«Чи змінює війна стандарти журналістики? Як писати про російські звірства, воєнні злочини і геноцид?» – такою була тема тренінгу, який пройшов в Запорізькому Центрі журналістської солідарності. Для місцевих медійників, журналістів-переселенців та студентів факультетів журналістики запорізьких вишів його провела його відома медіатренерка, кандидат наук з соціальних комунікацій, доцент Запорізького класичного університету і членкиня НСЖУ Ангеліна Тригуб.
– За час повномасштабного російського військового вторгнення стандарти української журналістики, залишившись основоположними, все ж набули суттєвих змін. Зараз медійники не ставлять на перше місце надоперативність, не женуться за сенсацією у висвітленні воєнних подій, а ретельно перевіряють кожен факт, кожну цифру, щоб не допустити до публікації матеріал, який може зашкодити передусім нашим військовим, – підкреслила Ангеліна Тригуб.
Далі вона прокоментувала для журналістів положення Наказу Головнокомандувача Валерія Залужного, виданого одразу після початку війни, яким регламентується робота вітчизняних ЗМІ. Адже існує чимало обмежень у висвітленні бойових дій, пересування військової техніки, розміщення засобів ППО, переміщення військ, охорони воєнних об’єктів.
Зокрема, журналісти не повинні називати адреси підприємств і закладів, куди під час обстрілів поцілили ворожі ракети. Слід утриматися від швидкого поширення інформації, аби ворог не зміг нею скористатися і завдати наступний удар. Краще узгоджувати публікації про наслідки ворожих ударів з регіональним військовим керівництвом. Ряд застережень існує і щодо оприлюднення кількості потерпілих і загиблих. Така інформація теж підлягає ретельній перевірці.
– Готуючи свої публікації, журналісти повинні чітко дотримуватись точності і достовірності фактів. Якщо немає можливості самим відвідати місце, де стався обстріл, вони можуть скористатися свідченнями очевидців. Але їхні прізвища вказувати необов’язково. Слід пам’ятати про журналістську етику, особливо під час інтерв’ю з потерпілими та їх рідними, – зазначила Ангеліна Тригуб.
Журналісти разом з тренеркою обговорили також низку практичних порад медіаекспертів, як дотримуватись журналістських стандартів, таких як точність, повнота інформації, неупередженість, оперативність, етика, тощо, як писати про трагічні події.
– Під час поїздок в деокуповані населені пункти, на території, наближені до лінії фронту, чи на місця прильотів, де багато руйнувань і загинули люди, – журналісти стикаються з наслідками воєнних злочинів росіян. Писати і знімати про це важко, але потрібно, щоб не тільки співвітчизники, а й увесь світ дізнавався про жахіття війни. Але важливо при цьому не порушувати етичних нор, не зашкодити людям, які і так постраждали, – підкреслили під час обговорення теми журналісти-переселенці Олена Машталяр з тимчасово окупованого містечка гірників Дніпрорудного та Іван Кушніренко з прифронтового Гуляйполя, які на власні очі бачили поневіряння людей у ворожій окупації, звірства російських загарбників на нашій землі, кров і смерть.
Медіатренерка звернула увагу на ще один надто важливий момент роботи журналістів на фронті та на прифронтових територіях: не заважати військовим чи рятувальникам, не порушувати правила безпеки.
– Тренінг був дуже актуальним і корисним. Журналісти нині ведуть своєрідний літопис війни, літопис героїзму українського війська і нашого народу, фіксують факти, події, свідчення про геноцид і звірства ворогів, для всього світу, для історії, для міжнародного суду, який обов’язково відбудеться після нашої перемоги. І в цьому – головна місія журналістів на війні. зазначила Крістіна Кулагіна, студентка факультету журналістики Запорізького Національного університету, яка проходить практику в Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
Важливі поради для журналістів від Ангеліни Трегуб:
- Ретельно перевіряти інформацію, бажано за не менше, ніж трьома джерелами.
- Не публікувати інформацію, поки її не оголосять офіційні джерела.
- Не називати імен своїх джерел, якщо вони не дають згоди.
- Не публікувати інформацію про загиблих, поки її не оголосять офіційні джерела.
- Не публікувати місця дислокації ЗСУ, їх техніки, місця прильотів і т.д.
- Не використовувати в ефірах архівні відео або чітко зазначити, що відео взято з архіву.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