Надзвичайно важливо визнати українські медіа не лише засобом висвітлення подій війни, а й окремою галуззю, яка потребує підтримки. Про це йшлося під час круглого столу «Стала підтримка українських медіа: Чому це важливо під час війни?», який провели 12 червня в Брюсселі Національна спілка журналістів України та Європейська федерація журналістів
Участь у круглому столі взяли директорка Європейської федерації журналістів Рената Шредер, генеральна секретар бельгійської спілки журналістів (AGJPB-AJP), членкиня Виконкому ЄФЖ Мартін Сімоніс, перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ, директорка Департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики України Ганна Красноступ, представник американського Комітету захисту журналістів у ЄС та менеджер з адвокації Том Гібсон, співкоординаторка Центру журналістської солідарності у Харкові Ганна Черненко, журналістка з Херсона Валентина Федорчук.
«Короткий горизонт планування призводить до скорочення кількості робочих місць для журналістів»
– Понад два роки українські журналісти виконують свою роботу в екстремальних умовах фізичної небезпеки та економічної кризи, – констатувала генеральна секретар Бельгійської спілки журналістів (AGJPB-AJP), членкиня Виконкому ЄФЖ Мартін Сімоніс. – Ми часто говоримо про фізичну небезпеку для журналістів, але мало – про економічну ситуацію, в якій наразі перебувають ЗМІ в Україні. Втім медіаіндустрія України не має фінансової бази для відновлення через такі фактори, як відсутність традиційних джерел доходу, руйнування рекламних ринків, міграція населення, яка істотно впливає на передплату, відсутність інституційної програми підтримки ЗМІ. Тому більшість українських видань потерпають від невпевненості в завтрашньому дні та фінансових проблем.
Мартін Сімоніс наголосила, що міжнародні організації, зокрема Надзвичайний фонд, створений Європейською та Міжнародною федераціями журналістів, а також спілки та асоціації журналістів європейських країн, підтримали українських колег у найкритичніший період. Разом з міжнародними партнерами Національна спілка журналістів України (НСЖУ) допомогла понад 4 500 журналістам і відновила вихід 30 газет.
– Втім короткий горизонт планування призводить до скорочення кількості робочих місць для журналістів і формування «інформаційних пустель», – зазначила Мартін Сімоніс. – Професійна журналістика має великий вплив на підвищення прозорості та підзвітності влади, що вкрай важливо в умовах, коли міжнародні донори спрямовують в Україну значні кошти на відбудову. На жаль програма відновлення, представлена українським урядом та урядами європейських країн, не передбачає відновлення засобів масової інформації.
Пані Сімоніс наголосила, що Бельгійська спілка журналістів разом із Європейською федерацією журналістів закликають запровадити довгострокову підтримку українських ЗМІ в межах плану відновлення України та прозорий і справедливий механізм розподілу фінансової підтримки для редакцій.
Директорка Європейської федерації журналістів Рената Шредер нагадала, що девіз ЄФЖ – «Журналістика є суспільним благом», і в Європі останніми роками з’явилося чіткіше усвідомлення того, що журналістика справді є суспільним благом. Завдання журналістики зростають, а водночас зростають і виклики. Приміром, в ЄС стикаються з дедалі більшою кількістю «новинних пустель» – територій, де вже немає локальної журналістики. Пані Шредер зазначила, що розуміє проблеми, з якими може зіткнутися українське суспільство в разі зникнення журналістики як на місцевому, так і на загальнонаціональному рівнях.
– Коли ми говоримо про відновлення, то знаємо з досвіду попередніх воєн, якими руйнівними вони можуть бути. Тож дякую вам усім, а особливо тим, хто працює на передовій, – сказала Рената Шредер. – Ми дуже сподіваємося, що ця війна скоро закінчиться. Але водночас ви повинні готуватися до того, що вона ще триватиме і вчитися бути стійкими.
Пані Шредер висловила задоволення з приводу того, що участь у круглому столі взяла перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
– Вона зараз тут в межах міжнародної навчальної програми з розвитку ЗМІ та демократичного регулювання медіа в новому цифровому просторі (International Training Program). Це дуже важлива навчальна програма. І я думаю, що це також важливо для того, щоб наблизитися до європейських стандартів, які так необхідні. Але ми всі знаємо, що без фінансування не існує медіа, – зазначила Рената Шредер.
