На моє глибоке переконання доля друкованих ЗМІ прямо залежить від того, чи вирішимо проблему доставки газет передплатникам. Те, що маємо сьогодні, гарантує повне зникнення передплати, а оскільки ринку роздрібу газет майже не існує, потреба видавати газети відпаде сама по собі. Враховуючи, що кожного року передплата падає на 10-15 %,
загибель друкованої періодики станеться протягом найближчого десятиріччя. Тоді в інформаційному просторі залишаться лише партійні бойові листки. Чи є хтось в Україні зацікавлений у такому розвитку ситуації? Питання риторичне, – з матеріалів до виступу Йосипа Бурчо на Всеукраїнській нараді редакторів з питань захисту друкованих ЗМІ.
Щоб рятувати ситуацію, друковані ЗМІ і Укрпошта мають укласти принципово новий договір. Точніше, два договори.
Перший має передбачати, що Укрпошта на замовлення редакцій проводить передплату друкованих видань, одержує за цю послугу плату від редакцій, але всі одержані кошти переказує редакціям.
Другий договір – про доставку передплачених примірників за чітким новим графіком, на який погодяться, в першу чергу, передплатники, і до якого готові будуть підлаштуватися редакції. За цю послугу Укрпошта буде одержувати від редакцій плату щомісяця на підставі актів виконаних робіт.
Інакше кажучи, треба нарешті визнати, що в інформаційній сфері (говоримо лише про газети) є два учасники: редакція і читач. Укрпошта є найнятий посередник для виконання послуг приймання передплати і доставки видань (як друкарня для тиражування, автопідприємство – для перевезення тощо). Тому не повинні у договорах фігурувати два поняття: видавнича вартість і передплатна вартість. Вартість одна і її визначає редакція.
Першу послугу – приймання передплати – може виконувати як пошта, так й інша структура, в тому числі й сама редакція. А вже список передплатників та їх адреси передавати пошті.
Другу послугу – доставку газет – виконати сьогодні може лише державна Укрпошта, на яку, крім іншого, покладені певні соціальні функції. Тому саме на цій послузі й зосередимо увагу.
У новому договорі Укрпошта, виходячи з потреб суспільства і своєї особливої соціальної ролі, а ще зважаючи на свої реальні можливості, повинна, наприклад, заявити: київські (загальноукраїнські) газети будемо доставляти в обласних центрах у день їх виходу, у райцентрах – наступного дня, у селах – через тиждень. Відповідно визначити графіки доставки обласних і районних газет, які переважно друкуються в обласних центрах. Якщо суспільство і власник Укрпошти – Кабінет Міністрів – не одержать пропозицій, що їх задовольнять, треба повністю змінювати керівництво Укрпошти і формувати його з тих менеджерів, які візьмуться виконати поставлені завдання.
Що у підсумку будемо мати?
Редакції будуть знати, коли їхні газети пошта доставить передплатникам і відповідно розробляти свої графіки виходу, можливо різні для різних категорій. Наприклад, випуск, призначений для обласного і районних центрів, виходитиме 2-3 рази на тиждень, а для сіл області – 1 раз на один-два тижні. Відповідно редакція формуватиме тематику номерів, щоб не пропонувати новини двотижневої давнини.
Читачі, зі свого боку, передплачуватимуть газету з розумінням того, коли вона виходить, і не матимуть претензій ні до редакції, ні до пошти.
Сьогодні ми справедливо всі претензії з приводу доставки газет пред’являємо пошті. На зібранні редакторів газет Одещини з керівництвом Одеської дирекції Укрпошти в облдержадміністрації, яке ініціювала Одеська регіональна організація НСЖУ, я прямо запитав поштових керівників: що можуть або повинні зробити редакції, щоб допомогти Укрпошті своєчасно, відповідно до договору, доставляти газети передплатникам?
Їх прохання полягало лише в одному: не критикувати процес реорганізації поштової системи, тобто впровадження пересувних відділень у селах, де мешкає менше 2 тисяч людей. Та будь ласка, тільки що вийде з тієї реорганізації, яку люди не сприймають? Адже доставка газет там стоїть далеко не на першому місці.
Отже, сьогодні пошта не має претензій до редакцій і нічого не просить від нас для забезпечення доставки газет передплатникам за графіком. Але є претензії у передплатників до пошти, а та завжди переводить стрілки на редакції. Знаєте, як у відділеннях зв’язку пояснюють передплатникам відсутність чергового номера: «Газета не вийшла». Тобто, провокують передплатника пред’являти претензії редакції. Часом спрацьовує: люди телефонують у редакцію, обурюються, мовляв, ми заплатили гроші, а газета не виходить. Розмова, як правило, закінчується погрозою більше не оформляти передплату, і дуже можливо, що людина так і зробить наступного разу. А ще деякі йдуть на поштове відділення, де оформили передплату, вимагають повернути їм кошти за неодержані примірники. І їм повертають. А потім бухгалтерія Укрпошти вираховує ці кошти з оплати за наступну передплату. Пояснення просте: читач відмовився від передплати, ваше видання… його не влаштовує.
Що нам сьогодні робити?
Пропоную економічно карати пошту. За діючого нині стандартного для редакцій всіх областей договору з Укрпоштою зробити це не просто, але шанси є.
Прошу редакторів звернутися до розділу 5 Договору про розповсюдження газет за передплатою (5. Відповідальність сторін). З чотирьох підпунктів найгрізніше звучить 5.2.1.: «За несвоєчасну доставку тиражів Видань (розповсюджувач) сплачує штраф у розмірі 2 % вартості несвоєчасно доставленого тиражу». Але, на мою думку, ми не зможемо цим підпунктом скористатися, бо він не конкретний: яка доставка мається на увазі, 2 % від якої вартості?
