Зруйнована редакція, залякані окупантами і втомлені від страху і злиднів люди – таку картину побачив головний редактор місцевого видання «Вісті Снігурівщини» Ігор Новіков, коли восени 2022 року повернувся в рідну Снігурівку після визволення Силами оборони України цього міста – єдиного в Миколаївській області, яке свого часу вдалося захопити росіянам.
Виїхати зі Снігурівки в Одесу журналістові довелося вже на початку окупації – після візитів російських військових. А, повернувшись, він побачив весь жах, який залишили по собі загарбники.
«За час окупації багато снігурівчан втратили рідних чи друзів, хтось отримав психологічну травму, у когось знищили майно, – написав редактор у першому після окупації номері, який вийшов за сприяння НСЖУ. – Чимало моїх земляків покинули рідні домівки, рятуючи себе і рідних. Але щойно вони залишали рідне місто, відразу телефонували і запитували: «Як там у нас у Снігурівці?» Важко було все це сприймати як реальність. Але снігурівчан не полишала надія і віра у звільнення від рашистів та повернення додому, у свою українську родину».
Унаслідок окупації та наступних російських обстрілів Снігурівка зазнала значних руйнувань. Пошкоджено і офіс «Вістей Снігурівщини» – біля нього з першим після відновлення газети номером сфотографувався Ігор Новіков. Фото: Національна поліція, Ігор Новіков
А ще Ігоря Новікова після повернення вразило ставлення місцевих жителів до нього, земляка і українського журналіста:
– Люди обнімали мене, наче я разом із військовими визволяв Снігурівку, розгортали газету зі сльозами на очах, – розповідав він тоді пресслужбі НСЖУ. – Це був справжній ажіотаж: «Наша рідна газета повернулася! Газетка наша! Як ми скучили!» Знаєте, заради таких моментів варто жити і працювати.
Сьогодні, коли відтоді минуло півтора року, Ігор доповнює свою розповідь:
– Коли мене питають про значення газети для жителів місцевих громад, я завжди згадую перші дні і тижні після визволення нашої Снігурівщини і сусідньої лівобережної частини Херсонської області. Інтернету не було, і в деяких селах люди до пуття навіть не знали, наскільки стабільний фронт і чи визволення є остаточним. І лише коли до них прийшла газета «Вісті Снігурівщини», вони зрозуміли: українська влада повернулася!
Наразі газета виходить тричі на місяць на 8 сторінках, причому один раз на місяць – у кольорі. («Раніше кольору в історії нашої газети не було!» – з гордістю каже Ігор Новіков). Четверо працівників – троє журналістів і верстальник працюють, як і раніше, віддалено – редакцію повністю відновити ще не вдалося.
– Поставили вікна, двері. Але електрики там досі немає, – розповідає редактор. – Крім того, в умовах постійних тривог працювати вдома безпечніше – тут є сховище. І всім відомо, що редакції в Україні часто стають цілями ворожих обстрілів…
Розповсюджують газету по передплаті і через торгові точки – їх у трьох громадах, які охоплює газета, п’ятнадцять. Незважаючи на кількісне звуження аудиторії (тираж зменшився з 3 тисяч до приблизно 1,8 тисяч), що пов’язано з війною, вона розширюється територіально – газету стали передплачувати в сусідніх громадах, де місцеві видання закрилися. Невелику частину тиражу безкоштовно передають в соціальні заклади.
– Після того, як наше видання завдяки підтримці НСЖУ, ІРМІ, Ірондель та інших донорів відновилося і почало ставати на ноги (а, згадаймо, тоді наш край було щойно звільнено), ми доправляли газету в населені пункти Снігурівщини і там її безкоштовно роздавали, – згадує редактор. – А з березня 2023 року почали віддавати борги передплатникам, адже вісім місяців ми не мали можливості виходити. Тож газета надходила до передплатників 2022 року. Так за минулий рік ми віддали свої борги.
Редактор нарікає на роботу «Укрпошти», яка досі не доправляє газету адресно: передплатники мають встигнути прийти в час, коли в село приїжджає пересувне поштове відділення. Не встиг – біжи в магазин, де зазвичай залишають залишки привезених примірників. А там хто встиг взяти номер, тому й пощастило.
– Такий сервіс дуже сильно «підкошує» передплату, – каже Ігор Новіков. – Майже вбиває її.
Але редактор наголошує, що поки в паперової газети ще є читачі, вона виходитиме.
– Для багатьох людей, які з різних причин не користуються інтернетом, наша газета залишається єдиним джерелом місцевої інформації. Крім того, ми намагаємося і розважити читача в цей непростий час – публікуємо легкі цікаві замітки, сканворди тощо, – розповідає Ігор Новіков. – Нині паперова газета – це не лише носій інформації, а й підтвердження українського статусу наших територій, носій патріотизму, чинник об’єднання громади і навіть… сувенір! Я не раз помічав, що приїжджі купують газету на пам’ять про Снігурівку.
Одним із виходів зі складної економічної ситуації, в яку потрапила українська преса, є робота на різних платформах. Редакція «Вістей Снігурівщини» не лише випускає паперову газету, а й має сайт, присутня в соціальних мережах. Із особливим задоволенням інформацію звідти черпають снігурівчани, які були змушені виїхати за кордон. Завдяки навчанням, яке проводять НСЖУ, ІРМІ і фонд «Ірондель», працівники «Вістей Снігурівщини» опановують мобільну журналістику, сучасний менеджмент, особливості проходження сертифікації тощо.
– На своїх ресурсах ми не лише розповідаємо новини, не лише даємо цікаві історії та оприлюднюємо офіційну інформацію, а й інформуємо про відкриття в наших населених пунктів нових магазинів, інших закладів. Сьогодні я з оптимізмом дивлюся на Снігурівку. Поліпшився емоційний фон місцевих жителів, міська влада оновлює комунальну техніку, облаштовує побут містян. Надають допомогу міжнародні організації. В основі нашого контенту – ідея про те, що життя на Снігурівщині триває.
Інформаційна служба НСЖУ
