Ми вже не раз чули думки колег на різних заходах, присвячених боротьбі з версіями законопроєкту «Про медіа». Під час усіх цих дискусій ми завжди сповідуємо одну й ту саму точку зору: треба залишати сферу медіа не те, щоб нерегульованою, але треба підходити до медіа із усією повагою.
Перш за все, треба створити добрі умови для журналістів – умови для праці, для захисту, для безпеки, для розвитку, а вже потім висувати якісь вимоги. Звичайно, ми не можемо казати, що не існує фейків, джинси чи ще якихось проблем і дуже добре усвідомлюємо, що це частина реалій.
Але чомусь авторам законопроєкту (і ми розуміємо чому) вигідно висмикнути лише, наприклад, п’ять відсотків явищ з роботи журналістів і навколо цих п’яти відсотків написати закон, створити цим законом такий собі паркан навколо себе. Журналісти, за задумом законопроєкту, мають бути за тим парканом, на якому до всього стоятиме кулемет, якого можновладці можуть на свій розсуд увімкнути в будь-який момент.
Я ніколи не приховував своєї точки зору, і в спілкуванні з колегами, з головою НСЖУ Сергієм Томіленком я завжди казав, що ми не можемо увесь час тільки опиратися. Нам треба запропонувати якусь свою альтернативу.
От і зараз, коли ми відбиваємо чергову хвилю наступу з боку влади, я пропонував би шановному журналістському товариству обговорити, які вимоги ми можемо висунути, як ми можемо піти у наступ, щоб влада була реципієнтом і щоб вона виконувала вимоги журналістів.
Разом ми – сила! По-перше, нас дуже багато. По-друге, ми різні, і ми представляємо всю Україну. І не дослухатися до такої великої спільноти, як Національна спілка журналістів України, влада просто не має права.
Я вбачаю головну мету на 2021 рік – це такий своєрідний наступ: коректно, в режимі бесіди, в режимі спілкування з представниками влади. Вважаю, що журналістам треба відстоювати інтереси і вимагати від влади підтримки.
Я дізнався про цікавий факт – проектом бюджету на 2021 рік Міністерству культури та інформаційної політики виділено дванадцять з половиною мільярдів гривень на фінансування. Достеменно ще не цікавився, що це за гроші, куди вони підуть. Але картина виходить дуже цікава. Часто доводиться чути, що ЗМІ в регіонах відчувають великі проблеми, скорочують штати, відправляють людей відпустки. В той же час ми маємо Суспільне та деяке обмежене коло людей, які, можливо, навіть не є журналістами, але які розподіляють величезні кошти, взяті з державного бюджету.
На цьому треба зосередити увагу і перейти в наступ, використовуючи цей і всі інші доступні аргументи.
З виступу на засіданні Правління Національної спілки журналістів України в грудні 2020 року, на якому відомого журналіста, блогера Сергія Лямця було обрано до складу Секретаріату НСЖУ