Волонтер та громадський діяч Сергій Притула на XIV Форумі громадянського суспільства “виСтоїмо” у годинній розмові із артоглядачкою «Еспресо» та «Детектора медіа» Лєною Чиченіною повідомив, що завершив кар’єру на телебаченні. Воно, як і концертна діяльність та часті відрядження, забирало надто багато часу. Через це він практично не бачив, як ростуть його діти.
– Я планував закінчити свою телевізійну кар’єру в 22 році. Влітку я не знав, що буде велика війна, я розумів, що в 22-ому я «почіплю бутси на гвіздок» – відкладу мікрофон і буду займатися чимось іншим. Я хотів відпрацювати ще один сезон «Хто зверху» і влітку 22-го ми мали зняти легендарний проєкт «Форт Буаяр». Після цього можна було піти. Але прийшла війна і вирішила все замість мене. Я не повернуся на телебачення, в розважальний контент – тим більше. Не хочу цього робити, тому що все що хотів там для себе здобути і собі довести, – я це зробив.
Притула поділився розмовою із сином, котрий запитав його, навіщо тато так багато працює:
– Я пояснив дитині, що народився в містечку з населенням 15 тисяч осіб, мої мама і тато не дали мені ні грошей, ні машини, ні квартири. І я багато працював, щоб досягнути ось того, де я зараз є. Я бачив у моєму житті людей, які думали, що «зловили Бога за бороду», досягнули якоїсь вершини, зупинилися і сказали: «Ну, ось він – я!» І в цей момент їх ззаду затоптувала юрба більш заповзятих, агресивних і спраглих до успіху молодих людей, які хотіли свого місця під сонцем. Щоб мене не затоптали, я підпускав тих, хто біжить за мною, на відстань подиху в спину. Але я тяжко працював, щоб бути попереду.
Серед причин, які вплинули на важливе рішення, Сергій згадує про свою філософію і виховання.
– Моя мама навчила мене з дитинства дуже гарної фрази: «Міра і місце». Коли в тебе вдома стоїть кілька статуєток «Телетріумф» як кращого телеведучого країни, коли ти заробив достатньо грошей, щоб не переживати за освіту своїх дітей, і є людиною, якій на вулиці вже кажуть: «Ми росли на ваших програмах», варто відійти. Варто дати дорогу тим, хто ще має торувати свій шлях. Це звучить може нелогічно, але є у мене така філософія: здобувши щось, ти маєш спробувати не завадити іншим сягнути цього і роздати свій досвід.
Щомісяця Сергій Притула зустрічається із студентськими колективами і ділиться досвідом, а чи брати з нього щось собі, чи ні – це вже питання до молодих людей, стверджує громадський діяч.
На питання, чи планує він іти в політику – прямо не відповів, лише зазначив:
– Я ненавиджу розмови про політику під час війни. Що таке політика? Політика – це вибори. А вибори – це період, коли українець ненавидить іншого українця, як ніколи інше. Ніщо так не роз’єднує суспільство, як будь-який передвиборчий процес. Я хочу, поки йде війна, не закладати жодного камінчика в історію роз’єднання, я хочу об’єднувати, бо це – єдиний шлях вижити.
Окрім того, розмови про вибори «розхолоджують суспільство». Люди з цього роблять висновки, що закінчення війни – не за горами, тому менше донатять або ж перестають долучатися до Сил оборони.
Як сказав Сергія Притули, він свідомо не реагує на вигадки, які періодично з’являються довкола його імені. Бо не бачить сенсу витрачати час і енергію на відверті фейки, адже «коли брехня настільки очевидна, що на неї не треба реагувати, – я не реагую». Важливіше зосереджуватися на реальній роботі, ніж давати життя кожному інформаційному вкиду.
На завершення розмови Сергій Притула просив дякувати волонтерам, адже їм теж потрібна позитивна енергія, підживлення і мотивація у їх важливій роботі.
Лариса Портянко, фото авторки