«Включити відновлення українських медіа до всіх планів і програм для України»
Своєю чергою Ліна Кущ зауважила, що її зворушив знак солідарності з українськими журналістами – напис на фасаді брюссельської будівлі, де проходив круглий стіл: «Ми – Київський пресклуб».
– Ми бачимо, що треба готуватися до тривалої війни і треба зміцнюватися, в тому числі й українським медіа, – сказала Ліна Кущ. – Водночас українські ЗМІ та українські журналісти постраждали від війни: їхні будівлі зруйновано, понад 20 відсотків українських ЗМІ та редакцій через бойові дії та окупацію втратили доступ до своїх приміщень, до своєї техніки. 30 відсотків українських медіа припинили роботу через брак коштів та економічну кризу під час війни.
Проте відважні українські журналісти й далі працюють. Ліна Кущ продемонструвала газети, які нині виходять на прифронтових територіях. Особливу увагу вона звернула на газету «Вперед», яка видається для жителів зруйнованого й окупованого росіянами Бахмута.
– Ці люди виїхали з Бахмута й перебувають у різних місцях України. І газета – це ознака спільноти. Вона важлива для громади цього міста, – наголосила перша секретар НСЖУ.
Деякі видання, такі як херсонська газета «Новий день», і нині мають джерела інформації на окупованих територіях, але мусять ретельно їх приховувати.
Ліна Кущ ще раз підкреслила, що українські журналісти працюють в умовах браку коштів через відсутність доходів від реклами, інших надходжень. Водночас плани відновлення України не містять складових щодо відродження українських медіа, особливо місцевих.
Пані Кущ нагадала, що одночасно з брюссельським круглим столом в Берліні проходила велика конференція з питань відновлення України. Крім того, понад 100 українських журналістів та представників неурядових організацій беруть участь у International Training Program.
– Наші іноземні партнери підтримали заяву, в якій ми закликали включити питання відновлення українських медіа до Української конференції з питань відновлення в Берліні та до всіх планів і програм для України від іноземних донорів та українського уряду. Надзвичайно важливо визнати українські медіа не лише об’єктами, які мають висвітлювати все, що сталося, а як суб’єкти, які потребують підтримки, як сектор, який потребує підтримки з боку цієї програми, – наголосила Ліна Кущ.
Вона підтвердила, що сприяння міжнародних партнерів дає можливість українським журналістам і далі працювати, попри важкі умови. Але водночас закликала зосередитися на довгостроковій підтримці українських медіа та журналістів з огляду на перспективи цієї війни, яка може стати дуже тривалою, і просувати включення цих питань до порядку денного всіх міжнародних конференцій, зустрічей і планів відновлення України.
«Журналісти мають значення!»
Про реалізацію державної інформаційної політики в Україні говорила директорка Департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики України Ганна Красноступ.
– Ми змінюємо наше законодавство про медіа. Працюємо із Законом про цифрові послуги і хотіли б імплементувати його положення, – сказала пані Красноступ. – Водночас ми намагаємося створити безпечні умови для роботи журналістів не тільки українських, а й іноземних.
Держслужбовиця подякувала міжнародним партнерам за підтримку й наголосила, що «ми все ще живі завдяки вашій підтримці».
– Ми дуже зосереджуємося на нашій кампанії «Журналісти мають значення». Для мене це дуже важливо. І разом з моїми колегами з Національної спілки журналістів України, медіаекспертами та представниками різних органів державної влади ми створюємо координаційний комітет цієї кампанії. Ми говоримо не лише про фізичну безпеку, але й про економічні питання, гендерне насильство, – зазначила Ганна Красноступ. – Під час війни в Україні сталося багато поганих речей, особливо ми маємо захищати жінок-журналісток, які найчастіше стають об’єктами воєнних злочинів.
У межах кампанії «Журналісти мають значення» поширюються рекомендації для медіа щодо інформування населення про випадки сексуального насильства. Зокрема поради, як брати коментарі у постраждалих жінок та їхніх родичів, щоб не вплинути негативно на їхній психологічний стан.
Ще одним важливим напрямом кампанії є робота з визволення з російського полону цивільних бранців, зокрема й журналістів, вивчення доль медійників, які перебувають на окупованих територіях.
Ганна Красноступ зазначила, що українська влада намагається залучити медіа до інформаційного обміну щодо інструментів та механізмів боротьби з кремлівською пропагандою та дезінформацією.
