Журналіст з Австралії Говард Хант пише книгу про оборону Харкова, Кракен і деокупацію регіону
Днями він відвідав Харківський центр журналістської солідарності НСЖУ. Один із напрямків роботи нашої Центрів, створеної НСЖУ, – це комунікація. Завдяки знайомству Говард вже співпрацює з тими, кого шукав.
Австралієць як журналіст розповідає про Україну і боротьбу українців читачам однієї з найбільших німецьких газет – Frankfurter Allgemeine Zeitung. Його матеріали – це великі статті на перших шпальтах, але цього Говарду замало. Він хоче показати війну ще глибше – зі сторінок роману. Цьому сприяло особисте знайомство спочатку з Чехією, тепер Україною. Коли Говард розповідає про сюжет майбутнього роману, це спочатку видається захоплюючим блокбастером, в якому автор зв’язує паралелі кількох десятиліть. Але «кіношність» миттєво зникає, щойно стають зрозумілими течії і причинно-наслідкові зв’язки. Це ті реалії, що призвели до війни, це про українських колаборантів і «ждунів» у Європі. Цю книгу варто дочекатися і прочитати не один раз.
Говард – людина унікально відкрита і динамічна. Здається, ми тільки-но сконтактували його з Госпітальєрами, а він вже допомагає їм: працює з командою Госпітальєрів на евакуаційному автобусі. Далі у планах письменника – знайомство з бійцями Кракену та місяць проживання в Будинку «Слово» саме для написання книги.
Сподіваємося, фрагменти нашої розмови будуть цікаві й іншим.
– Говарде, чому книга? І, взагалі, як австралієць вирішив писати про Харків?
– Починаючи з березня 2022 року, я приймав у себе в квартирі українців. За 20 місяців у мене жили два десятки людей. Я стежив за всіма подіями разом із моїми українськими друзями. А в останні місяці у мене жили два продюсери із Києва. Так я познайомився з Україною.
Взагалі, я працюю з Червоним Хрестом, воджу машину швидкої. Тому я подумав, що я можу допомогти буквально, у мене є потрібні навички.
Спочатку я пройшов курси парамедиків і поїхав до Чехії, вже там пройшов курси з такмеду. Я маю теоретичні навички, тобто я знаю, як що робити, але жодного разу не робив цього практично.
Я подумав: ось що я можу зробити – це приєднатися до Госпітальєрів, бойових медиків. Я буду корисний їм. Я корисний і коли пишу як журналіст, бо мене друкують.
На жаль, зараз багато світових медіа посунули Україну з перших сторінок, є ще Ізраїль, інші проблеми.
Щодо книги – я хочу написати книгу про першу оборону Харкова і звільнення Ізюма під час першого контрнаступу. Але я хочу це робити не як журналіст, а як літератор, написати книгу, яку прочитає Захід, щоб там зрозуміли три речі: що зробила росія, що зробила Україна і що міг, але не зробив Захід. Книга про це.
– Чому Будинок «Слово»? Ви знаєте його історію?
– Будинок «Слово» – скоріш для атмосфери. Існує багато книг про те, що трапилося там 100 років тому, я не про це писатиму. Я опишу Харків у 2024, але так само я напишу про Харків у 2022. Вторгнення росії, оборона Харкова, звільнення Ізюму.
У мене вже є три опубліковані книги, так само є і ще 2 неопубліковані. У мене є літературні агенти, один у Нью-Йорку і другий у Лондоні, ось їм не подобається моя велика книга, і їм не сподобалася моя остання книга, але, я знаю, вони опублікують мою книгу про Україну.
– Якщо можна, розкажіть більше, про що вона буде?
– Книга розповідатиме про оборону Харкова та звільнення Ізюма. Але в книзі буде і сюжетна лінія, заснована на моєму досвіді в Чехії. Я одружився з чешкою, і у мене 3 роки був тесть чех. Я познайомився зі своєю дружиною в Нью-Йорку, вона була дуже вродлива.
Сам я з Австралії. Раніше я нічого не знав про східну Європу. Одна з речей, що мені тоді сказала моя дівчина – ти не повинен нікому ніколи говорити, що мій батько служив у секретній поліції. Мій тесть був зі СТБ (Служба державної безпеки, це чеський аналог Штазі). Мій тесть був поганий хлопець, але я цього не розумів. Я сказав, круто, співробітник секретної поліції! І потім, коли я приїхав до Чехії, це було досить цікаво, тому що цей хлопець був впливовий при комунізмі, але він не мав жодного впливу при капіталізмі. І він ненавидів тих, хто досяг успіху. Історія, яку я розповім у книзі, і про це.
Мій тесть мав два великі будинки в тій частині Праги, де жили нацисти, а потім – найвище командування комуністів. Коли в нього не стало грошей, він продав один будинок місцевому гангстеру, це був досить кумедний гангстер. У нього була ламборгіні, дуже дорога машина, але дороги скрізь були огидні, і йому довелося відремонтувати всі дороги в цьому селі, щоб він міг їздити на своїй ламборгіні.
І одного разу до нього прийшла поліція і заарештувала його, бо знайшли в його будинку таємну кімнату, яка була заповнена грошима, зброєю та іншими речами. І всім було цікаво, як поліції вдалося знайти таємну кімнату? А причина – мій тесть, агент СТБ, який продав будинок цьому хлопцю, а потім розповів про кімнату поліції.
Тепер, якщо росія виграє в Україні, і якщо росія нападе на Польщу, нападе на Чехію, мій тесть буде на зв’язку з росією і говоритиме, кого вони повинні вбити.
Остання книга, яку я написав у Берліні, трохи розповідала про Штазі. Я спілкувався з людиною, яка створила музей Штазі. Приємний літній чоловік. Я з ним спілкувався по телефону три дні, і він сказав, що люди, які доносили на сусідів, робили це з трьох причин: по-перше, за гроші, по-друге – тому що вони боялися, по-третє, тому, що вони сволоти. Так от, і мій колишній тесть – насправді поганий хлопець. Він, ймовірно, розуміє, що росіяни робили зло в Чехословаччині, але він продовжуватиме з ними співпрацювати тільки тому, що він ненавидить людей, що досягли успіху.
Тож чому я хочу написати цю книгу? Історія про звільнення Ізюма та про перший контрнаступ, це чудова історія. Але я також хочу розповісти історію про колаборантів. І я можу про неї розповісти, бо маю подібний досвід. Історія буде від першої особи, тому що я був там.
…Як буде описаний Харків і Харківщина в книзі, ми поки можемо уявити. Але ось перший опис міста і війни в інстаграм Говарда: «Вулиця Наталії Ужвій у діловому кінці Салтівки, великого, густонаселеного району Харкова, потрощеного російською артилерією. Ви дійсно можете побачити росію вдалині. бєлгород просто по дорозі. Свого часу, якщо ви були росіянином і нудьгували через те, що в похмурому бєлгороді не було чим зайнятися, ви б поїхали до набагато цікавішого Харкова з його чудовими парками та садами, і тусувалися зі своїми росіянами, кажучи – друзі, українці. Більше ні. До цього вже немає повернення. Твій маленький цар справді тебе облажав».
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко)
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За матеріалами Харківського ЦЖС
