Перші дні нового 2020 року засвідчили: для місцевої преси він обіцяє бути не простим. Найперше – не залишилися в минулому році, а переступили поріг нового проблеми з доставкою газет. Микола Іванців – редактор «Волі народу» зі Львівської області, редактор «Степової зорі» з Дніпропетровщини Ірина Ситник розповіли про те, що вже перші номери їхніх газет не потрапили до читача вчасно, хоча на поштові відділення були передані заздалегідь.
Спостерігалися випадки, коли на пошті не могли знайти доставні картки передплатників, і це вносило сум’яття, затримувало доставку видань.
Голова Кіровоградської обласної організації НСЖУ Петро Мельник таку ситуацію розкрив на житейських прикладах: «Ну, от ви замовили піцу до дня народження чи сукню на весілля нареченій, заплатили наперед повну вартість замовленого плюс за доставку, а вам оплачене принесли не в домовлений час, а через тиждень. А то і взагалі не доставили. Що ви будете робити? Адаптовуватися до нових викликів, чи вимагати, щоб з вами поводилися порядно і за законом?».
Редактори з різних областей України на повний голос заявляють на незадовільну роботу пошти при постійному підвищенні тарифів на доставку. Головний редактор газети «Новини Городнянщини» з Чернігівської області Світлана Томаш каже: «Ми не втратили передплатників на 2020 рік. Тираж зберігся. Тому, вважаю, що можу висловити думку, не пов’язану з емоціями від втрати тиражу. Якість обслуговування Укрпоштою сільського населення – нижче хоча б приблизно задовільної. Як і якість доставки періодики. І на фоні цього Укрпошта постійно підвищує ціни за свої послуги. Зарплата рядових поштовиків все така ж смішна. На зустрічі з представниками преси Ігор Смілянський сам сказав, що в минулому році Укрпошта вперше спрацювала з відчутним прибутком. Де покращення від того у службі поштової доставки? Я особисто у нинішній роботі Укрпошти бачу чітке спрямування на знищення місцевої преси».
Ірина Лупещенко – головний редактор газети «Вісті Тепличчини» з Вінничини продовжує: « Ми теж втрималися! Одні з небагатьох в області. Але Укрпошта з такою кадровою політикою взагалі може залишитися без своїх працівників в селах. У нас було скоєно розбійний напад на листоношу, жінці ледь врятували життя. Нині листоноші носять сотні тисяч гривень пенсій за копійки своєї зарплати, відверто зауважують: «Нам головне роздати гроші, а ваші газети почекають…». Таке враження, що, закликаючи Смілянського до реагування на свої проблеми, ми маємо справу не з керівником європейського вишколу, а з руйнатором свого ж підприємства. Не пошта, а суцільна стіна плачу».
Це підтверджується і словами головного редактора херсонської газети «Новий день» Анатолія Жупини. Він каже: «Тираж «Нового дня» ми утримали на рівні минулих років, але далося це дуже важко. Випуск другої нашої газети – «Ключі», що виходила в Новій Каховці, довелося на 2020 рік призупинити. Причина наших проблем така ж, як і по всій Україні – Укрпошта: скорочення поштових відділень і листонош тягне за собою неякісну і невчасну доставку газет. Фінансово газета «Новий день» підтримується за рахунок прямих угод з ОТГ, фермерськими господарствами, підприємствами.
На тлі таких повідомлень привертає увагу і лист редактора житомирської газети «ЕХО» Володимира Яцкевича, який наголошує: підвищення тарифів на послуги Укрпошти, скорочення поштових відділень і листонош призводить до несвоєчасної доставки газет передплатникам, спричинило суттєве падіння тиражів.
І тут додається і проблема, на якій неодноразово акцентував увагу секретар НСЖУ, головний редактор «Високого замку» Степан Курпіль. Це – руйнація роздрібної реалізації газет. Ось про що розповів житель Вінниці Олександр Бахтін, відгукнувшись на повідомлення редактора «ЕХО»: «Згадали Житомир. Коли був там , шукав місцеву пресу. Трохи придбав на залізничному вокзалі, трохи в одному поштовому відділенні і в редакції обласної газети. Пройшов від вокзалу до центру, походив ще по центру і не знайшов жодного газетного кіоску. В райцентрах взагалі одна точка продажу преси є в ліпшому разі. Тому проблема листонош і Укрпошти не єдина».
