Своєрідним символом визнання тих, хто щодня ризикує життям, щоб донести правду про події на фронті російсько-української війни стала відзнака «Пресофіцери важливі», яку запровадила Національна спілка журналістів України
Відзнака НСЖУ «Пресофіцери важливі» свідчить про величезний внесок співробітників пресслужб Сил оборони України у висвітлення життя військових підрозділів та допомогу цивільним журналістам у їхній небезпечній роботі на передовій.
– Ідея запровадити власну спілчанську нагороду не була випадковою. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну роль військової журналістики зросла як ніколи раніше, – каже голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Військові журналісти опинилися на передовій не просто інформаційного, а й воєнного фронту. Ми бачили, як наші колеги-військові журналісти щодня ризикують життям, щоб донести правду про війну. Вони працюють в умовах, які важко навіть уявити цивільній людині. Ми зрозуміли, що маємо зробити щось, щоб відзначити їхню мужність та професіоналізм.
Перша церемонія нагородження відбулася 5 червня 2024 року, напередодні Дня журналіста України. Вибір дати був невипадковим – НСЖУ хотіла підкреслити, що військові журналісти є невід’ємною частиною журналістської спільноти країни.
Серед нагороджених відзнакою «Пресофіцери важливі» – представники різних підрозділів та структур Збройних Сил України. Кожен з них має свою унікальну історію та внесок у розвиток військової журналістики в Україні.
– Сергій Скібчик, офіцер служби зв’язків з громадськістю 65-ї окремої механізованої бригади, доброволець, до повномасштабної російсько-української війни – головний редактор газети «Володимирецький вісник», здобув репутацію надзвичайного професійного пресофіцера, зокрема в роботі з цивільними журналістами;
– Роман Чоп, фрілансер-фотожурналіст «Associated Press», тоді – керівник пресгрупи на Бахмутському напрямку, активний учасник заходів НСЖУ, автор персональних фотовиставок;
– Ілля Євлаш, речник Повітряних сил ЗСУ, у перші дні повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року долучився до створення збірного образу народного месника, аса «Привид Києва», брав активну участь у створенні документальних фільмів «Битва за Київ» та «Битва за Харків», співорганізатор проєкту «Бахмутська балада. Фото з війни»;
– Сергій Череватий, нині генеральний директор національного інформагентства «Укрінформ», раніше працював заступником командувача ОСУВ «Хортиця» зі стратегічних комунікацій, речником Східного угруповання ЗСУ, автор численних телепередач, документальних фільмів та інформаційних компаній, зокрема під час повномасштабної російсько-української війни;
– Євген Алхімов, пресофіцер 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, військовий журналіст, автор численних змістовних репортажів та інтерв’ю для цивільних медіа з лінії фронту, деякі з яких (зокрема, про застосування роботів-собак) стали широко відомими;
– Володимир Фітьо, тоді – речник командування Сухопутних військ ЗСУ, відомий відкритістю для цивільних журналістів, автор щирих коментарів щодо подій на фронті. Нині він проходить службу в Міністерстві оборони України;
– Андрій Полухін, тоді – керівник пресслужби 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила (нині перейшов до Сил безпілотних систем), став відомим завдяки своїм репортажам з найгарячіших точок фронту. Його фотографії не лише документують війну, але й показують людське обличчя конфлікту;
– Катерина Петренко, тоді – фотокореспондентка пресслужби 148-ї окремої артилерійської десантно-штурмової бригади ДШВ (нині – пілот БПЛА), відома своїми емоційними та водночас професійними знімками з передової. Її роботи не раз публікувалися в міжнародних виданнях, розповідаючи світу про мужність українських військових;
– Надія Замрига, начальниця служби зв’язків з громадськістю 14-ї окремої бригади імені князя Романа Великого, стала символом жіночої сили в українській армії. Її робота з координації інформаційної політики бригади допомогла багатьом журналістам отримати доступ до важливої інформації з фронту.
– Рубен Саруханян, старший офіцер відділення комунікацій 5-ої окремої штурмової Київської бригади, молодший лейтенант. За понад два роки служби супроводив майже 300 журналістських груп у зоні бойових дій, забезпечуючи баланс між доступом до інформації та безпекою військових і журналістів. Його професіоналізм відзначають відомі воєнні кореспонденти, а командування бригади характеризує його роботу як таку, що значно посилила комунікаційну діяльність підрозділу та сприяла формуванню достовірного інформаційного образу бригади.
– Іван Петричак, досвідчений тележурналіст, очолює пресслужбу 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Під його керівництвом пресслужба створює відеолітопис війни, зокрема випустила документальний фільм «Вогнетривкі. Рік оборони Часового Яру». Разом із колегами працює безпосередньо на передових позиціях – в умовах, куди цивільні журналісти не мають доступу через надто високі ризики.
– Ірина Рибакова (нагороду ще не вручено), пресофіцерка 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», відома документуванням героїчної оборони Бахмуту у 2023 році, коли працювала безпосередньо в місті під постійними обстрілами, фіксуючи роботу медиків, евакуацію поранених та бойові зіткнення. Її репортажі з Бахмуту набули широкого розголосу. Завдяки оперативним відеоматеріалам Ірини та її колег YouTube-канал 93-ї бригади зріс майже до ста тисяч підписників, значно посиливши інформаційну присутність підрозділу в мережі.
Деякі з нагороджених – Володимир Фітьо, Катерина Петренко, Андрій Полухін і Євген Акімов – стали героями фільму «Пресофіцери важливі», знятого інформаційною службою НСЖУ.
Відзнака «Пресофіцери важливі» – це не просто медаль чи грамота. Це визнання колосальної важливості роботи військових журналістів у формуванні об’єктивної картини подій та підтримці бойового духу як військових, так і цивільного населення.
– Наша робота – це створення сучасного військового епосу. Кожна фотографія, кожен репортаж – це сторінка історії, яку вивчатимуть майбутні покоління, – наголошує один із нагороджених, авторитетний військовий журналіст Сергій Череватий.
Ця нагорода також покликана привернути увагу суспільства до важливості роботи військових журналістів. Після церемоній нагородження в українських медіа з’явилося більше матеріалів про роботу пресслужб у зоні бойових дій, що допомогло громадськості краще зрозуміти специфіку цієї професії. Для журналістської спільноти це стало сигналом про важливість співпраці між цивільними та військовими журналістами.
– Ми бачимо, наскільки важливою є ця нагорода для наших колег на фронті. Тому ми плануємо продовжувати цю ініціативу, – зазначає голова НСЖУ Сергій Томіленко.
НСЖУ не обмежується моральною підтримкою військових журналістів. Спілка надає колегам у погонах фотоапарати та іншу журналістську техніку, активно збирає кошти та передає автотранспорт для пресофіцерів, розуміючи, наскільки важливою є мобільність для їхньої роботи.
– Уже передано кілька позашляховиків на різні напрямки фронту. Один із автомобілів ми передали на Часів’ярський напрямок, ще два – пресофіцерам 24-ї окремої механізованої бригади поблизу Торецька, – розповідає Сергій Томіленко, який торік у травні особисто побував у Нью-Йорку на Донеччині (нині вже, на жаль, окупованому), щоб передати військовим один із автомобілів.
У НСЖУ переконані, що відзнака «Пресофіцери важливі» стала важливим кроком у визнанні роботи військових журналістів в Україні. Ініціатива НСЖУ показала, що професіоналізм та мужність військових журналістів заслуговують на найкраще визнання. Відзнака «Пресофіцери важливі» – це символ вдячності за їхню працю, ризик та відданість своїй справі.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: