Книга «Щоденник вдови» з’явиться на початку листопада у видавництві «Саміт-Книга» (за підтримки Українського інституту книги). Її авторка – журналістка Оксана Дудар – у Чернівцях розповіла про книгу «Щоденник вдови», яку присвятила своєму чоловікові й журналісту Віктору Дудару, котрий загинув у перші миті великої війни.
Від того часу, як Віктор Дудар поліг смертю хоробрих, захищаючи Україну від російських загарбників, його дружина Оксана Дудар ні на мить не забувала про найдорожчу серцю людину, оголюючи соціуму під час спілкування зі спільними друзями на фейсбук-сторінці, свій пекучий біль втрати. Саме в ці миті народжувалося дебютне видання – «Щоденник вдови».
Свою книгу Оксана Дудар презентувала на книжковому фестивалі «БукФест». Ніяк не покидало відчуття, що тут щось не так, що трапився якийсь збій і світ перевернувся догори дригом. Усе мало бути по-іншому. Дебютну книгу Оксана мала б написати про кохання, на презентацію з букетом розкішних квітів мав прийти Віктор-журналіст, якого добре пам’ятають буковинці.
Але оскільки реалії сьогодення інші, то і Оксана – інша. Вона навчилася трансформувати у творчість те найгірше,що могло трапитися і стала прикладом для багатьох дівчат та жінок, яким також доводиться переживати найважчі хвилини втрати і жити далі.
– Насправді всі «злітають з котушок» і це нормальний процес. Мозок відмовляється сприймати реальність, на все реагуєш надто емоційно. Потрібен час і оточення, яке розуміє і підтримує. Зрештою, треба дати собі час. Робити не те, що мусиш, а те, що хочеш. Гадаю, що в кожного з нас були якісь інші плани і ми по-іншому уявляли своє майбутнє, але війна все перевернула. Це не означає, що не треба нічого планувати, та внесення змін у плани необхідні. Інколи особиста трагедія може допомогти реалізувати давню мрію. Принаймні так сталося зі мною. Насправді після загибелі Віктора я була безпорадною і немічною. Якось розплакалася, бо не змогла відкрити пляшку води. Але справжня проблема була в моїй голові й серці. Здавалося, життя втратило сенс. Все, що робила, було продиктоване емоціями. Але найгірше – це залишатися наодинці. Підтримкою стали ті, хто був поруч. Хтось зателефонував, зайшов, покликав сортувати гуманітарну допомогу чи таблетки, хтось написав у месенджері, – розповідає Оксана.
Вочевидь, до книги «Щоденник вдови» увійдуть такі слова Оксани Дудар: «Ти – герой! Завжди ним був! Таким було твоє призначення від народження! Ні, ти не шукав смерті – ти захищав життя ціною власного. Ти ніколи не шукав пояснень, виправдань чи причин. Ти знав, що брати зброю у руки – твій обов’язок заради кожного з нас. Ти завжди казав: «Якщо я сьогодні не піду воювати туди, завтра вони прийдуть сюди!» Ти не чекав, коли тебе покличуть, а йшов сам. Ти не шукав легких завдань, а брався за найскладніші! Я пам’ятаю нашу останню зустріч і тепер розумію, що ти знав, що більше не повернешся. Але ти завжди з нами, зі мною. І це ніколи не зміниться. Напевно, там, де ти зараз, є завжди холодне пиво і добрий тютюн. Бо як же інакше? А ще – твої бойові товариші – ваше бойове братство. Я не знаю, чи правда, що герої не вмирають. Насправді вмирають, бо вони люди з крові і плоті. Не вмирає наша пам’ять про них. Доки ми їх пам’ятаємо, доти вони з нами».
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Чернівцях: 068 286 37 06 (Володимир Бобер, координатор Чернівецького центру), адреса: пр. Незалежності; 96.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Ольга Шупеня