За словами посадовиці, співпраця у сфері захисту журналістів з міжнародними партнерами є пріоритетною.
– Ми разом з Національною спілкою журналістів намагаємося залучати їх до нашого проєкту «Вікно відновлення». Це проєкт задля підтримки журналістів та медіа під час війни і повоєнного стану, – сказала Ганна Красноступ.
Наразі міністерство культури та інформаційної політики підготувало проєкт або дорожню карту підтримки незалежних медіа із залученням державних коштів, яких, щоправда, бракує. Зокрема, йдеться про запобігання російському бомбардуванню редакційних офісів та їх відновлення.
– Я глибоко переконана, що відновлення інформаційної сфери ЗМІ дасть можливість створювати і відбудовувати наш інформаційний ландшафт, особливо в деокупованих регіонах, – наголосила Ганна Красноступ.
«Конфлікт порушив питання про роль журналістів під час війни»
Про те, що сталий розвиток медіа має бути в центрі уваги, адже без нього суспільство не може існувати й протистояти насильству і репресіям, говорив представник американського Комітету захисту журналістів в Європейському Союзі та менеджер з адвокації Том Гібсон. На його переконання, підтримка захисту свободи слова в Україні нині актуальна не лише для українських правозахисників, а, й з огляду на процес вступу України до ЄС, і для їхніх європейських однодумців. Останніми роками, вважає Том Гібсон, в усьому світі намітився прогрес у питаннях верховенства права, особливо щодо свободи медіа.
– Я думаю, що конфлікт знову порушив широке питання щодо ролі журналістів під час війни, – сказав представник ЄС. – Ви знаєте, які виклики стоять перед багатьма журналістами… і що вони мають справу з фізичним виснаженням, втомою і психологічними наслідками війни. Переживають проблеми з інфраструктурою, перебої з електрикою, шпигунство в інтернеті. Журналісти прокидаються від сирен, які змушують їх ховатися в укриттях під час бомбардувань тощо. Дехто з нас у спільноті свободи преси реагує на ці структурні проблеми, підтримуючи журналістів після травм, закликаючи до відповідальності винних у вбивствах журналістів, надаючи поради з безпеки, набори засобів захисту тощо. І ми намагалися бути максимально відповідальними в наданні екстреної допомоги журналістам.
Водночас Том Гібсон зазначив й інший бік проблем журналістів в Україні – обмеження на поїздки до лінії фронту, складні правила акредитації. Він наголосив на важливості для стійкості медіа простору, в якому працюють журналісти, – свободи слова, безпеки діяльності тощо.
Пан Гібсон також зробив акцент на важливості говорити про стійкість медіа в довгостроковій перспективі.
«Нещодавно закінчилася повітряна тривога, але в Харкові ніколи не буває безпечно»
Журналістка з Харкова, координаторка тамтешнього Центру журналістської солідарності НСЖУ Ганна Черненко розповіла про роботу українських журналістів на прифронтових територіях.
– Українські, зокрема харківські, журналісти їздять працювати на фронт, і я теж, – розповіла пані Ганна. – Це небезпечно, але ми мусимо це робити. Зараз я в Харкові. Нещодавно закінчилася повітряна тривога, але тут ніколи не буває безпечно. Обстріл може початися просто зараз, і я поїду знімати його. Буду лише сподіватися, що другого удару не буде, бо мій колега потрапив під таку атаку російського безпілотника навесні. Бути журналістом у прифронтовому місті означає бути на роботі щосекунди. Ти живеш і працюєш на війні.
Як зазначила Ганна Черненко, це важко як морально , так і фізично.
– 10 червня ми стояли дві години і чекали, поки з-під завалу витягнуть літнього чоловіка. Я дуже переживала за нього. Його знайшли живим, але вранці він помер у лікарні… – розповіла журналістка.
Вона наголосила, що в кожного медійника, який працює на війні, залишаються спогади, які збережуться на все життя..
– Я знімала наслідки ракетного обстрілу багатоповерхівки в Харкові. Знайшла відірвану руку… Викликала поліцію, – згадує Ганна. – Як з’ясувалося, чоловік, водій швидкої допомоги, їхав вранці на роботу. Він опинився в самому центрі ракетного удару. Йому відірвало руку. Це зробили російські військові. І це не найстрашніше, що я бачила. 25 травня по Харкову було завдано чотири удари. Кілька десятків журналістів працювали біля гіпермаркету «Епіцентр», де загинуло 19 людей, з них двоє – діти. Кілька разів ми були змушені бігти і падати на землю, тому що з’являвся новий сигнал тривоги і спалахи світла. Мій колега зламав руку. Це наша реальність. Колись красиві села під Харковом зараз – руїни. Коли повертаєшся зі зруйнованого села, хочеться плакати.
