Хлопчики та дівчатка – діти та онуки медійників – стали активними учасниками творчої акції дитячих малюнків «Я – з родини журналістів», оголошеної мережею центрів журналістської солідарності НСЖУ Національної спілки журналістів України. Дітям запропонували у довільному стилі зобразити журналістську професію та те, якими вони бачать своїх рідних – журналістів. У Центрах журналістської солідарності НСЖУ приймали малюнки, які юні таланти та їхні рідні-медійники супроводжували цікавими розповідями.
Нагадаємо, за умовами акції школярі та дошкільнята подавали свої творчі роботи у довільній графічній чи живописній техніці (олівцями, фломастерами, фарбами, кульковою ручкою, авторською технікою тощо). Основна тема робіт – зображення різних аспектів роботи журналістів та журналісток. Найкращі малюнки експонуватимуться в Києві на виставкових майданчиках, організованих НСЖУ.
Ось як це було.
Дніпро
– Журналістика ніколи не була легкою професією. Нині ж, в умовах війни, додалося ще чимало аспектів діяльності. Тож було цікаво побачити, як наші дітки сприймають те, чим ми займаємось. Малюнки досить різнопланові і по-своєму оригінальні. А виставку приурочимо якраз до Дня журналіста, кожен маленький художник зможе побачити свій малюнок у нашому Центрі. коментує координаторка Дніпровського центру журналістської солідарності НСЖУ Наталя Назарова.
Шестирічна Катруся – онучка ветерана журналістики Олександра Перепелиці – зобразила журналіста-воєнкора. Володимир і Олександр Білоуси намалювали маму Оксану у бронежилеті біля стели «Лиман». А Іван – син журналістки криничанської газети «Нові рубежі» Наталі Долгіх надіслав два малюнки: «Наша мама живе на роботі» та «І так щодня…».
Єва Величко з міста Кремінна Луганської області назвала свою роботу «Мама після зуму». Діана Назарова з Дніпра намалювала себе в гостях «У татка на роботі». У стилі кубізму зобразив журналіста Владислав, семирічний син Ірини та Андрія Цурканових.
Два малюнки отримали із Жовтих Вод. «Я, коли в мене щось запитують» – робота Варвари, доньки журналістів сайту «Жовті Води.city», які виїхали із Волновахи. А малюнок Лева Кубарєва, сина редакторки газети «Трудова Слава» Олени Кубарєвої, так і називається – «З Днем журналіста!»
Івано-Франківськ
До Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ подавали свої роботи жителі Івано-Франківщини та підшефних областей – Волинської, Рівненської, Чернігівської та Херсонської.
Як зазначила координаторка ЦЖС Вікторія Плахта, до офісу Центру надійшло 20 малюнків – здебільшого від юних жителів з різних районів Івано-Франківщини, а також кілька робіт надійшло від дітей журналістів з Волині та Херсонщини. Наймолодшій учасниці акції чотири роки, а найстаршій – 14.
–Кожна робота по-своєму цікава і заслуговує на увагу. За підсумками акції учасники будуть відзначені на урочистих заходах з нагоди Дня журналіста, – каже Вікторія Плахта.
Зокрема, зі своїм тематичним малюнком завітала до Івано-Франківського Центру журналістської солідарності завітала восьмирічна Іринка Нижник із міста Калуша разом зі своєю мамою, відомою на Прикарпатті журналісткою авторкою цифрового контенту, членкинею НСЖУ, секретаринею Калуської первинної організації НСЖУ Ольгою Ткач. Дівчинка розповіла про те, як створювала свою роботу та що знає про мамину професію.
–У моєї мами цікава професія. Я любила приходити до неї на телебачення. Була аж п’ять разів. Бачила багато камер, мікрофонів і великий екран. Мені дуже подобалось і було цікаво, – сказала Іринка.
Вікторія Плахта подякувала Іринці за участь в акції та подарувала їй, як першій учасниці, м’яку іграшку.
–Радісно, що дочка долучилася до творчої акції з нагоди мого професійного свята. Свій малюнок Іринка назвала «Моя мама – журналістка». Це дуже зворушливо. Люблю свою професію, якій присвятила понад 20 років життя. Пишаюся й тим, що в журналістиці робить свої перші кроки і син Дмитро. Щодо акції, то це потрібна ініціатива, адже маємо популяризувати нашу професію, розповідати про неї і тих людей, які працюють у журналістиці та присвятили їй своє життя, – зазначила Ольга Ткач.
«Я хотів намалювати маму за комп’ютером, але намалював із фотоапаратом. Люблю, коли мама фотографує цікаві події, адже тоді ми десь гуляємо разом, а не тільки ходимо в редакцію», – написав у листі до свого малюнку 7-річний Дмитро Васенок.
Його мама Галина Васенок розповіла у телефонній розмові, що вони з сином на початку 2023-го переїхали з Курахового Донецької області на Волинь. Тимчасово проживають у Луцьку. За освітою жінка інженер, але зараз працює в гіперлокальній мережі національних медіа «Rayon.in.ua». Після школи Дмитро разом із мамою «працює» в редакції – малює, грає, робить уроки. Саме його малюнки котиків та песиків прикрашають один зі стендів у луцькій редакції. Галина Васенок каже, що її син щодня бачить роботу журналістів і розуміє, наскільки важлива мамина робота.
«Для моєї бабусі Вікторії журналістика не просто професія, а стиль життя. Я тепер далеко від неї, але бачу бабусині виступи на телебаченні, читаю її матеріали у фейсбуку. Мені цікаво. Вона багато працює, допомагає людям. Її професія дуже важлива. Я пишаюся своєю бабусею!», – зазначив у своєму дописі до роботи 12-річний Матвій Плахта.
«Я – донька журналістки. І це не так круто, як здається на перший погляд. Через війну мама не може мене забрати в Херсон до себе, і тому я живу з бабусею. Але я не ображаюся на маму і люблю її», –описала свій малюнок 10-річна Катя Пестушко.
За словами Вікторії Плахти, всі творчі роботи учасників експонуватимуться у Центрі, а за підсумками акції, їхні автори будуть відзначені на урочистих заходах з нагоди професійного свята – Дня журналіста.
Київ
До офісу Національної спілки журналістів України завітала зі своїм малюнком Полінка Ковальська зі своїми батьками – відомим телеведучим Андрієм Ковальським і журналісткою Тетяною Хитрик, а також братом Назарчиком.
Торік у грудні у квартиру родини Ковальських влучив російський дрон і житло стало непридатним для проживання. Тож сімʼя тимчасово перебралася до Київської області й потроху робить ремонт в оселі. Тим часом це не заважає дитячій творчості.
–Журналісти – дуже важливі, —прокоментувала авторський малюнок для творчої акції «Я – з родини журналістів» Полінка Ковальська.
–І дітки і батьки дуже позитивні. Мають надію на майбутнє. Радіють життю. Мріють про Перемогу. Команда НСЖУ презентувала родині подарунки з Токіо, які спеціально для сімʼї Ковальських передав великий друг України та Спілки, японський громадський діяч Джуінічі Ковака, – зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
До творчої акції дитячих малюнків долучився і восьмирічний Захар з Києва, син відомої журналістки 1+1 Світлани Березівської. Свою роботу він назвав «Моя мама розповідає про обстріли у новинах». Хлопчик мріє, щоб швидше закінчилась війна, а ракети ніколи не розривались у його рідному місті, зокрема, й в будинку українця Степана, який зображено на малюнку. Захарчик ніби висловлює думку багатьох дітей України жити в мирі, без війни.
Харків
Малюнки до творчої акції «Я – з родини журналістів» надсилають і приносять до Центрів журналістської солідарності не лише діти, племінники та онуки медійників.
Зокрема, свої роботи надіслали вихованці й вихованки та діти співробітників закладу дошкільної освіти КЗ «ДНЗ №280» міста Харкова, який досить плідно співпрацює з Академією української преси. У часи очної роботи на базі закладу також діяв гурток «Юні журналісти».
