Лауреатами премії імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики 2026 року стали автори книги «Українське радіо. Історія буремного століття» – Вадим Міський, Тамара Гусейнова та Дмитро Хоркін. Таке рішення ухвалив комітет з присудження премії імені В. Чорновола, інформують у Держкомтелерадіо.
Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко, який є головою комітету з присудження премії, нагадав, що премія започаткована 2004 року, присуджується щороку за твори, що сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національній свідомості та самобутності. За традицією премію вручатимуть напередодні дня народження В’ячеслава Чорновола, який відзначається 24 грудня, в аудиторії його імені Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.
Цього року до Держкомтелерадіо на здобуття премії надійшло 10 робіт, дві з яких, за рішенням комітету, не розглядалися, оскільки терміни їхнього оприлюднення не відповідали Положенню про премію. За Положенням, роботи, які висуваються на премію, мають бути оприлюднені у завершеному вигляді протягом останніх трьох років, але не пізніше ніж за пів року до їхнього висунення.
Після ґрунтовного обговорення робіт члени комітету переважною більшістю голосів ухвалили рішення про присудження премії імені В. Чорновола 2026 року творчому колективу видання «Українське радіо. Історія буремного століття»у складі: Вадима Міського— співавтора книги, медіаменеджера та громадського діяча; Тамари Гусейнової— співавторки книги, журналістки, продюсерки, ведучої, експертки зі стратегічних комунікацій; Дмитра Хоркіна— ідейного натхненника видання та члена творчого колективу, диктора та радіожурналіста, медіаменеджера.
Книга «Українське радіо. Історія буремного століття», видана видавництвом «Лабораторія» у 2025 році за підтримки ГО «Детектор медіа», є науково-популярним і публіцистичним дослідженням столітньої історії першого українського мовника — від початку регулярних трансляцій у 1924 році до його незамінної ролі як джерела інформації під час сучасної російсько-української війни.
Члени комітету з присудження премії наголошували, що у книзі історія радіо розглядається в широкому суспільному контексті — як частина боротьби України за культурну самобутність, власний інформаційний простір і демократичний розвиток. Видання розповідає про людей, які всупереч цензурі, репресіям, війнам і політичному тиску творили в українському ефірі простір свободи.
Окрему главу книги присвячено ролі В’ячеслава Чорновола у запровадженні прямих радіотрансляцій засідань Верховної Ради України. На основі парламентських стенограм та спогадів учасників подій автори відтворили гостру дискусію навколо відкритості роботи новообраного парламенту в травні 1990 року. В’ячеслав Чорновіл наполягав саме на прямій трансляції засідань, щоб громадяни могли без купюр чути перебіг парламентських дебатів і позиції народних депутатів. У перші два десятиліття незалежності ці трансляції відіграли важливу роль у забезпеченні відкритості влади та підтримці політичного плюралізму молодої української демократії
Значну увагу у виданні приділено також культурній і музичній журналістиці та ролі радіо у формуванні модерної української культури, розкрито внесок оркестрів, хорів та інших художніх колективів Українського радіо у збереження української музичної спадщини й опір радянському ідеологічному диктату.
Дискусія з цього приводу: