Нині журналісти Донеччини – регіону, який упродовж понад 10 років відчуває наслідки російського вторгнення й окупації – розпорошені у багатьох регіонах України, а дехто – за кордоном, однак багато з них продовжують свою професійну діяльність, мужньо долають ті виклики, які перед ними постають, аби тримати інформаційний фронт. Звісно, у нинішніх умовах їм дуже непросто. НСЖУ як творча спілка постійно звертає увагу і на необхідності підтримки медіасектору загалом, і на підтримці журналістів з прифронтових регіонів і прифронтових медіа, у тому числі й Донеччини, звертаючи увагу, що це – один з пріоритетних напрямків діяльності Спілки.
Про це йшлося і під час онлайн-зустрічі журналістів Донеччини із головою НСЖУ Сергієм Томіленком та головою Донецької обласної організації НСЖУ Оленою Калайтан. Відбулася відверта довірлива розмова, у якій взяло участь понад 30 медійників. Вони обмінялися досвідом, обговорили проблеми, з якими зіштовхуються донецькі журналісти, а також дізналися про можливості Національної спілки журналістів України щодо підтримки колег під час війни.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко звернув увагу, що одна з ініціатив Спілки, яка втілюється за підтримки міжнародних партнерів – це відродження медіа на прифронтових і де окупованих територіях, і зокрема, у Донецькій області.
– Підтримка колег донецького регіону — один із пріоритетних напрямків роботи Спілки. Попри надзвичайну безпекову та економічну ситуацію, ми докладаємо усіх зусиль, аби журналісти Донеччини залишалися в професії, а не залишали її. Ми раді, що змогли надати певну підтримку для відродження, зокрема, п’яти друкованих видань на Донеччині і вони за підтримки НСЖУ та міжнародних партнерів нині регулярно виходять, – зауважив Сергій Томіленко.
Зокрема, завдяки допомозі НСЖУ у Бахмуті попри те, що місто зруйноване окупантами, продовжує свою роботу осередок інформування населення – бахмутська газета та сайт «Вперед», яку роздають у хабах, по всій Україні. Також за підтримки НСЖУ виходить «Зоря» з міста Лимана, яка відновила свій вихід після деокупації регіону, а також газети «Вісті», «Технополіс» та «Рідне місто» тримають інформаційний фронт. Для багатьох жителів цих регіонів місцеві друковані видання є чи не єдиним джерелом перевіреної і правдивої інформації.
-Ми хотіли б, щоб якомога більше місцевих медіа мали запас стійкості, і прагнемо зробити для цього все, що в наших силах. Нагадаю, на початку повномасштабного вторгнення ми надавали медійникам Донеччини екстрену допомогу за підтримки міжнародних партнерів. У перші дні порятунку від росіян пріоритетом була підтримка маріупольських колег. Однак на третій рік великої війни – окрім безперечної віри в нашу перемогу і безпрецедентної мужності українців, бачимо і величезне виснаження. У 2022-23 роках і кожен з нас, і міжнародні організації, які забезпечували екстрене реагування – всі сподівалися на швидке закінчення гарячої фази війни та початок відбудови. Та, попри глобальну солідарність із українськими журналістами, міжнародні партнери не були готові до багаторічних програм підтримки українського медіасектору. Тим більше, що у світі виникають нові конфлікти, зараз пріоритетна увага – Близькому сходу. Тож шукаємо різні програми, щоб журналісти продовжували залишатись у професії, і хочемо привернути увагу міжнародних організацій до важливості роботи локальних медіа в Україні, бо голос журналістів з регіонів має бути почутим на міжнародній арені, – підкреслив Сергій Томіленко.
Також він звернув увагу на те, що в Україні діє мережа Центрів журналістської солідарності – це Київський, Харківський, Дніпровський, Запорізький, Західноукраїнський і Івано-Франківський ЦЖС. Мережа ЦЖС надає різноманітні сервіси журналістів за понад 10 пунктами – від захисного спорядження до юридичної чи психологічної допомоги.
