Постійний і поглиблений моніторинг мережевих сіток став для кримських окупантів безвідмовним джерелом переслідувань кримчан, які в своїх акаунтах повідомляють правду про російську війну в Україні, або висловлюють свої думки про навколишні події. Наприклад, раніше і в Росії і в Україні лише підтримувалась боротьба за мир, і слово мир було найповажнішим і найшанованішим. Однак не так тепер. Виступи «за мир» в соціальних мережах зараз трактуються судовою владою Росії як виступи проти політики Кремля, за мир – значить проти війни в Україні. Тепер прагнення миру розцінюється як «екстремізм», «тероризм», «зрада батьківщини» тощо.
Так, нещодавно севастопольця засудили за коментарі у соцмережах на п’ять з половиною років – повідомляє «Кримський процес». Південний окружний військовий суд завершив розгляд кримінальної справи стосовно жителя Севастополя Сергія Тубольця, якого було звинувачено за статтею «про публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, виправдання тероризму чи пропаганду тероризму». Як випливає із повідомлення прес-служби суду у вересні 2024 року, а також у лютому та травні 2025 року підсудний розмістив у загальнодоступних групах у соцмережі повідомлень, які містили заклики до миру.
Крім того, пресслужба суду не розкрила деталей змісту текстових повідомлень з «лінгвістичними та психологічними ознаками виправдання терористичних дій», що виключає можливість переконатися в тому, наскільки три епізоди в його звинуваченні справді стосувалися «визнання ідеології та практики тероризму правильними, які потребують підтримання». Також неможливо достовірно встановити, чи були ці висловлювання пов’язані з аналізом причин чи історичними подіями.
Особливу увагу привертає той факт, що кримінальна справа стосовно мешканця окупованого Севастополя розглядалася не в суді на окупованій території, як того вимагає Міжнародне гуманітарне право, а в Південному окружному військовому суді, який знаходиться в російському Ростові-на-Дону. Участь у процесі російського судді Арслана Жагінова ставить під сумнів незалежність і неупередженість суду, оскільки справа стосується публічного висловлювання думки про збройний конфлікт, в якому однією із сторін виступає країна, громадянином якої є суддя, а другою країна, громадянином якої є підсудний.
Також справа є яскравим доказом тези, що російська судова система ігнорує факт міжнародного збройного конфлікту. Законне та природне право України на самооборону від військової агресії російської армії судом інтерпретується як терористична діяльність щодо російської держави. Таке трактування суперечить міжнародним уявленням про тероризм, закріпленим у Шанхайській конвенції.
Практика ігнорування міжнародного збройного конфлікту детально описано у спільному дослідженні «Відмова у праві на справедливий суд як міжнародний злочин під час війни Росії проти України: контекст, практика, право та перспективи”, де аргументовано доведено, що такі переслідування націлені на виправдання військової агресії проти України. Також у дослідженні «Особливості переслідування2 було встановлено, що за 10 місяців минулого року Південний окружний військовий суд розглянув щонайменше 14 справ про виправдання тероризму стосовно мешканців Криму.
Південний окружний військовий суд Росії оголосив також вирок у кримінальній справі стосовно жителя Севастополя Максима Штукара, якого обвинувачують у публічних закликах до екстремістської діяльності та виправдання тероризму за коментар під публікацією в соціальних мережах.
Судовий процес пройшов у особливому порядку, без розгляду доказів сторін. Також привертає увагу однотипне подання інформації про вирок у російських медіа-ресурсах. Скрізь представлений однаковий опис суті висловлювань, без цитування фраз, які могли б бути розцінені як виправдання тероризму, і навіть без публікації думки захисту чи самого підсудного.
Крім того, слід наголосити, що рішення щодо Максима Штукара виносилося російським суддею Олегом Череповим. Це порушує вимоги міжнародного гуманітарного права, яке передбачає організацію судочинства щодо мешканців окупованих територій лише на окупованій території. Крім того, ставлення судді, який представляє бік збройного конфлікту у справі, де підсудний схвалює дії представників іншої сторони збройного конфлікту, може бути упередженим.
Інформаційна служба НСЖУ