Через війну в Харківській області стало менше медіа. Закриваються телевізійні проєкти, сайти. А в травні згоріла всесвітньо відома друкарня. Редактори власним коштом друкують газети і доставляють їх передплатникам під обстрілами. Головне пояснення такої впертості – в тому, що медіа хочуть працювати. Вони вчаться і переходять на роботу онлайн. Редактори працюють за оператора, режисера, адміністратора і журналіста одночасно.
– Я хочу сказати, що українські медіа – це герої. Вони часто роблять неможливе заради правди. Тому я хочу подякувати всім, хто підтримує медіа. Дякую за те, що підтримуєте Центр журналістської солідарності в Харкові, підтримуєте Україну. Це дуже важливо. Ми даємо сміливу правду, але також надаємо першу допомогу дітям, допомагаємо тим, хто їде на передову. Коли в Харкові немає світла, наші колеги приходять до нас, у Центр, попрацювати. Вони приходять і просто поспілкуватися. Це дуже важливо, бо не можна бути самотнім під час війни.
– Журналісти на прифронтових територіях, – каже пані Ганна, – зосереджені на тому, щоб вижити, і проходять багато медичних тренінгів. У мене та моїх колег з Харкова були проблеми з психологічним станом, і ми намагаємося з цим впоратися – знаходимо інформацію про самодопомогу або зустрічаємося один з одним, спілкуємося з психологами. Найстрашніше – спілкуватися з людьми, які втратили рідних…
Ганна не погодилася з думкою, що існують суттєві бюрократичні перепони для роботи журналістів на лінії фронту.
– Немає жодних проблем у тому, що ви спілкуєтеся з українськими солдатами, але питання полягає в тому, що лінія фронту – це небезпечне місце для журналістів. Їздити на лінію фронту дозволено, але тільки за умови належної підготовки, – зазначила Ганна Черненко. – Іноді поїздки на лінію фронту відкладаються саме з міркувань безпеки. Я планувала попрацювуати в Часовому Яру в Донецькій області, його зараз обстрілюють, тож ми, на жаль, не змогли туди потрапити. Але мали можливість поспілкуватися з нашими військовими. А у Вовчанську Харківської області журналісти могли працювати до закінчення вуличних боїв… Можливо, нам слід бути трохи більш відкритими, але я вважаю, що ми і так дуже відкриті. І умови, які ми маємо, часто характеризуються як найбільш доступні порівняно з будь-якою іншою війною, яка відбувалася останнім часом.
Ганна Черненко наголосила на глобальному значенні українських місцевих журналістів:
– Вони можуть готувати якісні глибокі новини про ситуацію в Україні та показувати їх міжнародній спільноті.
У свою чергу журналістка з Херсона Валентина Федорчук розповіла про те, як українським журналістам довелося стати воєнними кореспондентами.
– Коли почалася війна, у нас просто не було вибору. Війна сама прийшла до нас. Сьогодні мені та моїм колегам доводиться працювати в умовах постійної небезпеки. Херсонщина потерпає від окупації, підтоплення та щоденних обстрілів. І в цих умовах журналісти працюють далі. Для росіян напис «Преса» на бронежилеті – це мішень, і є навіть місця, де журналістам безпечніше перебувати без захисту, – сказала Валентина Федорчук. – Але коли ти йдеш працювати на місце обстрілу, бронежилет і шолом необхідні, адже завжди є висока ймовірність потрапити під повторний ворожий вогонь.
Пані Валентина наголосила, що особливої уваги та підтримки потребують журналісти, які залишаються у прифронтових регіонах.
– Я розумію, що для іноземних журналістів бути на лінії фронту, жити на лінії фронту – дуже лячно і ризиковано, і не кожен погодиться на це. Але, можливо, ми могли б розв’язати цю проблему, підтримавши місцевих журналістів, які можуть передавати інформацію з передової іноземним медіа, – сказала Валентина Федорчук.
Вона також привернула увагу до важливості протистояння російській пропаганді.
– На тимчасово окупованих територіях росіяни відрізали українців від інформації, телебачення і погрожують людям за те, що вони читають українські телеграм-канали. І в цей час окупанти заповнили інформаційний простір своєю дезінформацією. Тому зараз ми повинні знайти способи протистояти ворогу в цій інформаційній війні, – наголосила журналістка.
На її переконання, «це питання для всього світу, а не лише для Херсона, Харкова чи інших регіонів України». З цією думкою погодилася Рената Шредер, яка додала, що вплив російської дезінформації можна спостерігати під час виборів у ЄС, США та в інших частинах світу.
Підсумовуючи роботу круглого столу, Ліна Кущ зазначила, що у світі зростає суспільний попит на перевірену інформацію з України і про Україну, на місцеву інформацію. Але єдиний спосіб отримати цю інформацію – це підтримати професійних журналістів та українські медіа.
А Рената Шредер завершила захід словами: «Хай живе місцева журналістика!»
Звернення Європейської федерації журналістів
«Про важливість відновлення медіа як невід’ємної частини відновлення України»
Українські незалежні медіа відіграють критичну роль як надійні джерела інформації в умовах широкомасштабної війни. Понад два роки українські журналісти виконують свою роботу в екстремальних умовах фізичної небезпеки та економічної кризи.
Українській медіаіндустрії бракує фінансової основи для відновлення через кілька факторів:
1) відсутність традиційних джерел доходів: падіння рекламного ринку в регіонах, звужений ринок у столиці
2) міграція населення і зменшення надходжень від передплати;
3) втрата інтересу великого бізнесу до збереження медіа;
4) відсутність програм інституційної підтримки медіа.
Через це більшість українських медіа потерпають від невизначеності майбутнього,
фінансових проблем та браку кадрів.
Допомога від міжнародних організацій, у тому числі від Safety Fund, створеного Європейською та Міжнародною федераціями журналістів і завдяки внескам спілок та асоціацій журналістів європейських країн, підтримала українських журналістів у найбільш критичний період. За підтримки міжнародних партнерів Національна спілка журналістів України допомогла понад 4,5 тисячі журналістів і понад 200 редакціям, зокрема відновила випуск 30 газет на прифронтових територіях.
Проте короткий горизонт планування призводить до скорочення робочих місць журналістів і до утворення «новинних пустель». Ці прогалини заповнює деструктивна російська пропаганда, неперевірені та анонімні джерела інформації, що підвищує чутливість аудиторії до дезінформації.
Ці проблеми порушує White paper, напрацьований коаліцією Global Forum for Media Development (GFMD) в 2023 і де була врахована значна частина пропозицій Національної спілки журналістів України.
Професійна журналістика має великий вплив на підвищення прозорості і підзвітності влади, що особливо важливо в умовах, коли міжнародні донори спрямовують до України значні кошти для відновлення.
Але програми відновлення, презентовані українським урядом та урядами країн Європи, не передбачають відновлення медіа. Це створює ситуацію, коли в постраждалих регіонах громадськість не має можливості проконтролювати витрачання коштів на оновлення інфраструктури – через закриття медіа в цих регіонах.
Конгрес Європейської федерації журналістів закликає донорів розробити програми довгострокової підтримки українських медіа та зробити такі програми частиною планів відновлення України.
Конгрес доручає виконкому ЄФЖ:
- звернутися до Європейської комісії з пропозицією розглянути питання довгострокової підтримки українських медіа як частини плану відновлення України;
- звернутися до урядів країн Європейського союзу із закликом включити відновлення медіа як окремий напрям до програм допомоги у відновленні України;
- розглянути можливість передачі частини конфіскованих активів Російської Федерації для довгострокової підтримки українських медіа і журналістів, які потерпіли внаслідок збройної агресії;
- підписати від імені Європейської федерації журналістів White paper ‘Long-term financial support for Ukrainian media and journalists’, напрацьований GFMD за участі НСЖУ.
Звернутися до уряду та парламенту України із закликом:
- створити незалежний фонд підтримки українських медіа як прозорий і справедливий механізм розподілу фінансової підтримки редакціям; залучити до управління Фондом українські медіаорганізації;
- надати податкові та інші форми допомоги українським медіа для полегшення фінансового тиску в умовах війни та відсутності традиційних джерел фінансування.
Схвалено на щорічних зборах ЄФЖ 23-24 травня 2024 р. в Приштині
Інформаційна служба НСЖУ
