час це був виклик», – згадує Вікторія старт телеканалу в переважно російськомовному тоді Миколаєві. Та хто міг передбачити виклики, що постануть перед місцевими телевізійниками у 2022 році?
Плетіння сіток повернуло до тями
Росіяни обстріляли Миколаїв уже зранку 24 лютого. Згодом ворог підійшов буквально за кілька кілометрів до міста. Десантників закинули фактично в центр Миколаєва. Це були найстрашніші дні війни.
– Я розуміла, що не зможу залишитися в окупації з огляду на свою професійну діяльність, на свою позицію стосовно всього, що робить Росія, – говорить Вікторія. – Тому загроза окупації для мене, мабуть, була страшнішою, ніж загроза обстрілів.
Але вона таки залишилася в Миколаєві. Побороти приголомшеність, не зануритись у паніку й хаос від невизначеності допомогло плетіння маскувальних сіток. Його Вікторія називає своїм порятунком.
– Щоб прийти до тями, треба було чимось зайнятися, але розумово працювати не виходило, – розказує телепродюсерка. – Я усвідомила, що почати варто з якоїсь механічної роботи. В Миколаєві є волонтерська група «Кікімори», які виготовляють маскувальні сітки ще з 2014 року. Подруга запропонувала: «Слухай, там дівчатам допомога потрібна». «Не впевнена, – відповіла я, – що зможу швидко плести, але давай я братиму цю тканину й різатиму такі стрічки довгі, які потім намотуються на сітку». І мушу сказати, що два дні нарізання тканини й плетіння сіток привели мене до тями.
Топчий. Жовтень 2022 року, зйомки сюжету про те, як зоопарк готують до
зими
«Навіть увійшла в нормальний режим»
З початком повномасштабної війни, як і колеги в багатьох регіональних медіа, творча команда ТАК ТВ була змушена шукати нові форми роботи. Адже рекламний ринок повністю ліг, та й значна частина персоналу покинула місто. Тож вирішили розвивати онлайн-платформи – сторінки в YouTube, на Телеграм-каналі, у Фейсбуку. Спочатку розміщали актуальну й корисну інформацію, а потім і свіжий контент. Зокрема – документальні фільми, які таки вдалося завершити під час повномасштабної війни. Один – до ювілею Національної академії педагогічних наук України, другий – про українсько-польський форум (також у співпраці з НАПН України).
– Оскільки ситуація зі зйомками в місті залишалася незрозумілою, я вирішила зосередитися на фільмі, працювала над сценарієм, – згадує Вікторія. – І навіть увійшла в нормальний режим. А вже в кінці березня – на початку квітня ми почали потроху виїжджати на зйомки, створювати телевізійний контент.
На каналі завжди існувало правило: життя журналістів понад усе, жоден матеріал не вартий життя людини. Тому в мікрорайони, що підпадали під загрозу обстрілу, телевізійників не відправляли. Більше працювали в центрі міста, який був безпечнішим. Згодом безпеку журналістів посилили, коли для знімальної групи Національна спілка журналістів України передала бронежилети. Та й після цього зайвий раз не ризикували і, враховуючи, що на каналі залишилися люди без досвіду висвітлення, скажімо, дій у зоні АТО/ООС, взялися за гуманітарну тематику. Показували, наприклад, що відбувається у зоопарку, як працює дитяча лікарня тощо.
Миколаївського зоопарку
Виграли грант, щоб журналісти не йшли з професії
З початком повномасштабної війни стало зрозумілим, що інформаційна галузь, особливо в регіонах, опиниться на грані виживання, а значна кількість журналістів залишиться без роботи. Адже рекламні бюджети зникають, власне, як і фінансування з боку держави чи органів місцевого самоврядування. Єдиний шлях – пошук грантових коштів. Саме цим шляхом пішли на ТАК ТВ у партнерстві з громадською організацією «Миколаївський прес клуб». У рамках конкурсу проєктів Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні ініціативі «Миколаївського прес клубу» надали фінансування на створення контенту журналістами Миколаєва й Миколаївської області, які залишилися без роботи через війну.
–«Миколаївський прес клуб» у партнерстві з нашим телеканалом узяв участь в конкурсі Посольства Сполучених Штатів. І ми виграли цей конкурс – отримали грант на підтримку журналістів. Адже медійники вже почали шукати роботу не за фахом. Хтось шукав роботу секретаря, хлопці готові були машини розвантажувати, щоб прогодувати родину… Наша ж позиція – журналісти повинні працювати за фахом. Тоді вони принесуть найбільшу користь державі і суспільству. Тому ця ініціатива спрямована на те, щоб зберегти журналістів у професії, – каже наша співрозмовниця.
У рамках проєкту журналісти можуть створювати контент текстовий, телевізійний, фоторепортажі – і за це отримують гонорари.
– Фактично ми створили платформу, яка допомагає журналістам заробляти собі гроші професійною діяльністю, а не шукати якісь інші види підробітку, – пояснює ідею Веселовська.
Проєкт спланували таким чином, щоб медійник, незалежно від досвіду й напрямку діяльності (телевізійник, фотокореспондент, газетяр, журналіст онлайн-медіа), міг заробити собі на життя професійною діяльністю. І все залежить від інтенсивності роботи – що більше якісних матеріалів, то більше гонорарів. А отримані суми приємно дивували авторів. Проєкт триватиме протягом року, до вересня 2023-го.
– Сподіваюся, завдяки йому журналісти Миколаєва та області дочекаються і Перемоги, і відродження медійної галузі, – вважає продюсерка TAK TВ.
будинку
Генератор «під ялиночку»
TAK TВ тісно співпрацює з НСЖУ, допомога якої після початку повномасштабної війни, за словами Вікторії, частково врятувала творчу групу. Це були і гонорари за проєкти, і підтримка: «Наш канал брав участь у проєктах НСЖУ «Ми з України», «Журналісти важливі». І ось буквально перед Новим роком, фактично під ялиночку, отримали генератор, з яким тепер блекаути не страшні».
Генератор стоїть в офісі телеканалу, який став Центром журналістської солідарності, – колеги за необхідності зможуть тут працювати.
Волонтерство й журналістика: що спільного
У березні минулого року до телепродюсерки звернулася міжнародна гуманітарна організація Cadena.
– Вони сказали, що хочуть допомагати місту Миколаєву і хочуть працювати саме зі мною, тому що мене їм рекомендували, – згадує Вікторія.
Це стало ще однією причиною, через яку вона тоді не виїхала з міста. Адже не могла залишити своїх друзів-волонтерів, які також попри небезпеку продовжили працювати. Не могла залишити той обсяг гуманітарної допомоги, який під її ім’я ішов на Миколаїв. То була дуже велика кількість медичних товарів, зокрема для тактичної медицини, – аптечки для бійців. І журналістка не впевнена, чи надсилали б гуманітарку й надалі, якби, не дай боже, Веселовська сказала б, що їде з Миколаєва. Не давало покинути місто і країну й розуміння, що допомоги можуть потребувати друзі-військові, брат, який теж служить в ЗСУ.
– Те, що роблять мої друзі-волонтери й мої друзі-військові, по-перше, не дозволяло розкиснути, тому що військовим значно гірше, ніж мені. А, по-друге, давало сили працювати далі, – зізнається Веселовська. – Насправді в Миколаєві таких людей дуже багато. Наприклад у гуманітарному штабі ДОФ, якому я допомагаю, волонтери підлаштовуються під свій графік роботи і приходять допомагати. Хтось до роботи, хтось після роботи. Волонтерство – це вже, як і журналістика, стиль життя.
гуманітарна допомога від міжнародної організації Cadena
Як Миколаїв рятували від спраги
З найбільших викликів виживання у самому місті було те, що торік у квітні російські війська знищили водогін. Той, яким вода з Дніпра надходила до кранів у помешкання миколаївців. Понад місяць все місто перебувало без централізованого водопостачання. На допомогу миколаївцям згуртувалася чи не вся Україна. Воду цистернами везли з Кропивницького, з Одеси, волонтерські організації з різних областей доставляли і роздавали жителям міста питну бутильовану воду. В Миколаєві масово почали відкривати свердловини. Для побутових потреб люди набирали воду в річці та джерелах.
– Я живу біля парку, де є озеро й джерело. З джерела вода непитна, але для побутових потреб підходила. Брали воду з цистерни, – згадує Вікторія Веселовська.
У травні в кранах миколаївців з’явилася технічна вода. Для вирішення проблеми питної води зараз у Миколаєві відкрито численні свердловини, зокрема на територіях комунальних підприємств. За окремими адресами розташовані тролейбуси і трамваї з цистернами води. Тож ситуацію з питною водою в Миколаєві більш-менш виправили.
«Ми боронимо Україну не для того, щоб ви там сумували»
Після звільнення Херсона 11 листопада минулого року до Миколаєва повернулися десятки тисяч людей. Це добре видно насамперед на дорогах, де побільшало автомобілів. А ще на центральній вулиці – Соборній (вона пішохідна) за теплої погоди прогулюються дуже багато містян. Раніше такого не було.
– Іноді дивишся і думаєш: а чи справді в нас війна, а чи справді Миколаїв поруч з окупованою територією? – дивується Вікторія Веселовська.
медіа в Миколаєві. У червоній сукні – Вікторія Веселовська
Але місто потроху повертається до життя, знову відкриваються магазини, кав’ярні. Люди намагаються жити так, як і до повномасштабної війни.
– Мої друзі-військові кажуть: ми боронимо Україну не для того, щоб ви там сумували чи комплексували – мовляв, ви живете, а ми тут воюємо. Кажуть: ми для того й воюємо, щоб у вас було життя, – підсумовує Вікторія Веселовська. – А я мрію зробити суперкласний матеріал про нашу Перемогу.
