“Наша газета для нас, як хліб, як повітря” — саме такими словами жителі прифронтових громад описують значення місцевої преси, яка часто залишається єдиним зв’язком з українським інформаційним полем. Голова НСЖУ Сергій Томіленко, нещодавно відвідав Львівщину, де у редакції радіо “Жидачів FM” розповів про несподіваний ренесанс друкованої преси в зонах бойових дій, героїчних редакторів, що доставляють газети під обстрілами, та необхідність реалізації урядом політики підтримки українських регіональних медіа (як на сході, так і на заході країни). Від боротьби з дезінформацією до проблем із поштовою доставкою — очільник найбільшого журналістського об’єднання країни розкрив головні виклики для ЗМІ під час війни. “Фахова журналістика, особливо локальна, — це потужна зброя проти російської пропаганди. Найкраще знаряддя, яке нейтралізує брехню, це — правда,” — підкреслив він в інтерв’ю.
— Моя робота голови НСЖУ не обмежується лише столичним офісом. Моя мета — бути ближче до колег у регіонах, відчувати пульс їхнього життя. На Львівщині зараз працюємо за кількома напрямами, зокрема з Львівським центром журналістської солідарності.
З початком війни ми розгорнули мережу таких центрів по всій Україні — своєрідну “гарячу лінію” для медійників, які змушені евакуюватися з прифронтових територій. Львівський центр став одним із ключових хабів підтримки.
Але важливо не лише підтримувати “великі проєкти”. У Жидачеві маю насичену програму зустрічей з місцевими журналістами. Хочу на власні очі побачити, як працюють регіональні медіа, відчути їхні потреби та виклики. Разом з колегами ми вже відвідали редакцію газети “Новий час”, а тепер я радий спілкуватися з аудиторією місцевого радіо.
— Розкажіть, будь ласка, чим і як живе сьогодні Спілка журналістів?
— Як і вся країна, ми зосереджені на захисті України та протистоянні окупантам. Наш пріоритет — підтримка українських медійників, щоб вони мали сили, ресурси та безпечні умови для виконання своєї місії.
Особливу увагу приділяємо прифронтовим медіа та журналістам, які не просто відряджені в гарячі точки, а постійно живуть і працюють там. Ми забезпечуємо їх технічною підтримкою, проводимо тренінги з безпеки, а останнім часом — особливо актуальними стали заходи з підтримки ментального здоров’я.
Допомагаючи журналістам, ми захищаємо право мільйонів українців на доступ до перевіреної, професійної інформації. Це особливо важливо зараз, коли нові технології спростили можливість поширення інформації для аматорів і тих, хто прагне маніпулювати громадською думкою. Саме тому роль професійної журналістики в часи кризи та війни неможливо переоцінити.
— Пошта стала “вбивцею” друкованої преси? Як ви оцінюєте шанси газет на виживання?
— НСЖУ підтримує всі типи медіа, але з особливою увагою ставимося до друкованої преси. На відміну від “експертів”, які поспішають оголосити газети відмираючим форматом, ми переконані — право визначати майбутнє преси мають самі читачі, а не посадовці чи експерти, які споживають лише онлайнмедіа.
На жаль, агресивна політика нинішнього керівництва Укрпошти завдає нищівного удару по всій галузі. Парадоксально, але саме неякісна доставка, а не конкуренція з онлайн-медіа, стала головною причиною стрімкого падіння тиражів. Ми категорично вимагаємо від уряду та Укрпошти поважати право українців на доступ до друкованої преси. “Космічні” тарифи та безвідповідальне ставлення до доставки неприпустимі.
Попри це, в Україні залишаються осередки справжнього опору. Тут, у Жидачеві, газета “Новий час” демонструє, як журналісти можуть бути відповідальними перед своїми читачами, шукаючи всі можливі шляхи доставки газет передплатникам. Вони заслуговують на повагу.
І хоча загальнонаціональна преса переживає стагнацію, ми спостерігаємо справжній ренесанс друкованих видань на прифронтових територіях. Це відбувається з двох причин: НСЖУ активно підтримує відродження місцевих газет, а окупанти цілеспрямовано руйнують телевежі та інтернет-інфраструктуру.
Коли я відвідував Оріхів Запорізької області, де люди живуть у підвалах без електрики з квітня 2022 року, вони розповідали, що місцева газета “Трудова слава”, яку ми допомогли відновити, стала для них єдиним вікном у світ, єдиним джерелом інформації. Ось чому ми говоримо про відродження друкованої преси в прифронтовій зоні.
— Інформаційна війна не менш небезпечна за “гарячу”. Якою має бути державна політика для зміцнення інформаційної безпеки?
— Основою інформаційної безпеки є інформаційна стійкість — розгалужена мережа каналів правдивого інформування та механізмів протидії ворожій пропаганді.
Що треба було зробити “ще вчора”? Ініціювати створення міжнародного фонду підтримки українських регіональних і місцевих медіа. Нещодавно я повернувся зі Швеції, де зустрічався з посадовцями під час конгресу тамтешньої Спілки журналістів. Уряди скандинавських країн — Норвегії, Данії, Швеції, Фінляндії — мають ресурси і готові виділяти донати на підтримку українських медіа. Але для цього потрібен чіткий урядовий запит.
Ми вдячні Швеції за допомогу з озброєнням і гуманітарними програмами, але медіапростір — теж стратегічний напрямок. Достатньо потужного голосу з високих кабінетів про важливість журналістики, і зовнішні ресурси почнуть надходити. Це не означає додаткове навантаження на український бюджет — союзники готові допомогти, їх просто не залучають до активної підтримки нашого медіасектору.
Українські медіа, особливо локальні, — це не завжди про зарплати і гроші. Коли я відвідував Сумщину, то працював із редактором газети з Великої Писарівки Олексієм Пасюгою, який щотижня особисто розвозить газети по селах під обстрілами та атаками дронів. Він робить це не заради грошей, а тому що розуміє: без газети сотні людей залишаться відрізаними від українського інформаційного поля.
Ефективна інформаційна політика має формуватися не лише “офісними експертами”, які роками не виходять зі столичних кабінетів, а й редакторами та журналістами з передової інформаційного простору. У них є дієві ідеї, які держава мала б підтримати.
І на завершення — росіяни роблять ставку на дезінформаційні кампанії через соцмережі та телеграм-канали, щоб сіяти паніку. Для них пропаганда і брехня — складові воєнного наступу. Але наша відповідь не повинна бути примітивною контрпропагандою. Найкраща зброя проти брехні — правда. Наше завдання — забезпечити доступ до достовірної інформації і підтримати тих, хто цю правду доносить.
— В епоху фейків та маніпуляцій: наскільки українці готові відрізняти правду від пропаганди?
— Українці демонструють вражаючу інформаційну стійкість. Російські пропагандистські наративи просто не працюють тут — до них немає довіри. Але сучасні виклики медіаграмотності пов’язані не стільки з очевидно ворожою пропагандою, скільки з розмиванням кордонів між професійною журналістикою та аматорським контентом.
Сьогодні кожен зі смартфоном вважає себе журналістом, тисячі анонімних телеграм-каналів позиціонують себе як медіа, і навіть посадовці часто посилаються на непідтверджені джерела. В цьому хаотичному потоці пересічному споживачу надзвичайно складно відрізнити факт від маніпуляції.
Тому НСЖУ активно допомагає справжнім професіоналам опановувати сучасні інструменти комунікації. Минули часи, коли журналіст міг просто написати якісний матеріал і не перейматися його просуванням. Сьогодні ми навчаємо медійників створювати мультимедійні майданчики, вести YouTube-канали, ефективно використовувати соціальні мережі.
Показовий приклад — чернігівська газета “Вісник Ч”, яка має найбільший тираж в Україні — 25 тисяч примірників. Вони фокусуються на історіях людей під час війни, збирають свідчення постраждалих від окупації. При нашій підтримці вони почали освоювати YouTube та інші платформи — сьогодні їхні відеосюжети збирають 300-500 тисяч переглядів. Це прекрасна ілюстрація того, як професійні журналісти можуть ефективно використовувати нові технології.
Особливо пишаюся нашим внеском у відродження прифронтової преси — це також про медіаграмотність і доступ до достовірної інформації. Спільно з міжнародними партнерами ми підтримали 32 газети Сумської, Донецької, Дніпропетровської, Херсонської, Чернігівської та Харківської областей, які припинили роботу після повномасштабного вторгнення. Завдяки нашим зусиллям ці видання знову виходять і часто є єдиним джерелом правдивої інформації для сотень тисяч українців, які живуть буквально за кілька кілометрів від ворога.
Третій рік повномасштабної війни продовжує випробовувати медіасферу України на міцність. Проте саме в цих кризових умовах народжуються найсильніші професійні практики — від героїчних редакторів, які доставляють газети під обстрілами, до творчих команд, що опановують нові формати для донесення правди. Ці люди щодня доводять: якісна журналістика залишається незамінним щитом проти маніпуляцій та дезінформації. Коли країна готується до перемоги та відбудови, саме чесні, професійні медіа стануть тим фундаментом, на якому будуватиметься інформаційно захищене українське суспільство. Бо справді — журналісти важливі!
— Дякуємо за цю розмову і за вашу невтомну роботу. У такі складні часи підтримувати медійну спільноту — справжня місія. Нехай усі ваші починання втілюються в життя, а професія журналіста залишається шанованою і захищеною!
Програма робочого візиту голови НСЖУ на Жидачівщину
У рамках робочого візиту на Жидачівщину голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко відвідав регіон у супроводі керівництва Львівської обласної організації НСЖУ: голови Ярослава Климовича, відповідального секретаря Ольги Фейло та представника Секретаріату Михайла Хвойницького.
Програма візиту включала:
- Відвідування редакції газети “Новий час”, зустріч з головним редактором Андрієм Данильцем. Під час зустрічі голова НСЖУ передав редакції ноутбук для технічного забезпечення редакції, наданий міжнародними партнерами Спілки.
- Робочі зустрічі з представниками місцевої влади: Жидачівським міським головою Володимиром Левком, першим заступником Ігорем Процаном та головою Ходорівської територіальної громади Олегом Коцовським…. На зустрічах обговорювались питання роботи локальних медіа у сучасних умовах.
- Запис інтерв’ю в студії радіо “Жидачів FM” (99,9 fm) про роль та значення місцевої журналістики.
- Вшанування пам’яті загиблих захисників України біля Стели Пам’яті.
- Відвідування могили журналіста, Героя України Тараса Матвіїва, зустріч з його батьками Валентиною і Тарасом Матвіївими, під час якої голові НСЖУ було передано двотомник “Мої думки”, виданий посмертно.
- Ознайомлення з історією регіону, відвідування музею Івана Виговського у селі Руда.
Візит був спрямований на підтримку регіональних медіа та налагодження співпраці між місцевими журналістами, НСЖУ та органами місцевого самоврядування.
