Під час відкриття в Україні кампанії Ради Європи «Журналісти мають значення» голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко наголосив на важливості спільних кроків задля визволення українських журналістів з російського полону.
Наводимо текст його виступу.
– Я вітаю посилення взаємодії між експертами, владою і міжнародними інституціями. Ми хотіли б під час наступних зустрічей у рамках майданчику, який створює Рада Європи і Міністерство культури та інформаційної політики України, звітувати вже про певні результати, а не лише говорити про важливість процесу, який сьогодні в нас розпочинається.
Як голова Національної спілки журналістів України я хотів би зупинитися на нашій роботі і на нашому баченні того, як ми можемо допомагати журналістам на тимчасово окупованих територіях, і зосередитися на спільних кроках з визволення українських журналістів із російського полону.
Сьогодні стала відома важка новина про журналіста з Нової Каховки Сергія Цигіпу, якого російські окупанти засудили до тривалого тюремного ув’язнення. За свідченням його дружини Олени Цигіпи, розпочалося його етапування з окупованого Криму, де відбувався «суд», на територію Росії. Кейс Сергія Цигіпи – це перший випадок, коли після початку повномасштабного вторгнення Росія бере журналіста в полон, незаконно утримує, і над ним влаштовується «під ключ» так званий «судовий процес» – судилище, під час якого український журналіст отримав «вирок».
Приклад Сергія Цигіпи є продовженням низки судових процесів над іншими нашими колегами в тимчасово окупованому Криму, де Росія відпрацьовувала механізми нейтралізації незалежних голосів журналістів. Ми маємо вивчати цей механізм, називати своїми іменами такі речі як захоплення цивільних журналістів у полон, тортури над ними, катування. Доповідачі Організації Об’єднаних Націй чітко підтверджують, що наразі тортури є елементом військової політики Росії, і їх застосовують до журналістів.
Національна спілка журналістів України документує свідчення журналістів про воєнні злочини. Ми вже записали понад сто відеосвідчень, які дають підстави зробити висновок, що журналісти є цілями російського військового наступу. Частина захоплених у полон цивільних журналістів є членами Національної спілки журналістів України. Це і Владислав Єсипенко, і Ірина Левченко… Для нас базовий пріоритет – об’єднати зусилля, щоб визволити з полону українських журналістів.
Я б хотів привернути увагу до важливого інструменту, створеного Радою Європи, – Платформи з питань безпеки журналістів, куди вноситься інформація про всі кейси порушень свободи слова і, зокрема, затримань журналістів. Це певний інструмент дипломатичного тиску. Станом на сьогодні на Платформі – 19 історій полонених журналістів в Україні. Це кейси, пов’язані з подіями як до, так і після повномасштабного вторгнення.
Моя пропозиція – зосередитися на оновленні й доповненні кейсів на Платформі Ради Європи. Зокрема, у списки Платформи не внесено кримськотатарського журналіста Руслана Сулейманова, який отримав від російських «суддів» вирок у 20 років ув’язненні. Крім того, в березні було затримано в Генічеську журналіста Геннадія Осьмака. Крім того, сьогодні оприлюднено прізвище затриманої бердянської журналістки Анастасії Глуховської. Якщо доповнити список, ми виходимо на сумну цифру у 28 журналістів в журналістському полоні.
Я бачу важливим акцентом юридичну, дієву правозахисну допомогу родинам журналістів, яких захоплено в заручники. Їхніх родичів потрібно консультувати щодо алгоритмів дій. Сьогодні родичі Ірини Левченко, Дмитра Хилюка, інших поневолених колег потребують щоденної підтримки, консультування щодо того, куди їм варто звертатися.
Пропозицію НСЖУ щодо об’єднання матеріалів і створення міжнародного трибуналу над Росією за злочини проти свободи слова підтримала Європейська федерація журналістів. Це має бути одна з окремих секцій трибуналу проти Путіна. Матеріали, які напрацьовуються нашим координаційним комітетом кампанії Ради Європи «Журналісти мають значення», я переконаний, також має бути там розглянуто.
Інформаційна служба НСЖУ