27 грудня на 50-му році життя помер відомий журналіст, письменник і краєзнавець із Городища Володимир Чос.
Володимир Чос народився 28 червня 1971 року. Працював власкором черкаських газет «Нова Доба», «Прес-Центр», випусковим редактором районної газети «Вісник Городищини». Попри важку недугу, Володимир Григорович написав тисячі публікацій, два десятки краєзнавчих, історичних, художніх книг. Був активним членом Національних спілок журналістів, краєзнавців України. Почесний громадянин міста Городище, Почесний краєзнавець України, нагороджений Почесним знаком Національної спілки журналістів України, президентськими відзнаками й козацькими та церковними орденами. Лауреат премій імені С. С. Гулака-Артемовського, імені Павла Чубинського, імені Михайла Максимовича, обласної журналістської премії «Прометей».
Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям, колегам, усім, хто знав і любив Володимира. Вічна пам’ять про мужнього талановитого колегу назавжди збережеться у наших серцях.
Редакція газети «Черкаський край», Черкаська обласна організація НСЖУ, Сергій ТОМІЛЕНКО, голова НСЖУ.
Творчість була основою його непростого життя
Болем для душі стала звістка про смерть Володимира Чоса. Бо це був не просто журналіст, а людина, для якої журналістика, творчість були основою його життя. Життя не те що непростого, а часом аж надто важкого. Тяжка недуга з дитинства прикувала Володю до ліжка, і лише в ті нечасті години, коли в батька була вільна хвилина і була змога, він виносив сина з кімнати на подвір’я, а вже пізніше — саджав у автомашину і десь віз. Але це було так нечасто, бо над батьками тяжіла проблема заробити копійку і на проживання всієї сім’ї, і на ліки для сина. Володя стійко переносив неабиякі складнощі свого життя. З юних літ він поринув у журналістику і, маючи хист до письменства, дописував до газет. До своєї городищенської районки, до обласних, до республіканських видань. Його, прикутого до постелі, відзначала надзвичайна оперативність, вміння знайти новину і швиденько її запропонувати газетам. Не дивно, що коли восени 1998 року почало організовуватись нове обласне видання — газета «Нова Доба», Володя Чос із перших номерів став активним її дописувачем. Головний редактор «Нової Доби» Сергій Томіленко при нагоді, будучи в Городищі, знайшов Володю, познайомився з ним і був вражений тим, що такі новини оперативно повідомляє газеті прикутий до постелі молодий чоловік. Після того у нас, «новодобівців», стало правилом — будучи в Городищі, обов’язково навідати Чоса.
В один із таких приїздів у 2002 році ми з фотокором Василем Давиденком завезли Володі кілька примірників альманаху «Невідома Черкащина», основою якого послужили історичні сторінки Нової Доби». Володя був вельми здивований і — радий, він щиро нас вітав із виданням альманаху. А ми, в свою чергу, запропонували йому ретельніше взятися за тему минувшини рідного краю. Чос і до того зрідка пропонував нашій газеті свої історичні розповідки, а після нашої зустрічі всерйоз зайнявся краєзнавством, з головою поринув у дослідження минувшини свого рідного Городища і не тільки його. Ми часто спілкувалисья телефоном і при кожній розмові на запитання «як справи?» він ніколи не говорив про своє здоров’я, а розповідав про чергову «ниточку», яку надибав в історичних реаліях свого міста, навколишніх сіл, про цікавих особистостей, якими багатий наш край.
Він був цікавим співрозмовником, справжнім майстром слова, допитливим краєзнавцем і видатним журналістом. Таким він і залишиться в моїй пам’яті назавжди, як і в пам’яті численних друзів і творчих товаришів.
Василь Марченко,
колишній заступник головного редактора «Нової Доби», член НСЖУ