Якщо в газеті немає 30-40 інформацій, номер вважається «не надто вдалим»
Газета «Шполянські вісті» з Черкащини зареєстрована як обласне видання і поширюється у Шполянській, Катеринопільській, Мокрокалигірській, Звенигородській та Вільшанській громадах. І це територіальні громади не лише колишнього Шполянського, а й інших сусідніх районів, що після децентралізації увійшли до Звенигородщини.
Тираж часопису на сьогодні коливається залежно від роздробу в межах 1500 – 1700 примірників. До широкомасштабної війни виходили на 16 сторінках і в кольорі, тепер через економічні умови скоротилися до восьми, і до перемоги вирішили виходити в чорно-білому варіанті.
Над випуском газети працюють троє творчих співробітників – головний редактор, його заступниця і завідувачка відділу. Беруть якщо не обсягом сторінок та кольором, так інформативністю. Від надто розлогих матеріалів відмовилися, але в кожному номері прагнуть давати матеріали на щонайрізноманітнішу тематику – про роботу фермерських господарств, підприємств, шкіл, медичних закладів тощо, про людей, які роблять навколишнє життя кращим. Звичайно, що розповідають про тих, хто захищає Україну на фронті.
«Якщо в газеті немає 30-40 інформацій, вважаємо, що номер вийшов не надто вдалий», – каже редактор.
Основний дохід редакції – передплата і реклама. Передплатні кошти навчилися економити, в тому числі і частково відмовившись від неякісних поштових послуг. Реклами і приватних оголошень, набирається подеколи й на повну сторінку. Хоча, як кажуть у редакції, обсяги реклами значно знизилися, бо підприємці під час війни воліють менше розповідати про свій бізнес.
Замість угоди на висвітлення з місцевою владою – низка судів
Угоди на висвітлення з територіальними громадами не укладені. У громад, як сьогодні часто буває, на висвітлення діяльності не вистачає коштів.
А про яку угоду може йтися зі Шполянською міською радою, якщо «Шполянські вісті» мали з цією міськрадою кілька років судового процесу? Кілька років і не по одному колу в судах всіх інстанцій – від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду і Верховного суду України – редакція відстоювала своє право на приватизоване приміщення і земельну ділянку. Довелося брати участь майже у 80 засіданнях судів.
Приміщення і ділянка під ним свого часу були виділені редакції «Шполянських вістей» міською радою в постійне користування. А потім, коли влада помінялася, нові керівники міста вирішили відмінити вже виконане своє рішення попередників, позбавити редакцію прав на їхнє майно. І тоді почалася велика судова кампанія.
Складно переповісти хід усіх судів, які забирали в журналістів сили, кошти і нерви, відривали від роботи над газетою. Траплялося, що за кілька місяців доводилося пройти до двадцяти судових засідань і не в рідній Шполі, а в Черкасах або Києві, куди від 2018 року доводилося їздити, як на роботу. Справи в Господарському суді розглядали майже всі судді, які на той час працювали в цій установі.
Здавалося б, остаточну крапку щодо вирішення питання земельної ділянки 15 січня 2020 року поставив Верховний суд України, у рішенні якого зазначено: «Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою… Визнати незаконними та скасувати рішення Шполянської міської ради об’єднаної територіальної громади Черкаської області № 27-25. 30/YIII від 06.11.2018 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою …Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає».
Маленькою, але приємною вишенькою на торті перемоги мужнього колективу редакції тоді було рішення: «Стягнути зі Шполянської міської ради об’єднаної територіальної громади Черкаської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» 8644 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору за подання позову, касаційної та апеляційної скарг».
Та місцеві можновладці не заспокоїлися. Не виконавши рішення Верховного суду України, міська рада 7 серпня 2020 року прийняла нове рішення «Про припинення редакції районної газети «Шполянські вісті» права користування земельними ділянками…». Редакція змушена була позиватися до міської ради, знову потяглася низка судів.
І вже після того, як знову всі претензії міськради щодо земельної ділянки судами були відхилені, міськрада почала пред’являти претензії відносно права власності редакції на приміщення.
І знову – низка судів, знову претензії міськради до редакції визнані неправомірними: Господарський суд Черкаської області прийняв рішення, яким у позові міськради до редакції відмовив повністю. А 6 січня 2022 року Господарський суд Черкаської області ухвалив додаткове рішення про виплату міською радою редакції «Шполянських вістей» 55000 гривень на судові витрати.
