Про кримських журналістів і про тих хто працює на фронті та прифронтових територіях, про цікаві й важливі проєкти НСЖУ, про ліки на пошті, про акулу і тюльку
Про все це під час під час міжнародної експертної дискусії «Два важких роки війни: подолання викликів для безпеки журналістів та стійкості медіа», що відбулася в НСЖУ, говорив кримський журналіст, секретар НСЖУ Микола Семена.
Російські медіа – це цілком фашистська пропаганда
За родом моєї роботи я змушений постійно читати російські медіа та аналізувати їхні тенденції. І можу запевнити, вас що це цілком фашистська пропаганда, яка переповнена закликами до ворожнечі – і політичної, і національної, і етнічної, і міжрелігійної, і соціальної. Російська пропаганда закликає захопити Одесу, Харків і всю центральну частину нашої країни, знищити Україну як державу.
До недавнього часу одним із трендів роспропаганди була теза про те, що Україна не може перемогти, бо тюлька не може з’їсти акулу. Мають на увазі, що Росія – це акула, а тюлька – це Україна. Та ось уже два роки, як тюлька не тільки не з’їдається, але доволі боляче кусає акулу. І найголовніше – що сама акула, за експертною оцінкою економіки Росії, перетворюється на тюльку.
Кримський журналістський спротив став основою, з якої в Україні почався медійний спротив узагалі
У 2014 році багато членів Кримської організації НСЖУ переїхали до Києва, і тоді при Київській спілці було створено Кримську філію журналістів. Це був один з перших кроків нашої стійкості. Працювали журналісти і в тимчасово окупованому Криму, ризикуючи своєю свободою заради утвердження свободи слова і права кримчан знати про те, що відбувається навкруги.
Сьогодні я хотів би констатувати, що досвід медіафронту тимчасово окупованих регіонів Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей уже перевершує досвід кримських журналістів. Адже журналістам з інших регіонів тимчасово окупованих, деокупованих, прифронтових територій
доводиться працювати не тільки в умовах репресій, а ще й в умовах боїв, обстрілів, руйнувань.
При цьому повторюся: не можна забувати, що кримський журналістський спротив став основою, з якої в Україні почався медійний спротив узагалі. Національна спілка журналістів України підготувала збірник нарисів про більш як двадцятьох журналістів, які зазнали репресій у Криму, яких тримають у російських і кримських тюрмах, а також про громадянських журналістів. Буде виданий паперовий варіант цього журналу, і вже майже готовий онлайн варіант цього збірника. Журнал стане підтримкою кримським колегам і водночас прикладом для натхнення для всіх інших журналістів.
В Україні з’явився кардинально новий образ фронтового кореспондента
Поряд з цим, хотів би констатувати той факт, що в Україні з’явився кардинально новий образ фронтового кореспондента. Якщо звернутися до досвіду другої світової війни, так тогочасні фронтові кореспонденти – як от Костянтин Симонов, Борис Горбатов – це були мужики з великими зірками на погонах, котрі їхали кудись ближче до фронту і писали «жді мєня і я вєрнусь».
Сьогодні в Україні фронтовими кореспондентками нарівні з чоловіками працюють і дівчата, які ведуть репортажі не тільки близько від фронту, а з найгарячіших точок фронтів. І це також тенденція, яка відображає стійкість української журналістики.
Про Центр моніторингу свободи медіа
Національна спілка журналістів України розпочала підготовку до створення Центру моніторингу свободи медіа, який покликаний зробити крок уперед у справі захисту журналістів. Центр вирішуватиме такі питання, як допомога в акредитації журналістів, розглядатиме питання про напади на журналістів-розслідувачів тощо. Водночас НСЖУ приділяє велику увагу міжнародній діяльності, в роботі в з іноземними донорськими організаціями.
Ліки на пошті?
Я хотів би сказати що в Україні фактично дискредитована державна роль пошти. «Укрпошта», яка по-суті є державною, не витримує конкуренції з Новою поштою. Ми говоримо, що передплата і поширення газет – це не бізнес, це ідеологічна робота, надто у воєнний час у боротьбі з потужним ворогом.
Нещодавно прозвучало, що «Укрпошта» отримує ліцензію на продаж ліків на поштових відділеннях. Це дуже страшно, адже поштар не може
продавати ліки, за законом це має бути фармацевт, мають бути створені спеціальні умови для зберігання ліків, які є в аптеках.
І зрештою: має ж бути в Україні посадова особа, яка вказала б керівництву «Укрпошти», що їхня запорука рентабельності в тому, щоб передплачувати і поширювали українські газети. Щоб поштова машина везла в село не один примірник газети, а 1001 примірник, і тим самим отримувала б дохід не одну, а 10001 гривню. І не була б «Укрпошта» збитковою й без продажу ліків та різного краму. А ліки хай продають компетентні люди, яким належить цим займатися.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»