А ось підпункт 5.2.2, вважаю, значно перспективніший для пред’явлення фінансових претензій. Звучить він так: «За порушення строків, обумовлених п. 3.5.3. та п. 3.5.5, (розповсюджувач) сплачує штраф у розмірі 20 грн за кожний випадок».
Звертаємося до п. 3.5.3. Він говорить, що розповсюджувач зобов’язується: «Здійснювати розповсюдження Видань згідно з умовами цього Договору, додатків до нього відповідно до вимог нормативно-правових документів та чинного законодавства України…».
Шукаємо нормативно-правові документи (вони перелічені в п. 3.1 розділу 3. Права та обов’язки сторін) і знаходимо посилання на наказ УДППЗ Укрпошта від 16.02.2015 р. № 100 «Про затвердження Порядку розповсюдження періодичних видань за передплатою».
Відкриваємо наказ № 100 і читаємо затверджений ним Порядок:
«1.10. Періодичні друковані видання доставляються передплатникам у день їх надходження, якщо для доставного підрозділу розповсюджувача цей день є робочим та вони надійшли до сортувального підрозділу розповсюджувача: у м. Києві – до 8-ї години; в обласних центрах, містах обласного підпорядкування – до 10-ї години; у районних центрах, а також до доставних об’єктів поштового зв’язку в інших населених пунктах – до 14-ї години».
Як не читай цей пункт, висновок лише один: якщо редакція доставила газету на сортувальний підрозділ Укрпошти (для Одеси – це Центр оброблення пошти на вул. Середньофонтанській, 26) у робочий для неї (сортувальної дільниці) день, газета має бути доставлена не пізніше названих самими поштовиками термінів. Якщо ні – штраф 20 грн за кожен випадок, розуміти який можна тільки однозначно: один передплатник – один випадок. Отже, якщо газета має всього 1 тисячу передплатників – одержує 20 тисяч грн компенсації від Укрпошти за несвоєчасно доставлений номер. За наступний – ще 20 тисяч.
Розумію, що можуть виникнути труднощі з доведенням того, коли передплатник одержав газету, але люди будуть на нашому боці. А з приводу райцентрів ще простіше: ми завжди зможемо встановити, коли газету доставили в місцеве відділення.
Кілька слів про нашу газету «Прес-кур’єр». Ми розпочали процедуру пред’явлення фінансових претензій до Одеської дирекції Укрпошти за порушення п. 3.5.3 Договору про розповсюдження газети за передплатою. І для початку використаємо ситуацію, яка у нас склалась з доставкою 43-х примірників газети для ветеранів журналістики, передплату на які було оформлено в редакції відповідно до п. 1.2.1.2 Договору. Так от, у січні 2021 року жоден із 43 передплатників не одержав жодного номера. З лютого частина передплатників почала одержувати газету, декому навіть принесли 3-й і 4-й номери за січень. Але жодного номера не доставлено вчасно, а шість чоловік до цього часу не одержують передплачену їм газети. Якщо підрахувати, то навіть за цими випадками набігає штраф у солідній сумі, за яку варто судитися.
Про результати нашого протистояння з Одеською дирекцією Укрпошти обіцяю розповісти згодом на сайті НСЖУ.
І ще одна проблема. Минулого року пошта зірвала передплату на газету «Прес-кур’єр» на друге півріччя. Нам поставили у вину те, що редакція не оплатила включення до передплатного каталогу на друге півріччя. Так, ми це зробили свідомо і цього року теж не збираємося платити по 564 грн за кожен індекс. Бо вигадане з 2017 року формування окремих каталогів на кожне півріччя вважаємо прагненням Укрпошти регулярно «здирати» з редакцій зайві кошти. Про це я розповідав на пленумі НСЖУ у жовтні минулого року.
Сьогодні хочу звернутися до всіх редакторів України: скажіть, вам потрібен окремий каталог на кожне півріччя? Ви збираєтеся щось змінювати в умовах передплати, про які заявили читачам восени минулого року? А може вам зайві оті 564 грн, які пошта хоче одержати від вас за кожен передплатний індекс (деякі газети мають їх по 2-5)? То чому дозволяємо Укрпошті відверто знущатися над собою?
Два каталоги на рік – це комерційний проект для додаткового одержання поштою лише від редакцій Одеської області понад 65 тисяч грн. Всі редактори газет, до яких я звертався з цього приводу, підтвердили, що умов передплати не будуть змінювати. Але підлість Укрпошти полягає в тому, що вона не лише не вносить газету до каталогу (хай не вносить, старий передплатник каталогом не користується), а вилучає редакцію з електронної бухгалтерської бази і оформити передплату з серпня місяця стає неможливим.
Я говорив і підтверджую сьогодні: заборона передплати газет, не внесених до каталогу, це – провокація Укрпошти проти тих видань, які не мовчать з приводу її надмірних апетитів. Адже навіть у Договорі про передплату чітко сказано: каталог – це лише перелік періодичних видань, складений з метою полегшення пошуку видань для оформлення передплати. Тобто, каталог потрібен працівникам відділень зв’язку. І не більше! Відсутність газети у каталозі може ускладнити читачам процес передплати видання, але не може стати приводом для заборони його передплати, якщо редакція має з поштою відповідний договір.
Тому прошу записати в рішенні наради редакторыв наступну тезу:
«Редактори газет вимагають від Укрпошти припинити практику формування передплатних Каталогів по областях двічі на рік і вже у 2021 році керуватися весь рік передплатним Каталогом, сформованим на 1-е півріччя 2021 року. Видання додаткових каталогів протягом року можливе лише з ініціативи редакції».
Йосип Бурчо, головний редактор газети «Прес-кур’єр» (м. Одеса), заступник голови ревізійної комісії НСЖУ.