Водночас, за даними Київської спілки журналістів, спостерігається падіння тиражів і в столичній області. Як було сказано, є газети, де тиражі знизилися до кількох сотень примірників. Відповідальний секретар Київської спілки Алла Малієнко при цьому зазначає, що, звичайно, Укрпошта наклала свій відбиток неякісною доставкою газет і високими тарифами. Але там, де редакції не розгубилися в процесі реформування, а працювали з потенційними передплатниками, робили цікаві газети з потрібною читачеві інформацією, там тиражі утримуються на непоганому рівні. Як приклад, були названі фастівська газета «Перемога», іванківська «Трибуна праці», ще низка газет Київщини.
Свій шлях до читача має колектив газети «Приорільська правда» з Дніпропетровської області. Тут також занепокоєні численними повідомленнями з сіл про невчасну доставку газет, значним скороченням у грудні минулого року штатів листонош. Але водночас редакція зазначає, що Дніпропетровська дирекція Укрпошти все ж обіцяє доставляти газету в 2020 році вчасно і закликає земляків передплачувати «Приорільську правду».
А ще колектив редакції, дбаючи про економіку свого підприємства, запрошує у відкритому листі до співробітництва органи місцевого самоврядування, підприємства, організації до співробітництва у висвітленні їхньої діяльності.
І це спрацювало! Редакція сповістила про те, що «газета зараз має чи не найбільший серед районних газет Дніпропетровщини тираж – листоноші приносять її у 3000 – 3 500 осель».
Надійшло від «Приорільської правди» ще одне повідомлення: за прикладом колег з інших редакцій газета виходить і в інтернет. Зокрема, повідомляється: «Фейсбук, найпопулярніший ресурс, єднатиме тепер нас із своїм читачем. Ми розуміємо, що сьогодні люди, які на «ти» з інтернетом (а їх вже, треба визнати, переважна більшість, і це не тільки молоде покоління), у більшості випадків шукають інформацію саме там. Всіх запрошуємо підписатися на нашу сторінку у Фейсбуці!».
Цікавим досвідом поділився і Павло Смовж – редактор «Трибуни праці» з Іванкова, що на Київщині: передплату на їхню газету разом з листоношами проводив керівник Київської міської дирекції Укрпошти Валентин Олещенко, і це дало свій результат.
«Трибуна праці» вже давно вирізняється потужним контентом, умінням відстоювати у складних ситуаціях інтереси громади. Однією з перших серед місцевих українських газет редакція створила свій сайт, що вже не один рік має користувачів далеко за межами України. Тепер про своє видання постійно інформують у Фейсбуці. І тираж на 2020 рік газета зберегла. Як це стало можливим, Павло Смовж розповідає: «З керівником Київської дирекції Укрпошти Валентином Олещенком ми оголосили конкурс серед листонош, визначивши солідні премії та заохоченнями тим, хто передплатить найбільше примірників «Трибуни праці». У грудні Валентин Олещенко побував у Іванкові і разом з листоношами ходив на їхні дільниці – розносив пошту і сам проводив передплату нашої газети. Така акція спрацювала: за рахунок набраних в Іванкові передплатників вдалося утримати загальний тираж. А от по селах району картина сумна: кількість передплатників зменшилася, з перших днів року виникли проблеми з доставкою газети.
Справа в тому, що Центр поштового зв’язку перенесли з Іванкова в сусідній Бородянський район, і відтоді маємо неприємності з доставкою газет. Ми виходимо в п’ятницю, а доставляють газету в суботу тільки по Іванкову, по селах читач отримує примірник тільки у вівторок. До окремих сіл газету привозять аж у четвер, а листоноша розносить у п’ятницю, тобто через тиждень після виходу в світ. Звісно, що отримувати застарілу інформацію людей не влаштовує, а значить – падає тираж.
До всього, днями телефонували з сіл і повідомляли, що не вистачає примірників, потім прийшли передплатники з абонементами вже з самого Іванкова і поскаржилися, що на пошті не знайшли доставних карток на їхню передплату «Трибуни праці». Директор Центру поштового зв’язку на дзвінки не відповідає. Не реагують поки що і в Київській дирекції Укрпошти.
Є сподівання на вирішення цих питань при зустрічі з Валентином Олещенком, коли підбиватимемо підсумки конкурсу листонош».
Крім передплати, газету «Трибуна праці» розповсюджують і в роздріб, і це близько 30 відсотків тиражу. Організовано в редакції і електронну передплату, котра, як, втім, і друковане видання, прибутку поки що не приносить.
– Зараз працюємо так, що продаємо газету по ціні майже удвічі нижчій за собівартість, – несподівано каже Павло Смовж. – Так, собівартість одного примірника становить близько 15 гривень, а продаємо його за 7 гривень. Ідемо на таке свідомо, щоб дати людям можливість отримувати інформацію з життя району. Покриваємо розрив у вартості виключно за рахунок реклами і надання платних послуг.
