У Запорізькому центрі журналістської солідарності НСЖУ відбулася зустріч із Валентиною Вінниченко
Запоріжці, які цікавляться історією рідного міста, добре знають її як гідесу «Під парасолькою». З 2014 року вона займається ще однією дуже корисною справою – плете маскувальні сітки. Прикметно, що волонтерська група, в якій вона працює, теж має бренд «Під парасолькою».
Про те, як із рибальської сітки і клаптиків тканини невтомними жіночими руками виготовляються маскувальні сітки для потреб наших військових, Валентина Вінниченко розповіла журналістам в Центрі журналістської солідарності НСЖУ. Вона пригадала, що перші сітки розміром 42 кв.м були важкі – 32 кг. Зараз їхня вага лише 6,5 кг. Змінилися матеріали і технологія виготовлення. Сітки проходять тестування за участю військових. Маскування має задовольняти вимоги бійців, адже від цього залежить їхнє життя і збереження техніки. В залежності від пори року сітки бувають зелені, жовті, білі. А сітки волонтерської групи «Під парасолькою» є ще й справжніми витворами мистецтва. Це сітки-картини «Розлючена вишиванка», «Україна», «Розвідники в квітах». До речі, сітка «Україна» була продана на аукціоні. Кошти за неї спрямували для потреб ЗСУ.
В плетінні сіток-картин використовуються тканини 18-32 кольорів і відтінків. Помилуватися творами запорізьких волонтерок можна буде на виставці «Маскувальний арт», яка зараз готується.
Про незвичайні сітки-картини запорізької волонтерської групи «Під парасолькою» завдяки журналістці із Луцька Людмилі Приймачук дізналися і на Волині. Людмила причетна до екскурсійної справи. В один із приїздів до Запоріжжя познайомилася з Валентиною Вінниченко і її донькою Катериною. За фахом Катя інженер-технолог легкої промисловості. Запропонований нею метод нарізання тканини для маскувальних сіток визнаний найбільш ефективним.
Людмилу Приймачук вразили сітки запорізьких майстринь. Про їхню роботу, творчий підхід до справи, прагнення допомогти нашим захисникам журналістка пише в різних волинських і зарубіжних виданнях. На її запрошення Валентина Вінниченко побувала в Луцьку, де провела презентацію запорізьких екскурсійних маршрутів. У жінок є нові творчі задуми. Вони готові їх реалізувати.
– Запорізький ЦЖС подарував нам спілкування з відомою запорізькою гідесою, волонтеркою Валентиною Вінниченко, – каже Наталія Стіна. – Масштаби їхньої праці просто вражають: за 10 років війни волонтери з об’єднання «Під парасолькою» сплели для військових півмільйона квадратних метрів маскувальних сіток, виготовляють костюми – «кікімори» та чохли на шоломи.
Але найбільше вразила їхня новація – створення картин-сіток, виконаних в унікальній техніці. Зустрічі з такими цікавими людьми завжди надихають на нові рішення та мотивують для подальшого розвитку.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Ніна Деркач
Фото Дар’ї Зирянової