Головний редактор «Шполянський вістей» Анатолій Вікторук вдячний за підтримку в цих судових процесах, яку мали від голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, від Черкаської обласної організації НСЖУ і її очільниці Тетяни Калиновської, головного редактора газети «Обрії Ізюмщини» Костянтина Григоренка. Моральна, а подеколи і юридична підтримка була дуже на часі, допомагала не втрачати віри в те, що правда має взяти верх над неправомірними забаганками чиновників від влади.
Що спричинило таку ситуацію у відносинах між міською радою і редакцією газети «Шполянські вісті», можна тільки гадати та припускати. Але випадково, коли шукала потрібну в підготовці матеріалу про «Шполянські вісті» інформацію, натрапила на назву, що зацікавила, – «Шполяночка». Виявляється, в міській раді обрали інформаційний супровід видання, що належить приватній особі і входить в холдинг одного з найбільших землевласників України. На «Шполяночку» навіть оголошена передплата через «Укрпошту».
То, можливо, «Шполянські вісті» заважають «Шполяночці»? Анатолій Вікторук про це говорити не став. Сказав тільки, що інформацією «про заважання» не володіє, але після майже п’ятирічної судової тяганини особливих контактів з міською радою його газета не підтримує.
Вимушене рішення про доставку газети своїми силами виправдало себе повністю
У грудні 2023 року «Укрпошта» поставила вимогу оплатити за доставку газети наперед. Тобто, коли редакція ще не отримала від пошти свої передплатні кошти, вона мала заплатити тій же пошті за доставку 82 000 гривень. І тоді було прийнято рішення доставку газети розділити: по селах її доставляє «Укрпошта», а в самій Шполі редакція взяла доставку газети передплатникам на себе.
Люди приходили в редакцію або оформляли передплату в своїх організаціях чи установах і передавали в редакцію. Раніше все, що було передплачено людьми в редакції чи в установах та організаціях, передавали на «Укрпошту», а цього року вирішили зекономити на поштовій доставці і доставляти газету в Шполі самостійно. Таке рішення було вимушено спонтанним, були певні побоювання: чи впораються? Але тепер побоювання вже позаду: з усім упорались, хоча не можна сказати, що все проходило легко і просто.
Розповідають, що в січні розвозили номери газети по Шполі два дні. Спочатку трохи плуталися в назвах перейменованих вулиць, не кругом були позначені номери будинків, не відразу чітко визначили логістику, і це обумовлювало затримку.
Помилки швидко виправили. Усі 120 вулиць містечка розділили на сектори, кожен працівник, включаючи редактора, знає свій маршрут і швидко розвозить газети по поштових скриньках. Тепер для гарантованої та вчасної доставки газети до передплатника вистачає двох годин часу
Радіють випадкам, коли люди, котрі на перший квартал передплачували видання на пошті, почувши від сусідів і знайомих про переваги редакційної передплати (і дешевше – не треба платити за 15 гривень пошті за доставку, і доставка краща), на другий квартал прийшли передплачувати в редакцію.
До того ж, Анатолій Вікторук зауважує, що за перший квартал 2024 року при всіх затратах на власну доставку редакційної передплати двома автомобілями мають економію більше 4000 гривень.
Виникає запитання: як встигли провести редакційну передплату, коли про вимогу «Укрпошти» платити за доставку наперед, дізналися тільки в грудні?
Пояснюють:
«По-перше, сама передплатна кампанія була затримана, на неї відводилося часу тільки місяць. Щоб не втрачати тираж, активно проводили передплату в редакції не тільки для Шполи, а для жителів сіл, щоб потім передати її на пошту. Як у результаті з’ясувалося, в себе передплатили 70-80 відсотків всього тиражу. В той же час пошта передплатила по всіх громадах десь 300 – 400 примірників, тобто 20-30 відсотків. Гроші за доставку по селах передали пошті, а Шполу вирішили взяти під свою відповідальність».
Слід зауважити, що до Шполи вже додалося ще й село Капустине, що також отримує газету через редакцію. За домовленістю, представники сільської громади забирають передплачені в редакції примірники газети, і там самі розповсюджують їх серед односельців.
Книжки для бібліотек і військових
«Шполянські вісті» відгукнулися на заклик колег з «Обріїв Ізюмщини» – «Подаруй книжку для бібліотеки на звільненій території». Дали інформацію про збір україномовних книжок у газеті, на сторінці у Фейсбуці, і люди відгукнулися.
Особливо активними виявилися ветерани, які принесли і приносять багато гарних книжок українських класиків, сучасних авторів. Зібрали стільки, що вистачило не тільки передати Ізюму, а й для військової бібліотеки Національної гвардії України. Збір нібито й завершили, а книжки продовжують приносити. Значить, ще якісь бібліотеки у складний воєнний час отримають поповнення фондів якісною літературою.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