Запоріжжя
У Запоріжжі конкурс малюнка для дітей-журналістів давно став доброю традицією. Але цьогоріч, на відміну від попередніх років, захід був не таким велелюдним. Через широкомасштабне вторгнення рф в Україну і тимчасову окупацію ворогом 70 % території області, багато журналісток з дітьми виїхали у статусі ВПО за кордон чи на відносно безпечні території України.
І все ж, 13 діточок стали учасниками акції і надали свої творчі роботи. Журі визначило трьох переможців – Олександра Біжка (Запоріжжя), він намалював батька – фотокореспондента Сергія Біжка, Аліну Горбатко (Бердянськ), героїнею її твору стала бабуся, тележурналістка з Бердянська Вікторія Горбатко. Нині вони мешкають у Запоріжжі в статусі вимушених переселенців та Давіда Понуляка, який намалював маму – Олену Шевчук, відому тележурналістку. А нині волонтерку військового шпиталю, голову ГО «Запорізькі берегині».
«Бачу свою бабусю на телебаченні у звільненому Бердянську»: малюнок із такою зворушливою назвою надійшов на адресу Спілки від семирічної Аліни Горбатко. Вона мріє про той день, коли знову повернеться до рідного (нині окупованого) міста, і спокійно переглядатиме ефіри з її бабусею Вікторією. Родині пощастило виїхати із окупації в перший місяць війни.
Аліні в Запоріжжі сподобалося, тут вона ходить до школи, у неї з’явилося багато друзів. Та все ж дівчинка сумує за рідним містом і чекає перемоги, щоб повернутися туди. Тому на її малюнку, де зображені бабуся і телевізор, є ще й знаменитий символ Бердянська – альтанка на березі моря.
У Запорізькому Центрі журналістської солідарності також заважують, що і переможці, і всі учасники конкурсу будуть відзначені на святі до Дня журналіста і 65-річчя НСЖУ, яке відбудеться 7 червня в актовому залі Запорізького музичного училища.
Малюють діти Криму
На творчу акцію «Я – з родини журналістів» надіслали свої малюнки діти незаконно репресованих окупаційним режимом кримських журналістів.
«Коли я думаю про справу батька, якою він займався до арешту, у моїй голові смуток, страх і хвилювання. Оскільки будь-який обшук, який він висвітлював, пропускав крізь своє хворе серце. І це давалося йому дуже важко як морально, так і фізично. Тому свій малюнок я назвав «Важкий ранок проходить крізь серце»,– написав НСЖУ син громадянського журналіста Амета Сулейманова.
Авторські роботи також надійшли від Сафіє Асанової – доньки Марлена Асанова та Джеміле Мустафаєвої –доньки Сервера Мустафаєва.
Львів
До акції також долучились онуки журналіста зі Львівщини Миколи Сенейка. Своїми роботами поділились десятирічний Ілля Сенейко, восьмирічна Катерина Сенейко, та Гліб Сенейко, якому лише 4 роки.
Батько та дідусь присвятили професії велику частину свого життя, тож діти впевнено запевняють: “Я – з родини журналістів!” Кожен з малюнків особливий, адже в них – творчість дітей. “І в дощ, і в сніг, і в спеку заради новин”, “Утверджують Україну”, “Щоденні новини” – саме так назвали свої творчі роботи діти. У цих малюнках – не лише любов до професії, а й до України!
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центрів журналістської солідарності:
- у Києві – вул. Хрещатик 27-а, телефон: 050 680 52 04 (Ілля Суздалєв);
- у Львові – вул. Соломії Крушельницької, 5, 2 поверх; телефон: 097 907 97 02 (Наталія Войтович); ( Чернівці – пр. Незалежності; 96, телефон: 068 286 37 06 (Володимир Бобер);
- у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (Анна Черненко)
- у Івано-Франківську – вул. Січових стрільців, 25; телефон: 066 677 07 26 (Вікторія Плахта);
- у Запоріжжі – пр. Соборний; 152, телефон: 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура);
- у Дніпрі – вул. Старокозацька, 8; телефон: 050 919 84 79 (Наталя Назарова).
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ
