Уродженець Санкт-Петербурга Олександр Малькевич бере під свій контроль теле- і радіопропаганду на окупованих територіях України з липня 2022 року, йдеться у підготовленому «Репортерами без кордонів» розслідуванні «Пропаганда Малькевича: Партнерська мережа Вагнера в Україні».
Проєкти місцевих телеканалів, які розроблялися окупаційними адміністраціями після вторгнення, було раптом скасовано на користь нової системи, що артикулюється довкола трьох медіа: мелітопольської медіагрупи «ЗаМедіа», херсонського телеканалу «Таврія ТВ» і маріупольського «Маріуполь 24».
Малькевич багато років входить у коло людей, наближених до боса найманців так званої приватної військової компанії «Вагнер» Євгена Пригожина.
«Навіть якщо одразу після окупації міст російськими військами мешканців “годували” програмами федерального державного телебачення, місцеві медіа відіграють важливу роль у забезпеченні довіри до пропагандистського дискурсу, – йдеться у тексті розслідування. – Завдання цих нових медіа – змусити місцеве населення прийняти кремлівське бачення світу та інтеграцію окупованих територій до складу Росії, що, за словами Олександра Малькевича, є “дуже важливим викликом”».
Для запуску цих медіа Олександр Малькевич спирався на ресурси місцевої адміністрації, а також фонду з невідомим фінансуванням, який він створив у 2017 році і у жовтні 2022 перейменував на «Фонд розвитку нових медіа», та керованого ним каналу «Санкт-Петербург».
Управління новими місцевими каналами було доручено російським журналістам, відомим своєю лояльністю до Кремля, або членам петербурзького відділення «Бойового братства» − асоціації, що підтримує патріотичне виховання та російських бойовиків, та є частиною вербувальної мережі Вагнера.
Однак підприємству Малькевича заважає брак людських ресурсів. На окупованих територіях залишилося небагато українських журналістів, які готові співпрацювати з його пропагандистськими медіа, незважаючи на щедру винагороду праці. Наприклад, згідно з джерелами «Репортерів без кордонів», 30 000 рублів (350 євро) на місяць в зруйнованому Маріуполі. Щоб виправити це, він залучає російські кадри, зокрема зі свого рідного Санкт-Петербурга, і робить ставку на заманливі зарплати.
Олександр Малькевич також вербує чиновників і менеджерів пропагандистських медіа, які працювали на самопроголошену «Донецьку народну республіку» (ДНР) на Сході України. Цього підсилення втім було недостатньо, щоб компенсувати брак місцевих фахівців. Тому Олександр Малькевич розпочав експрес-кампанію з набору кадрів на місці. 10 серпня за підтримки генерального директора RT Олексія Ніколова він відкрив у Херсоні школу журналістики. Але не для підготовки кадрів, а для їхнього набору. Новобранці, яким часто по 15-16 років, іноді їздять на стажування до Санкт-Петербурга.
Система пропаганди, створена Олександром Малькевичем на окупованих територіях Півдня України, є частиною стратегії Євгена Пригожина, спрямованої на посилення його медійного впливу в Росії. До минулої осені Малькевич заперечував свою причетність до цієї приватної військової компанії і навіть подавав до суду на журналістів, які виявили цей зв’язок. Сьогодні він перебуває на передовій зі своїми «солдатами» і підтверджує свої амбіції взяти під свій контроль інформаційні потоки в умовах війни, що триває.
У самій Росії Олександр Малькевич перебуває в авангарді боротьби проти незалежних медіа, так званих «іноземних агентів». Як і його наставник Євген Пригожин, він використовує свою діяльність в Україні для викриття «зрадників» країни. Серед них – насамперед артисти, лідери неурядових організацій та журналісти, яких, на його думку, слід «заборонити».