Центри журналістської солідарності відкриті до звернень, співпраці і завжди на зв’язку з медійниками. Кожен із Центрів курує кілька сусідніх регіонів, однак будь-хто з журналістів – незалежно від того, з якого ін. регіону і де знаходиться нині, може звернутися до того Центру, який йому зручніший. У центрах можна отримати захисне спорядження (бронежилети, шоломи, тактичні аптечки) для відряджень у гарячі точки, і медійники – як українські, так і зарубіжні – активно користуються такою можливістю. Також у Центрах відбуваються тренінги, сформовано навчальні програми як без пекового напрямку, так і щодо підвищення стійкості медіа, тут можна отримати інформацію щодо грантових програм, консультації і поради, звернутися за допомогою. У Центрах діють і коворкінги, оснащені Інтернетом необхідним обладнанням для роботи під час блекаутів, сюди завжди можна прийти попрацювати. А ще – взяти участь у програмах психологічної підтримки, зрештою, просто прийти поспілкуватися чи випити чаю чи кави.
–У нас, донецьких журналістів, досить широка аудиторія з точки зору географічної розпорошеності, але нас усіх об’єднує те, що ми залишаємося у професії, більшість із нас продовжує займатися своїми медіа, а деякі, як, наприклад, Павло Єштокін, окрім підтримки свого медіа у Волновасі, заснував у Жовтих Водах, нове видання. У всіх різні історії. Це і історії успіху, й історії проблем, та історії їх подолання, у тому числі за допомоги НСЖУ. На нинішню онлайн-зустріч зібралися не лише члени НСЖУ. Ми запросили широке коло журналістів, бо хочемо обговорити питання сьогодення і перспективу діяльності, – підкреслив Ілля Суздалєв, координатор Київского ЦЖС, член секретаріату Донецької обласної організації НСЖУ, за ініціативи якої відбулася зустріч.
Очільниця Донецької обласної організації НСЖУ Олена Калайтан наголосила на актуальних можливостях для журналістів – зокрема, грантах на журналістські розслідування – та подякувала медійникам за єднання і співпрацю.
–Ми наразі бачимось більше онлайн, бо медіа з Донецького регіону розкидані не тільки по Україні, а й за кордоном. Тож хочеться, щоб наша комунікація була стійкою. Зауважу, що у нас був список журналістів щодо запиту моніторингової місії ООН щодо журналістів, які перебувають у полоні, і з’ясувалося, що ніхто з наших медійників, про яких маємо інформацію, у полоні не знаходиться. Втім, не маємо інформації щодо декількох людей, наприклад, Віктор Граматиков, який багато років був секретарем Донецької ОО НСЖУ не виходить на зв’язок. Декілька людей пішли із життя. Декілька залишились на окупованій території…. Я дуже дякую НСЖУ за підтримку, яка дає можливість журналістам нині працювати медійниками. Це потужна робота, це велике донецьке лобі, яке підтримує і Сергій Томіленко, і наша землячка Ліна Кущ. Запит з відновлення медіа залишається і надалі, до того ж, йдеться не лише про друковані, а й про онлайнові медіа. Наразі також вагома роль Спілки журналістів у допомозі щодо відновлення втрачених документів під час виїзду з окупації. Бо навіть якщо немає паспорта, то підтвердження особистості, досвіду роботи журналіста через НСЖУ є вагомим для міграційної служби. Тож журналісти можуть звернутися до нас і за такою підтримкою.
Микола Осиченко – журналіст, директор маріупольського телебачення МТБ, закцентував увагу на важливості інформації, яку подають місцеві медіа, не лише на сьогоднішній день, а й на майбутнє, коли окуповані території Донеччини буде звільнено від ворога.
–Десять років поспіль росіяни «бомблять» Донеччину пропагандою. Зважаючи на агресивну політику ворогів, деокупація наших територій буде неможливою без деокупації мозку місцевих жителів, – підкреслив Микола Осиченко.
Місто Мирноград знаходиться за 25 км від лінії фронту. Тож ціна правдивої інформації тут – надзвичайно висока. За словами Максима Забєлі – головного редактора мирноградської газети «Рідне місто» – це видання є майже єдиним друкованим медіа, що не припиняло системний вихід з початку повномасштабного вторгнення. Наразі редакція шукає можливості для того, аби щотижня друкувати й доставляти газету до читачів.
–Значна частина населення ще лишається в Мирнограді. Наше друковане медіа розповсюджуємо по підписці через Укрпошту, тож, відповідно, маємо бути разом із нашою аудиторією. Ми би вже не працювали і не виходили, якби не та підтримка, яку отримуємо від Національної спілки журналістів. Сподіваюся, що разом із такою згуртованою спільнотою ми зможемо налагодити плідну співпрацю, – підкреслив Максим Забєля.
Про сьогоденну роботу розповів редактор та засновник сайтів «Волноваха.City» та «Жовті Води.City» Павло Єштокін. За його словами, редакція не бачить перспективи розвитку волноваського сайту до деокупації, тож зараз активно працює над популяризацією нового — у Жовтих водах.
–У нашій команді – п’ятеро людей: четверо з них працюють над сайтом, а бухгалтер обслуговує всі фінансові справи. Вирішили створювати альтернативний сайт «Жовті води.City», куди переїхали з початком повномасштабної війни. Маємо декілька рекламних контактів із місцевим бізнесом, а також збираємося співпрацювати з різними стипендіальними організаціями. Нещодавно придбали технічне забезпечення за допомогою гранту від IRMI: відеокамеру GoPro, ноутбук і принтер. Дуже радіємо такій допомозі, – підкреслив Павло Єштокін.
Перша секретар НСЖУ, координатор мережі Центрів журналістської солідарності Ліна Кущ, наголосила на тому, щосьогодні головна потреба – у довгострокових програмах підтримки медіа, у відновленні і продовженні роботи журналістів, тож ЗМІ потрібно планувати свою діяльність щонайменше на два роки вперед, адже міжнародним донорам, які допомагають нині українським журналістам, потрібно дати їм уявлення – кому вони допомагатимуть, у яких умовах працюють журналісти, і що планують на перспективу.
У цьому сенсі дуже важливо розповісти про унікальність того чи іншого регіону. Ліна Кущ звернула увагу на особливість Донецької області. Вона – у тому, що журналісти працюють або там, де дуже небезпечно, або для інформування жителів окупованих та прифронтових територій. Якщо зникнуть ці регіональні медіа, то каналів доступної інформації для жителів регіону не буде. Добрими помічниками медійників є центріи журналістської солідарності у шести регіонах, до яких завжли можна звертатися, аби взятити участь у різноманітних навчальних заходах, а також дізнатися про можливості, які з’являються для журналістів, зокрема, тих, хто працює для прифронтових та окупованих територій. Перша секретар НСЖУ пояснила, чому це важливо.
–Одна справа – коли ви говорите з донорами і представляєте самі себе або своє медіа, інша – коли ви представляєте потужну регіональну організацію, потужну спільноту донецьких журналістів. А вона справді достатньо потужна і з точки зору професійності, і з точки зору охоплення. Вас усіх турбує те, чи ви продовжуватимете роботу як журналісти і чи продовжуватимуть роботу ваші медіа. Зауважу, що НСЖУ надає такі можливості тим, хто бере участь у різноманітних програмах, зокрема, грантових. Крім того, ми як НСЖУ адвокатуємо ту проблему, що програма відродження України в цілому або окремих регіонів неможливе без розділу відновлення медіа. Тож ми просимо журналістів доносити і цю думку до посадовців. Адже неможливо займатися відновленням регіону без відновлення медіа. Ми повинні захищати власні інтереси і власну політику, – підкреслила Ліна Кущ.
Як знайти центри журналістської солідарності?
У будні центри завжди відчинені. Але ліпше попередньо зателефонувати координаторам, аби узгодити зручний для вас час. Центри розташовані за такими адресами:
- у Києві – вул. Хрещатик 27-а, телефон: 050 680 52 04 (Ілля Суздалєв);
- Об’єднаний Західноукраїнський ЦЖС: офіс у Львові – вул. Соломії Крушельницької, 5, 2 поверх; телефон: 097 907 97 02 (координатор Наталія Войтович); офіс у Чернівцях – пр. Незалежності; 96, телефон: 068 286 37 06 (Володимир Бобер);
- у Івано-Франківську – вул. Січових стрільців, 25; телефон: 066 677 07 26 (Вікторія Плахта);
- у Запоріжжі – пр. Соборний; 152, телефон: 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура);
- у Дніпрі – вул. Старокозацька, 8; телефон: 050 919 84 79 (Наталя Назарова);
- у Харкові – телефон: 095 421 5477 (Ганна Черненко).
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ
